Я виступав на сцені цьогорічного Web Summit у Лісабоні з глибоким відчуттям відповідальності. Я представляв Kyiv Post – найстарішу та найавторитетнішу англомовну газету України, а отже, і народ, який бореться за виживання – не тільки на полі бою, а й в інформаційному просторі.
Не буде перебільшенням сказати, що правда стала фронтом. І журналісти, подобається нам це чи ні, стали солдатами на війні, де факти постійно опиняються під вогнем.
Цього року я разом із чотирма видатними світовими журналістами з Німеччини, Португалії та Бразилії взяв участь у панельній дискусії «Факти під обстрілом». Модератор відкрив дискусію гострим запитанням до мене:
«Чи є російська пропаганда найбільшою загрозою, з якою ви маєте справу?»
Очевидна відповідь — так. Кремль вже десятиліттями використовує дезінформацію як зброю – не завжди змінюючи історію, але ускладнюючи її настільки, що правда стає розмитою. Російська дезінформація покликана затуманити реальність – заплутати людей до такої міри, що вони починають сумніватися в тому, що справжнє, а що ні.
Але я сказав аудиторії дещо, що у декого може викликати дискомфорт:
Наразі найбільшою загрозою є не тільки Москва. Це західні мейнстрім-ЗМІ, які несвідомо підсилюють російські наративи.
У «Kyiv Post» ми все частіше бачимо, як вигадані сюжети, підкинуті російськими каналами, потрапляють до авторитетних ЗМІ у США та Європі. Раптом у прайм-тайм на телебаченні з’являються конспірологічні теорії про те, що президент Зеленський купує екзотичні автомобілі та вілли, або що українські чиновники «купаються в американських мільярдах».
Ці наративи не тільки неправдиві. Вони ще й руйнівні.
Коли наші репортери публікують інформацію з місць подій в Україні, інформацію з надійних джерел, яку можна перевірити, нас іноді піддають сумніву або навіть звинувачують у державній пропаганді — не тому, що наші репортажі слабкі, а тому, що вони не відповідають тому, що великі західні мережі стверджували напередодні ввечері.
Тож зараз ми боремося на двох фронтах: російська пропаганда та західна дезінформація. І в цьому сенсі так — Росія виграє битви, які ніколи не мала б вигравати.
Ця плутанина змушує аудиторію звертатися до соціальних мереж, де алгоритми замінюють редакційні стандарти. Люди безперервно гортають сторінки, шукаючи «автентичності» серед подкастів, блогерів, прямих трансляцій та інфлюенсерів. Але замість цього вони знаходять те, що я називаю «соціальним сміттям» – галасливий, хаотичний потік, де правда змагається з обуренням, спекуляціями та безглуздям, згенерованим штучним інтелектом.
І все ж, у цьому безладному хаотичному ландшафті журналістика стає ще більш важливою.
Майбутнє медіа вже настало — і воно складне
Напередодні церемонії відкриття відбувся перший веб-саміт «Майбутнє медіа». Я сидів поруч із головними редакторами та генеральними директорами провідних новинних мереж, таких як Sky News, The Guardian, The New York Times, Newsweek і TIME. Разом ми намагалися передбачити, куди рухається наша галузь. Невисловлена правда була такою: журналістика переживає найшвидші зміни в своїй сучасній історії.
Тиск на керівників редакцій є надзвичайно сильним. Я, як генеральний директор, і наш головний редактор Богданом Нагайло маємо зробити так, щоб наші журналісти могли зосередитися на роботі — на місцях, у тому числі в небезпечних місцях, і висвітлювати реальні події, не турбуючись про те, як їм звести кінці з кінцями. Це означає, що ми маємо продовжувати впроваджувати інновації.
Два роки тому я не міг уявити, що такі інструменти, як ChatGPT, стануть необхідними для прискорення виробництва новин або підтримки досліджень. Колись я виступав проти будь-якого використання штучного інтелекту в редакції та в Kyiv Post загалом – я вважав, що це загрожує цілісності роботи та нашій місії.
Але потім я побачив, як він може спростити рутинні завдання і вивільнити наших журналістів, щоб вони могли зосередитися на тому, чого не може зробити ШІ: бути присутніми на передовій, брати інтерв’ю у людей, щойно звільнених з російського полону, документувати наслідки ракетних ударів тощо.
ШІ має свої обмеження, але він має й цінність.
Ми почали обережно експериментувати:
- Сценарії відео за допомогою ШІ
- Озвучування відео за допомогою ШІ
- Автоматизовані резюме та редагування відео
- Візуальні прототипи
І так, я зізнаюся, що з цікавості навіть потайки протестував генератора презентацій на основі ШІ. Результати були шокуюче реалістичними — і глибоко неприємними. Межа між інноваціями та підривом довіри виявилася надзвичайно тонкою.
Але ШІ має служити журналістиці, а не замінювати її.
Він має посилювати прозорість, а не спотворювати її.
Він має прорізати «соціальний бруд», а не намивати його.
За закритими дверима: чесні розмови
Один із найважливіших моментів тижня відбувся не на сцені. Це була приватна вечеря, на яку були запрошені лише 20 провідних світових діячів у сфері медіа та новин. Без камер і мікрофонів ми відкрито говорили про наші виклики: зниження довіри, зростання витрат, небезпечні умови праці, хаос у соціальних мережах і те, як штучний інтелект змінює все, що ми робимо.
Попри наші географічні, політичні та культурні відмінності, нас об’єднала одна тема: боротьба за правду стає все складнішою, але водночас важливішою, ніж будь-коли.
І саме під час цих розмов я виявив, що пояснюю те, у що глибоко вірю:
Журналістика — це огорожа, яка утримує суспільство від падіння в прірву.
Навіть для таких людей, як я — ветерана рекламної галузі, який став генеральним директором медіакомпанії, — бувають моменти, коли весь цей шум стає нестерпним, коли ти відчуваєш «закріп інформацією» і не можеш відрізнити реальне від вигаданого. Але тоді на допомогу приходить журналістика.
Це реальна людина на телефоні у світі автоматизованих ботів, репортер на місці подій, людський голос, який проривається крізь хаос і нагадує нам, що таке насправді реальність.
У світі, який дедалі більше формується алгоритмами та штучними аватарами, журналістика залишається якорем істини.
І в тій кімнаті я був єдиним генеральним директором української медіаорганізації. Я відчував тягар цієї відповідальності. Але я відчував і гордість. Гордість за те, що Kyiv Post стоїть пліч-о-пліч із провідними демократичними медіа західного світу. Гордість за те, що наші цінності — істина, прозорість, редакційна незалежність — не лише гасла, а й екзистенційні стовпи в часи війни.
Також було дуже приємно чути від цих провідних новинних агенцій, що вони читають Kyiv Post, вважають його світовим лідером і надійним джерелом інформації з яким звіряють свої статті. Я неймовірно пишався нашою редакційною, цифровою та соцмедіа-командою!
Місія Kyiv Post ніколи не була такою чіткою
Участь у Web Summit нагадала мені, чому Kyiv Post має значення — не тільки для України, а й для демократичного світу.
Ми не є продовженням будь-якого уряду.
Ми не повторюємо чужі наративи.
Ми не прикрашаємо війну чи корупцію.
Ми дотримуємося західних демократичних норм, тому що від них залежить майбутнє України.
І ми боремося за правду, тому що Україна бореться за право на існування.
Кожна стаття, яку ми публікуємо, кожен факт, який ми перевіряємо, кожна брехня, яку ми викриваємо, є частиною цієї боротьби.
Присутність — це форма опору
Представлення України та Kyiv Post на таких глобальних майданчиках, як Web Summit, — це не піар. Це форма опору. Це заява: поки Росія намагатиметься топити світ у брехні, ми продовжуватимемо розслідувати, перевіряти факти та доносити правду.
І своєю присутністю – на панельних дискусіях, у редакціях, у зонах бойових дій, на інноваційних самітах — ми нагадуємо світові, що Україна — це не заголовок, не статистика, не вчорашня історія.
Україна — це нація, яка продовжує боротися.
І ми в Kyiv Post продовжуватимемо боротися нашою найпотужнішою зброєю – правдою.