Цього тижня виповнюється 91 рік з того часу, як мільйони українців померли від голоду, доки зерно гнило на радянських складах. Сталінський режим конфіскував їхній урожай, заблокував допомогу і спостерігав, як люди помирають. Голодомор – «смерть від голоду» – був геноцидом: навмисним, обдуманим і жахливим.
Історія не повторюється точно, але вона, безсумнівно, римується.
Війна Росії проти України не стосується території, розширення НАТО чи будь-яких інших виправдань, які наводить Володимир Путін. Йдеться про знищення України як нації. Методи змінилися – ракети замість конфіскації зерна, фільтраційні табори замість примусової колективізації. Але мета залишається тією самою: знищити українську ідентичність і змусити Україну зникнути.
Білоруська опозиційна лідерка Світлана Тихановська відобразила цю закономірність у сьогоднішній заяві на своєму акаунті в X: «У День пам’яті жертв Голодомору ми згадуємо мільйони людей, яких радянський режим заморив голодом у ході геноциду проти української нації. Сьогодні Росія повторює те саме зло у своїй агресивній війні. Україна переможе, а Росія має понести відповідальність».
Вона має рацію. І світ це знає.
Але ось з’являється Дональд Трамп, який уже погрожує скоротити допомогу, якщо Київ не прийме «мирну угоду», яка винагороджує російську агресію. Він хоче, щоб Україна віддала територію, прийняла окупацію і легітимізувала завоювання. Він називає це прагматизмом. Але ми всі знаємо, що це капітуляція.
Трамп повинен знати краще. Він зраджує не тільки Україну, але й Європу та решту демократичного світу, який США захищали, коли Радянський Союз намагався розчавити народи, так само як це робили нацисти. Вашингтон не закликав жертв йти на компроміс зі своїми вбивцями; він допоміг їм вижити і врешті-решт перемогти.
Україна не просить американських військ – лише зброю для самооборони, санкції, які дійсно вдарять по російській військовій машині, і рішучість довести справу до кінця. Це не благодійність, а стратегічний розум. Перемога Росії означатиме більш небезпечний світ для всіх.
Йдеться не лише про солідарність, а й про дотримання міжнародного права та тих зобов’язань, які США допомогли сформувати, щоб зробити світ безпечнішим і більш гідним.
Українці, які пережили Голодомор, передали просту істину: ніколи знову. Ніколи більше ми не будемо мовчки голодувати. Ніколи більше ми не підкоримося Москві. Ніколи більше ми не дозволимо світу відвернути погляд, поки нас знищують.
Вони мали це на увазі тоді. Вони мають це на увазі зараз.
Не можна змусити народ, який вже пережив один геноцид, прийняти інший. Українці продовжуватимуть боротися з допомогою Трампа чи без неї. Хоча з нею вони переможуть швидше і врятують більше життів.
Через 91 рік після Голодомору Україна залишається на місці, все ще відмовляючись зникнути в російській деспотичній імперії. Це має сказати Трампу все, що йому потрібно знати, і запевнити справжніх друзів України в США, Європі та інших країнах, що українці не збираються здаватися і будуть високо тримати прапор свободи, навіть якщо інші вважають за краще відмовитися від нього.