25 листопада – це Міжнародний день боротьби проти гендерно зумовленого насильства. Цю дату було офіційно проголошено Генеральною Асамблеєю ООН 17 грудня 1999 року. Проте, як світова кампанія, він був ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства ще у 1991 році.
Дата 25 листопада обрана на честь сестер Мірабаль із Домініканської республіки, які були жорстоко вбиті у 1960 році таємною поліцією за наказом диктатора Рафаеля Трухільо. Їхня смерть стала символом боротьби проти всіх форм насильства над жінками.
Які є форми насильства над жінками та що говорить статистика?
Насильство щодо жінок є найбільш поширеним порушенням прав людини у світі. Воно охоплює будь-які форми насильства, включно з фізичним, психологічного, економічного та сексуального насильства. Останнє, сексуальне насильство, часто виступає як інструмент примусу та контролю.
В Україні, як і в усьому світі, гендерного насильства зазнають тисячі жінок, в тому числі й на окупованих територіях. Особливу увагу слід зосередити саме на домашньому насильству, яке відбувалося ще у мирний час, але набуло загрозливих масштабів з початком повномасштабного вторгення. Зростання кількості зґвалтувань та шляхів для торгівлі людьми є прямим наслідком війни, що робить боротьбу за ліквідацію насильства вкрай нагальною.
Рівень гендерно зумовленого насильства в Україні зростав ще до повномасштабної війни. Дані щодо звернень на національні «гарячі лінії» та статистики поліції показують негативну динаміку. У 2019 році Національна поліція зареєструвала 141 814 заяв та повідомлень про домашнє насильство, а у 2020 році цей показник зріс на третину, сягнувши 208 784 звернень. У 2021 році динаміка прискорилася: було зафіксовано вже 326 тисяч заяв, що на 56% більше, ніж у 2020 році. Зростання відбулося якраз в період жорстких обмежень пов’язаних з початком пандемії COVID-19. Наприклад, на Національну гарячу лінію з запобігання домашньому насильству у квітні 2020 року надійшло 2 692 звернення проти 1 273 у лютому, що вказує на зростання у понад два рази під час жорсткого карантину.
Війна стала критичним каталізатором наявності проблеми на всіх рівнях суспільства. Вона не лише створила нові форми насильства (сексуальне насильство та примус на окупованих територіях), але й загострила проблему домашнього насильства. Дистрес, пов’язаний з війною, економічна нестабільність та внутрішнє переміщення призвели до значного тиску на суспільство. За офіційними даними Міністерства внутрішніх справ та органів соціальної політики, кількість зареєстрованих кримінальних проваджень щодо домашнього насильства та звернень щодо гендерно зумовленого насильства у 2022-2023 роках зросла на понад 60% у порівнянні з роками до вторгнення.
Згідно з даними Офісу Генерального прокурора та моніторингових служб, кількість кримінальних проваджень, пов’язаних із домашнім насильством (стаття 126-1 ККУ), демонструє стійке зростання: у 2023 році було зареєстровано близько 1800-2000 таких справ, тоді як за неповний 2024 рік кількість відкритих проваджень сягнула понад 2700, що становить зростання на 30-50% порівняно з попереднім роком. В абсолютних цифрах, упродовж першого півріччя 2024 року уповноважені органи отримали понад 97 тисяч загальних звернень про домашнє насильство. За офіційними оцінками, понад 75% постраждалих від усіх форм насильства – жінки в Україні.
Це означає, що ліквідацію насильства щодо жінок необхідно розглядати в контексті необхідної умови для національної безпеки та захисту прав людини. Адже саме зараз жінки, в тому числі внутрішньо переміщені особи, опиняються у вразливому становищі, стикаючись із труднощами доступу до ринку праці та соціальної підтримки.
Ефективна боротьба за ліквідацію насильства неможлива без просування жіночого лідерства та забезпечення відповідальності за порушенням прав жінок. Наразі спільна мета — це побудувати Покоління Рівності, де не буде місця будь-якій формі насильства і де ліквідація насильства щодо жінок буде не мрією, а реальністю для жінок в Україні та жінок у всьому світі.
Звертаємо увагу на те, що кожна постраждала особа має звертатися по допомогу до спеціалізованих служб:
- безкоштовна національна гаряча лінія протидії домашньому насильству: 0 800 500 335 (зі стаціонарних телефонів), 116 123 (з мобільних телефонів);
- національна дитяча гаряча лінія: 0 800 500 225 (зі стаціонарних телефонів); 116-111 (з мобільних телефонів).
25 листопада Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками
Щороку з 25 листопада розпочинається глобальна кампанія «16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства», яка триває до Міжнародного дня прав людини (10 грудня). Міжнародний день прав людини встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 1950 році на честь ухвалення «Загальної декларації прав людини» 10 грудня 1948 року. У цей період проводяться численні заходи, спрямовані на просування прав жінок та досягнення рівності між жінками та чоловіками.
У рамках цих 16 днів по всьому світу реалізуються численні ініціативи, які привертають увагу до важливості боротьби за ліквідацію насильства щодо уразливих груп. На глобальному рівні будівлі та пам’ятники символічно підсвічуються помаранчевим кольором — офіційним кольором кампанії ООН. В Україні цей період традиційно супроводжується Всеукраїнською акцією «16 днів проти насильства».
Також у Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства була започаткована низка символічних акцій. Найбільш відома — «Світ в помаранчевий колір», що символізує світле майбутнє без насильства. Інша знакова ініціатива – «Біла стрічка», що закликає чоловіків виступити проти насильства стосовно жінок.
Відбуваються також масштабні просвітницькі кампанії, як-от «Зніми рожеві окуляри», що реалізуються центрами соціальних послуг та громадськими організаціями задля підвищення обізнаності населення, запобігання насильству та навчання того, як розпізнати насильство в житті та побуті. Громадські організації використовують також різноманітні мистецькі заходи, щоб показати як насильство впливає на наше сьогодення. Наприклад, вистави, як-от «Шрами» від Дикого Театру у співпраці з ООН Жінки в Україні (UN Women), стають важливими платформами для обговорення досвіду постраждалих та виступають за нульову толерантність до насильства стосовно жінок. Додатково, відбуваються міжвідомчі заходи, панельні дискусії та навчальні програми для фахівців, де обговорюється ефективність системи підтримки постраждалих.
Генеральна Асамблея ООН своїм рішенням підкреслила, що насильство проти жінок та дівчат є перепоною на шляху до сталого розвитку. Ефективна боротьба за ліквідацію насильства вимагає комплексного підходу, включно з законодавчими змінами, освітніми програмами та відкриттям центрів підтримки для постраждалих. Важливу роль у цьому процесі відіграє громадськість, яка повинна залишатися небайдужою та надавати руку підтримки постраждалим, замість того щоб закривати очі на випадки насильства, виправдовуючись застарілою фразою “це їхня сімейна справа”.