Софія Лискун вважалася однією з найбільш перспективних українських стрибунок у воду. Уродженка Луганська, яка переїхала до Києва після 2014 року, вона зуміла стати лідером національної збірної та багаторазовою призеркою чемпіонатів Європи. Її спортивний шлях був тісно пов’язаний з успіхами України на міжнародній арені, аж до моменту, коли вона вирішила кардинально змінити своє спортивне майбутнє.
Від Олімпійської надії до “зради” країни та отримання громадянства РФ
Лискун є яскравим прикладом наполегливості та таланту. Вона неодноразово піднімалася на п’єдестал пошани на міжнародних змаганнях, у тому числі здобуваючи найвищі нагороди. Вона тричі ставала Чемпіонкою Європи, а також має срібло Чемпіонату світу-2022. Загалом, на її рахунку 12 медалей на рівні чемпіонатів світу та Європи.
Лискун демонструвала хорошу техніку та складність програми, успішно представивши Україну на двох Олімпійських іграх у Токіо та Парижі. Вона була однією з ключових фігур української команди у стрибках з 10-метрової вишки.
На початку грудня 2025 року стало відомо, що Софія Лискун отримала російське громадянство і планує виступати за збірну РФ. Ця новина миттєво викликала резонанс в українському суспільстві та спортивній спільноті, адже спортсменка продовжувала представляти Україну на міжнародних змаганнях навіть після початку повномасштабного вторгнення. Стрибунка дісталася до Росії через Копенгаген та Стамбул, а після прибуття до Москви також відвідала рідний Луганськ.
Спортсменка заявила про своє рішення у відеокоментарях для російських ЗМІ, повідомивши, що зараз мешкає у Москві. Вона пояснила свій вибір “напруженими відносинами” з тренерами та відсутністю підтримки в Україні, а також критикою некомпетентного підходу до підготовки.
«У нас усі тренери – гімнасти чи батутисти. Як людина з інших галузей може тебе чомусь навчати? За останні роки в спорті в Україні я зрозуміла, що не розвиваюся. Я ніколи не думала, що пишаюся країною чи щось у цьому дусі. Я просто робила свою справу».
Реакція українських спортивних чиновників була однозначною та дуже жорсткою. Міністр молоді та спорту Матвій Бідний назвав вчинок Лискун зрадою. Президент НОК Вадим Гутцайт також не стримував емоцій, назвавши це неприпустимим.
«Вчинок Лискун – це просто зрада, у мене це не вкладається в голові», — заявив Вадим Гутцайт, коментуючи ситуацію.
Національний олімпійський комітет заявив про намір звернутися за допомогою до Міжнародної федерації плавання (World Aquatics) з вимогою застосувати максимальну санкцію — довічну дискваліфікацію спортсменки.
Рішення про зміну громадянства поставило хрест на її кар’єрі в Україні та завдало серйозного удару по іміджу українського спорту. Наразі невідомо, коли саме Лискун зможе виступати під прапором РФ.
Згідно з правилами World Aquatics, зміна спортивного громадянства передбачає “карантинний період”, який може тривати до трьох років. Проте, зважаючи на політичний контекст, Україна наполягає на довічній дискваліфікації. Перед тим як виступати за збірну РФ, вона має пройти відбір на чемпіонаті Росії.