Фінляндія дала зрозуміти, що не готова надавати Україні формальні гарантії безпеки, попри наміри долучатися до ширших механізмів безпекової підтримки. Це уточнення відображає поточну позицію Гельсінкі на тлі триваючих у Європі та зі Сполученими Штатами обговорень щодо довгострокових форматів підтримки Києва.
Прем’єр Орпо: гарантії безпеки та безпекові домовленості — «дуже різні речі»
За даними фінського суспільного мовника Yle, прем’єр-міністр Петтері Орпо у вівторок заявив, що Фінляндія не готова пропонувати Україні гарантії безпеки. Виступаючи на прес-заході в місті Еспоо разом із прем’єр-міністром Швеції Ульфом Крістерссоном, Орпо зазначив, що Фінляндія натомість готується брати участь у безпекових домовленостях.
Журналісти запитали, чи отримувала Фінляндія деталі щодо гарантій, запропонованих Сполученими Штатами, і чи можуть вони бути схожими на статтю 5 НАТО. Орпо відповів, що Гельсінкі не бачив жодної конкретної пропозиції, та наголосив на різниці між гарантіями безпеки й ширшими безпековими домовленостями. Коли початковий 28-пунктний проєкт мирного плану Вашингтона потрапив у ЗМІ, Фінляндію прямо згадали серед потенційних гарантів безпеки.
«Ми не мали жодних обговорень з цього питання. Я не знаю, чому Фінляндію згадали в цьому документі. Треба розуміти, що гарантії безпеки — це щось надзвичайно серйозне. Ми не готові надавати гарантії безпеки, але можемо допомагати в межах безпекових домовленостей. Різниця між ними — колосальна», — сказав Орпо.
Він додав, що рішення щодо гарантій безпеки зрештою ухвалюватимуть провідні європейські держави та Сполучені Штати. Прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон заявив, що європейські країни готуються підтримувати безпеку України через підготовку військових і постачання озброєння, та застеріг, що нещодавні дискусії про гарантії можуть вводити в оману. За його словами, найпотужнішою гарантією залишається сильна українська армія, і «ми можемо допомогти їй залишатися сильною».
Стубб попереджає: умови для «справедливого миру» навряд чи будуть виконані
Президент Фінляндії Александер Стубб зробив окрему заяву. В інтерв’ю для MTV Uutiset, опублікованому в середу, він сказав, що умови для «справедливого миру» в Україні, ймовірно, не будуть виконані.
«Реальність така, що мир може бути хорошим, поганим або компромісним. І реальність також у тому, що ми, фіни, маємо готуватися до моменту, коли мир настане, і що всі умови справедливого миру, про які ми так багато говорили протягом останніх чотирьох років, навряд чи будуть виконані», — сказав Стубб. Він додав, що «сьогодні ми ближче до миру, ніж учора», але найближчі дні та тижні покажуть, чи дадуть переговори результат.
Його заява прозвучала після майже п’ятигодинної розмови спецпредставників США Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера з російським президентом Владіміром Путіним у вівторок увечері, яка не принесла жодного прогресу. Путін натомість звинуватив Європу в тому, що вона нібито заважає мирним переговорам, заявивши: «Ми не плануємо воювати з Європою, але якщо Європа вирішить почати війну, ми готові вже зараз».
28-пунктний план, підготовлений Віткоффом і російським переговорником Кірілом Дмітрієвим, європейські та українські посадовці розкритикували як такий, що вигідний Москві. В оновленій версії деякі положення згодом було вилучено.
Глава МЗС Фінляндії: справжній мир можливий лише за умови сильної України
Міністерка закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен заявила на зустрічі міністрів НАТО, що Європу найближчим часом проінформують про хід мирних переговорів, однак, за її словами, «очевидно, минулої ночі в Москві не вдалося досягти широкого консенсусу».
«Росія не готова йти на жодні компроміси», — сказала вона, додавши, що будь-яке врегулювання має зупинити вбивства й гарантувати, що Україна буде достатньо сильною, щоб протистояти майбутньому вторгненню та політичному втручанню.
Наразі залишається незрозумілим, якою може бути форма довгострокових безпекових зобов’язань перед Україною, якщо дипломатичний процес таки просунеться, і чи будуть вони достатніми для стримування нового російського нападу. Західні уряди й надалі роблять акцент на посиленні військових спроможностей України, але уникають зобов’язань, що передбачали б розгортання їхніх власних військ.