Національна стратегія безпеки (NSS), оприлюднена президентом США Дональдом Трампом, мала б стати тривожним сигналом для американців. На жаль, багато хто цього не зрозуміє, а ще більше — навіть не звернуть уваги. Мабуть, найпоказовішим є те, що на 33 сторінках слова «демократія» та «свобода» згадуються лише побіжно. Натомість вислів «американське домінування» є одним із найчастіших формулювань у документі.
У документі також згадується Доктрина Монро — застаріле поняття XIX століття, коли Америка ще не була глобальним політичним гравцем, але вже проявляла схильність до імперських підходів у власному регіоні.
Найбільшим бенефіціаром NSS є Росія, а найбільш недоброзичливо згадується Європейський Союз, а разом із ним і європейський континент — включно з Україною, яка згадана лише побіжно. Жодної провини за вторгнення документ на Росію не покладає. Натомість доктрина обмежується загальними згадками про наслідки війни, не покладаючи жодної відповідальності на Росію.
«Адміністрація Трампа опинилася в протиріччі з європейськими посадовцями, які мають нереалістичні очікування щодо війни [в Україні] й тримаються на хитких урядах меншості, багато з яких порушують базові принципи демократії, придушуючи опозицію. Більшість європейців прагне миру, однак це прагнення не відображається в політиці — значною мірою через підрив демократичних процесів самими цими урядами. Це має стратегічне значення для Сполучених Штатів, адже європейські держави не здатні до реформ, коли перебувають у стані політичної кризи.
Попри це, Європа залишається стратегічно й культурно важливою для Сполучених Штатів. Трансатлантична торгівля й надалі є однією з опор світової економіки та американського добробуту… Ми не можемо дозволити собі відвернутися від Європи — це суперечило б самим цілям, цієї стратегії.
Владімір Путін не зміг би написати кращий сценарій для реабілітації Росії.
Американська дипломатія повинна й надалі відстоювати справжню демократію, свободу вираження поглядів та повагу до індивідуального характеру і історії кожної європейської нації. США закликають своїх політичних союзників у Європі підтримувати це відродження політичного духу, і зростання впливу патріотичних європейських партій справді дає підстави для оптимізму.
Ми маємо допомогти Європі скоригувати її нинішній курс. Нам потрібна сильна Європа, щоб успішно конкурувати глобально та працювати разом із нами, аби не допустити домінування над Європою будь-якого противника.
Америка традиційно має емоційний зв’язок із європейським континентом — а також із Британією та Ірландією. Характер цих країн має стратегічне значення, оскільки ми покладаємося на творчих, спроможних, упевнених і демократичних союзників для підтримання стабільності й безпеки. Ми прагнемо співпрацювати з державами, які хочуть відновити свою колишню силу.
У довгостроковій перспективі цілком імовірно, що протягом найближчих десятиліть окремі члени НАТО стануть країнами, у яких європейці більше не становитимуть більшість. Тож лишається відкритим питання, чи бачитимуть вони свою роль у світі й свій союз зі США так само, як ті, хто підписував Статут НАТО.»
Щодо питання демократії в Європі та порушення демократичних процесів: 12 із 27 країн ЄС у 2024 році посідають у рейтингу Human Rights Index вищі позиції, ніж США. Оцінка за 2025 рік для Америки буде суттєво гіршою, адже жоден лідер демократичної держави у світі не завдав такого удару по демократичних інституціях і процесах, як Дональд Дж. Трамп. Обидві палати Конгресу фактично усунулися від активної роботи і обмежились формальним схваленням рішень.
США не повинні підтримувати ультраправі екстремістські партії в Європі. У країни достатньо власних політичних проблем із Республіканською партією, яка сьогодні майже не нагадує партію Авраама Лінкольна чи Рональда Рейгана.
Очевидно, що президент або не вивчав географію, або не склав цей курс. Інакше він би знав, що єдині дві неєвропейські держави в НАТО — Сполучені Штати та Канада. Найновіші члени — Фінляндія та Швеція — обидві є європейськими країнами.
Теза про те, що Росія не становить екзистенційної загрози для Європи, явно не збігається з настроями, які можна почути в самій Європі. Страх, спричинений війною в Україні, там дуже відчутний. У розділі, присвяченому Європі, доктрина підсумовує:
«Нашу загальну політику щодо Європи слід будувати навколо таких пріоритетів:
- відновлення умов стабільності всередині Європи та стратегічної стабільності у відносинах з Росією;• покласти край уявленню про НАТО як альянс, що постійно розширюється, і не допустити такого розвитку подій»
Як добре для Росії! Владімір Путін не зміг би вигадати кращий сценарій для її реабілітації.
Однак головне полягає в іншому: доктрина фактично відновлює поділ світу на сфери впливу — за логікою Доктрини Монро — і відводить їх США, Росії та, ймовірно, Китаю. Такий підхід є типовим для імперського мислення й суперечить основоположним нормам міжнародного права та принципу суверенітету держав. Він може бути зручним для Трампа, Путіна й Сі, але створює серйозні ризики для всіх інших країн.
Так, Трамп може здаватися примітивним у своїх судженнях, але він очолює найбагатшу й формально найпотужнішу державу світу. А слова мають значення — навіть якщо це слова подібної доктрини. Сигнал, який вона надсилає світові, свідчить про те, що Америка втратила здоровий глузд.
Погляди автора цієї статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.