«Щодо президента Польщі, я був би радий зустрітися з ним. Я запросив його і сказав: будь ласка, оберіть будь-яку зручну вам дату. Яку б дату ви не обрали, я буду радий зустрітися. (...) Мені потрібна дата, і тоді, якщо президент (Навроцький) – офіційно чи неофіційно, як він забажає – запросить мене і запропонує дату, я, звичайно, приїду з офіційним візитом до Польщі. Це для мене важливо», – сказав Володимир Зеленський у Лондоні в понеділок, 8 грудня.
Це можна розглядати як відповідь на зауваження Кароля Навроцького, який 3 грудня в аеропорту в Жешуві, який є логістичним центром Польщі для України, заявив: «Я вимагаю симетрії у відносинах з Україною і очікую, що президент Володимир Зеленський висловить вдячність польським солдатам і польському народу за підтримку, яку він отримує від нашої країни».
Віцепрем’єр і міністр закордонних справ Радослав Сікорський, який є політичним конкурентом Навроцького, також прокоментував цю справу. 5 грудня він сказав на RMF FM, що «наполеглива вимога вибачень і поваги в той момент, коли вони борються за своє життя, викликає у мене огиду, але з іншого боку, з президента Зеленського корона не впаде, якщо, проїжджаючи Польщею, він попросить про візит до Президентського палацу».
Відносини з Україною стали частиною внутрішньополітичної дискусії в Польщі, і тема зустрічі президентів повертається, як бумеранг.
За лаштунками
Приготування до зустрічі з польського боку розпочалися невдовзі після того, як до роботи в Канцелярії президента стали нові співробітники, але, як повідомляють джерела Kyiv Post, ідея поїздки до Києва була одразу відкинута. У колах Навроцького ображені на Зеленського, серед іншого, за його висловлювання в інтерв’ю польським ЗМІ у січні, під час президентської кампанії. Він сказав, що «якщо Україна програє, (Навроцький) не буде стикатися з політичною конкуренцією, а буде боротися за своє життя». Судячи з виразу обличчя українського президента, могло скластися враження, що він не знав, хто такий Навроцький.
Наступні запрошення стосувалися Варшави, де з ініціативи Навроцького відбулася зустріч із лідерами країн Балтії та Данії. Володимир Зеленський був єдиним, хто приєднався до неї онлайн. У наступні місяці «Gazeta Wyborcza» повідомила, що Навроцький був запрошений до Києва і повинен був спочатку відвідати столицю України через менший термін перебування на посаді, як того нібито вимагав протокол. Але річ у тім, що в протоколі немає такого положення.
У чому справа?
Проблема полягає в політизації відносин з Україною в Польщі, що випливає як із певних заяв українських політиків, зокрема президента, так і з поширеної думки, що роботи з ексгумації на Волині просуваються дуже повільно. Зростаюче скептичне ставлення до України ефективно використовують ультраправі партії. Однією з причин холодних відносин між президентами (на додачу до попередніх непорозумінь) є бажання Навроцького завоювати симпатію частини негативно налаштованого електорату.
Більше того, уряд Туска, якому протистоїть Навроцький, має добрі відносини з Зеленським. Тож якщо зустріч ще не відбулася, можна припустити, що наразі жодна зі сторін не бачить необхідності наполегливо її ініціювати. Коли така необхідність виникне, питання буде в тому, яка сторона більше в цьому зацікавлена.
Наразі польсько-українські відносини є асиметричними на користь Польщі, хоча не зрозуміло, яка сторона «матиме карти» в майбутньому. Польська допомога Україні була дуже значною, але зараз вона суттєво зменшилася. Проте, як транспортний вузол, ключовий економічний партнер і держава-член ЄС, яка прийняла сотні тисяч українців, Польща має багато чого запропонувати.
З іншого боку, через внутрішній конфлікт між урядом Туска і президентом, а також через нечітку зовнішню політику, підпорядковану внутрішнім настроям, Польща не бере участі в мирних переговорах у міру своїх амбіцій. Хороші відносини Навроцького у Вашингтоні та близькість Туска до ЄС поки що приносять мало користі. Схоже, що Фінляндія під керівництвом президента Олександра Стубба зараз має більший вплив.
Що далі?
Є голоси, які закликають до нового початку. За інформацією високопоставлених джерел в українській адміністрації, таких планів наразі немає. Натомість лунають заяви про необхідність жити тим, що маємо сьогодні і матимемо завтра, а не зациклюватися на тому, що було вчора, та про побудову майбутнього для наших дітей, як це повинні робити сусіди.
Незрозуміло, як виглядатиме ситуація після майбутніх змін в українській адміністрації та призначення наступника Єрмака. Польща явно потребує сильного жесту, який би відкрив польським політикам двері до тіснішої співпраці з українськими партнерами. У польській дискусії політика гідності – історична та символічна – має велике значення. Якщо влада в Києві визнає, що саме так Варшава визначає свою потребу в рішучих діях, вона може отримати значну вигоду. Надання дозволу на ексгумації на Волині не коштуватиме Україні жодних політичних чи фінансових витрат і зможе поліпшити політичну атмосферу. Це не єдиний вимір відносин з Україною, але він зачіпає емоції, що викликають прагнення в Польщі. Його підсилює прихильність до політики гідності, історії та символізму. Це особливо очевидно серед молоді, для якої нинішній статус Польщі є чимось само собою зрозумілим. Звідси вимоги репарацій від Німеччини або встановлення пам’ятника польським жертвам Другої світової війни в Берліні.
«Ми перебуваємо в постійному контакті з українською стороною, обговорюємо можливість зустрічі, конкретну дату. Зустріч може відбутися досить скоро, але потрібно узгодити зручну для обох сторін дату», – сказав в ефірі TOK FM Марцін Пшидач, державний секретар і керівник Бюро міжнародної політики президента Навроцького,. Час і динаміка цих відносин показують, що майбутнє є непередбачуваним і синусоїдальним. Польсько-українські відносини є специфічними. На економічному рівні вони розвиваються добре, тоді як на політичному – особливо з табором президента Навроцького – залишаються прохолодними, незважаючи на чітку підтримку військових зусиль України та антиросійської політики. Додатковий хаос спричиняє внутрішньополітична суперечка в Польщі. Багато чого стане зрозумілим із змінами в адміністрації Зеленського та подальшим розвитком переговорів або непередбачуваних подій.