Мирні переговори щодо України вийшли на критичний етап: Сполучені Штати пропонують Києву «платинові» безпекові гарантії. Переговорний процес, до якого тепер залучені й європейські союзники, помітно просунувся від початкових позицій — 28-пунктного мирного плану, що ще кілька тижнів тому сколихнув Європу.
Нинішні параметри можливої угоди, які цього тижня протягом двох днів обговорювали в Берліні та передали на розгляд до Вашингтона, передбачають те, що ще в березні здавалося немислимим. Йдеться про безпекові гарантії для України за зразком статті 5 НАТО з боку США — на тлі гучного публічного конфлікту між посадовцями Білого дому та президентом України, що тоді опинився в центрі світової уваги.
За повідомленнями, такі гарантії можуть передбачати повітряне прикриття американськими винищувачами F-35, а також розміщення далекобійних високоточних ракет Tomahawk або подібних систем на території сусідньої країни-члена НАТО з готовністю до застосування у разі порушення домовленостей Росією.
У Білому домі вже певний час обговорюють можливість надання Україні ракет Tomahawk, і в разі схвалення це стало б безпрецедентним проявом підтримки Києва. Досі Сполучені Штати передали Tomahawk лише чотирьом країнам: Великій Британії — першому іноземному покупцеві в середині 1990-х років, а згодом Японії, Австралії та, від весни 2025 року, Нідерландам.
Усі ці системи призначені для пуску з кораблів або підводних човнів, тож їх довелося б адаптувати до українських оперативних умов. Це, своєю чергою, підкреслює масштаб готовності США забезпечити Україні сильні переговорні позиції.
Американські війська не розміщуватимуться на території України, однак тривають обговорення створення посередницької місії для моніторингу припинення вогню та втручання до того, як ситуація почне загострюватися. З огляду на події після Мінських домовленостей 2014–2015 років між Росією та Україною, а також на неспроможність Організації з безпеки і співробітництва в Європі ефективно фіксувати порушення, місія під проводом США була б критично важливою для забезпечення стійкого припинення вогню. Варто нагадати, що в межах тих домовленостей, посередниками яких виступали Німеччина та Франція, Україна зазнала понад 14 тисяч втрат у період з 2015 по 2022 рік.
Американська місія діяла б окремо, але паралельно з європейською миротворчою силою, про створення якої нині ведуться переговори. Саме на цій ідеї на початку року й постала так звана «Коаліція охочих». Втім, досі вона не визначила ані чітких умов розгортання сил, ані правил їх застосування, ані зрозумілого мандата. Від того, наскільки швидко ці питання буде врегульовано, значною мірою залежатиме рівень залученості США, тож Європі доведеться діяти рішучіше.
Ключові питання досі залишаються без відповідей. Де саме можуть бути розміщені європейські війська — у західній частині України чи поблизу критично важливої інфраструктури? Чи розгорнуть спеціально підготовлені підрозділи вздовж протяжної української лінії фронту як запобіжник проти порушень домовленостей? У якій чисельності, з якими спроможностями і з яких країн?
Хоча ідею «Коаліції охочих» спершу висунула Франція, Велика Британія за уряду Кіра Стармера, який не схильний до високих ризиків, схоже, без особливого спротиву сприйняла думку, що провідну роль у розгортанні значних сил могла б узяти на себе Франція. Лондон, імовірно, усвідомлює, що сам не здатен виставити контингент у таких масштабах. Водночас і французькі сухопутні війська навряд чи перебувають у кращій формі, ніж британські. Водночас Німеччина — новий де-факто лідер Європи — ще не окреслила, яку роль готова відігравати в захисті східного флангу НАТО.
Європі потрібен узгоджений механізм, здатний діяти на кількох українських театрах одночасно — на суші, в повітрі й на морі
Приєднання України цього року як асоційованого члена до Об’єднаних експедиційних сил може створити можливість спиратися на «північну вісімку» для захисту морських маршрутів у Чорному морі за участі Туреччини.
Протиповітряну оборону, крім сучасних американських систем, слід посилювати за рахунок європейських сил. Велика Британія вже подала приклад, оперативно оголосивши про 600 млн фунтів стерлінгів допомоги у сфері ППО. Британсько-французькі ракети Storm Shadow/SCALP мають посилити захист українського неба, однак для цього їх потрібно доповнити німецькими системами Taurus.
Захист українського повітряного простору є необхідною умовою будь-якого припинення вогню, якщо країна буде відновлюватися й повертатись до нормального життя. Після чотирьох років виснажливої війни іноземні інвестори, міжнародні банки та страхові компанії повернуться лише за умови, що їхні активи на землі будуть у безпеці. Для цього західним урядам доведеться взяти на себе частину ризиків і підтримати приватний капітал гарантіями. Усе це має бути закладено в будь-якій мирній угоді. Однією з головних цілей Росії, коли вона розпочала війну, було знищити Україну як демократичну, успішну й заможну державу. Лише відбудова та стабільний приплив іноземних інвестицій здатні гарантувати довгострокову життєздатність України.
Санкційний режим, запроваджений США та Європейським Союзом проти Росії, не можна згортати автоматично після досягнення домовленостей. Питання його пом’якшення може розглядатися лише після чітко визначеного періоду — наприклад, року — без зафіксованих порушень з боку Росії. Навіть за таких обставин будь-яке послаблення має бути поетапним і обмеженим. В умовах асиметричної війни збереження економічних важелів залишається важливим елементом західної стратегії.
Передчасне послаблення санкцій несе ризик заохотити агресора — як ідеологічно, так і фінансово, — і може спонукати до нових ударів не лише по Україні, а й далі вглиб Європи. Конгрес США має тримати підготовлений законопроєкт про санкції проти Росії напоготові як інструмент стримування, так само як Європейський Союз повинен зберігати рішення про безстрокове замороження російських суверенних активів.
І нарешті — що найважливіше — Україна винесла гіркі уроки з неодноразових порушень міжнародних домовленостей. Від Будапештського меморандуму 1994 року, в якому Сполучені Штати та Велика Британія гарантували її територіальну цілісність, до фактичної бездіяльності Ради Безпеки ООН, попри те що Україна є однією з країн-засновниць організації, — міжнародні обіцянки раз за разом не спрацьовували.
Цього разу молода, але загартована війною демократія має повне право вимагати угоди з обов’язковою юридичною силою, а не чергового декларативного меморандуму. Будь-яка держава, що бере на себе гарантії миру в Україні — і в Європі загалом, — має нести чітко визначену правову відповідальність за виконання цих зобов’язань, особливо в умовах політичної нестабільності на континенті. Така угода має бути ратифікована національними парламентами, чітко визначати обов’язки кожної сторони та передбачати конкретні дії у разі відновлення агресії.
Лише так Захід зможе запобігти новій світовій війні в Європі у XXI столітті.
Лорд Ешкрофт KCMG PC — міжнародний підприємець, філантроп, автор і соціолог. Докладніше про його діяльність — на сайті lordashcroft.com Стежте за ним у X/Facebook: @LordAshcroft.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.