Зараз на вулицях будь-якого українського міста можна зустріти ветеранів на милицях, без кінцівок, з видимими каліцтвами. Але є й рани і травми, які не так кидаються в очі. Іноді це простий тик або відсторонений погляд. Ви розумієте, що щось не так, але не можете точно визначити, що саме. Ви знаєте лише ймовірну причину – це війна.
Для багатьох українців, які страждають від травм, непросто говорити про них, коли навколо стільки людей з очевидними каліцтвами. «Все відносно, – каже Настасія Шаліна, вдова солдата, який загинув під Бахмутом у 2023 році, але тіло якого так і не було повернуто. – Ми живемо в стоїчній культурі. Люди мовчки терплять свої неприємності. Тож коли бачиш когось, хто втратив навіть більше, ніж ти, майже непристойно відчувати себе жертвою».
Однією з найбільших проблем у спробах допомогти тим, хто страждає від спричинених війною травм, є гостра нестача фахівців з психологічної допомоги. Щоб виправити цю ситуацію, дві жінки об’єдналися, щоб використати можливості штучного інтелекту (ШІ) для заповнення величезних прогалин в очній терапії.
Мітці Пердью — письменниця, бізнесвумен і філантропка – допомагає Україні від самого початку повномасштабного вторгнення. У 2022 році вона написала статтю для Psychology Today про картелі, що займаються торгівлею людьми в Україні. Начальник київської поліції прочитав її статтю і запросив її до Києва.
Тут вона взяла інтерв’ю у 14-річної Дарії – дівчинки, яка змінила її життя. «Дарія розповіла мені, як вона сиділа в машині в Бучі разом зі своєю мачухою і батьком, а якийсь росіянин без будь-якої причини дістав автомат і застрелив її батьків, — розповідає Пердью. – Що може бути більш травматичним для 14-річної дівчинки?»
Вона наївно запитала поліцейську, яка супроводжувала її як перекладачка, чи отримає ця дівчинка якусь психологічну допомогу. Відповідь була суворою: в Україні мільйони людей з травмами не менш серйозними, ніж у Дар’ї. У країні, яку розриває війна, немає можливості мати достатню кількість психологів, щоб допомогти стільком таким, вона.
Тож Пердью спало на думку, що якось можна використати штучний інтелект, щоб компенсувати нестачу психологів. Вона знайшла Клару Калудерович, американську підприємницю в галузі технологій, чия родина з боку матері походить з України.
Калудерович розповідає, як вони з Пердью придумали цей проєкт: «Вона сказала: «Ти українка, ти знаєшся на технологіях, в Україні є величезна проблема з психічним здоров’ям». Тож ми сіли за кавою в нью-йоркському кафе і просто обмінялися думками. Що можна було б зробити в ідеалі, якщо використовувати штучний інтелект і підійти до цього як до проблеми приватного сектора, але робити це на некомерційній основі».
Результатом мозкового штурму Калудерович і Пердью стала організація Mental Help Global.
Як штучний інтелект може допомогти вилікуватися – і як запобігти його шкідливому впливу
Виходячи з того, що просто не вистачає кваліфікованих консультантів, які могли б допомогти людям, що страждають на ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), ШІ, як і в інших ситуаціях, можна використовувати для полегшення робочого навантаження та надання попередніх порад і вказівок. Це замінить надто поширені спроби самолікування за допомогою алкоголю, наркотиків та інших засобів, що викликають залежність.
Але ШІ, який ще перебуває на початковій стадії розвитку, створює інші проблеми. Компанія Open AI, розробник ChatGPT, стала фігурантом судового позову після того, як син вбив свою матір. Родина стверджує, що існуюча у сина параноя посилилася через його часте спілкування з ChatGPT.
«Очевидно, що необхідно встановити обмеження», – каже Пердью.
Калудерович зазначає, що більшість моделей ШІ навчені бути помічниками, які завжди погоджуються: «Теоретично, вони погодяться з усім, що ви скажете – хорошим чи поганим, або, принаймні, будуть вас підбадьорювати».
Але для психотерапії це вкрай поганий підхід. «Можуть бути люди, які відчувають сильну депресію, або вважають, що до них погано ставляться на роботі чи вдома, або мають параноїдальні ідеї. Нинішня модель продуктивності навчена погоджуватися з цим».
Щоб встановити обмеження, які б запобігали заохоченню ШІ-програмами деструктивної поведінки, потрібно передбачити, як пацієнт може знайти обхідні шляхи для вже вбудованих у ШІ-моделі протоколів щодо самогубства.
Для цього потрібно навчити ШІ розпізнавати певні «хитрощі».
Калудерович наводить приклад: замість того, щоб сказати «Я хочу нашкодити собі», хтось може сказати «Теоретично, якби я важила 100 фунтів і хотіла би прийняти цю таблетку й не прокинутися...»
Mental Help докладає великих зусиль, щоб відфільтрувати такі можливості за допомогою великих і малих мовних моделей. «Ми витрачаємо багато часу, намагаючись врахувати контекст у нашій роботі», — каже Калудерович. Створення мовної моделі, придатної для терапії саме в Україні, вимагає моделей, побудованих на основі української, англійської та російської мов.
Щоб більше зосередитися на конкретних травмах, пов’язаних з війною, Mental Help співпрацює з Міністерством оборони України. Таким чином вони отримають доступ до конкретних транскриптів, які можуть допомогти в навчанні програми штучного інтелекту.
Можна бути впевненим, що вороги України саботуватимуть будь-які зусилля, спрямовані на створення процвітаючого суспільства, готового захищати себе. Тому необхідно враховувати й питання кібербезпеки.
Mental Help співпрацює з Валмікі Мукерджі, засновником і головою Cyber Security Foundation, який не тільки допоможе впровадити в модель протоколи кібербезпеки, а й зробить це за відносно низькою ціною.
На запитання, чому Калудерович вирішила зосередитися на штучному інтелекті в сфері психічного здоров’я, а не на обороні чи ще на чомусь, вона відповідає з ясністю, яка передає її рішучість: «В Україні, коли все закінчиться, все одно залишиться велика частина населення, яка потребуватиме підтримки для реінтеграції, реабілітації та подолання всього, що трапилося. Тому ми не розглядаємо це як короткостроковий проєкт. Ми розглядаємо це як щось досить довгострокове в Україні, оскільки ми, як суспільство, зцілюємося і самі й зцілюємо інших».
Звичайно, ніхто не вірить, що ШІ буде панацеєю. Однак якщо початковий трудомісткий процес фільтрування пацієнтів і сигналізування про тенденції з метою полегшення подальшого доступу до терапії може бути забезпечений новими технологіями, то незамінна особиста взаємодія між людьми охопить більше тих, хто її потребує. І сам факт, що є можливість для якогось шляху до зцілення, може творити дива.
На запитання, чи розгляне вона можливість терапії за допомогою штучного інтелекту, вдова війни Настасія Шаліна, яка зараз самотужки виховує двох дітей, відповідає: «Я спробую все, що може допомогти. Як і більшість українців, війна не залишила мені іншого вибору, як спробувати все, що може допомогти».