Дональд Трамп перевершив сам себе і розпочав новий рік, пригрозивши Ірану військовими діями 2 січня, а за кілька годин, 3 січня, атакувавши Венесуелу і викравши її лідера.
Він провів тріумфальну прес-конференцію, на якій детально розповів про викрадення президента Ніколаса Мадуро та його дружини. Він сказав, що обох везуть у кайданках до Нью-Йорка, де їм буде висунуте звинувачення в наркоторгівлі, і що Америка буде керувати Венесуелою, відновлювати її нафтову промисловість і управляти нею, доки не відбудеться «справедливий і чесний перехід» від імені її громадян. Але нагорода тут – нафта, боротьба з наркотиками, влада і багатство, а не справедливість і демократія.
Гегемонія без правил: як Трамп перекроює карту світу на початку 2026-го
У 2026 році Трамп продовжить порушувати геополітичний баланс, створювати невизначеність і наводити холод на всю Західну півкулю та світову економіку. Він надзвичайно непередбачуваний, вибірково «визволяє» пригноблених і з легкістю скасовує міжнародні закони. Він також лицемірний: атакує двох нафтових союзників Путіна, нібито щоб допомогти їхнім народам, і водночас дає Росії повну свободу дій, щоб вона могла грабувати українців та європейців в обмін на обіцянку сибірських багатств.
Напружений новорічний вікенд Трампа відправив більшість прогнозів на 2026 рік у смітник. Це непокоїть, оскільки його дії настільки всеосяжні й потужні, що всяка мала чи велика країна знає, що в кінцевому підсумку буде уражена.
Візьмімо його цілі – багаті на нафту Венесуелу та Іран: Китай купує у них практично всю свою нафту, а це означає, що заплановане Америкою захоплення нафтових родовищ Венесуели та утиски Ірану посилять вплив Трампа на Пекін. Таке придбання також зробить Америку менш залежною від Саудівської Аравії чи Канади в питаннях нафти, зменшивши їхній вплив.
«Фріланс» Трампа також завдав шкоди традиційним військовим союзникам Америки. Всі вони перебувають у напруженому стані з економічної, правової та військової точок зору. Але найстрашніші наслідки відчуватимуть сусіди Америки. Колумбія, Мексика та Куба є наступними в його списку наркоторговців і військових цілей, і всі три країни про це знають.
Кожна з них перебуває в небезпечній залежності від картелів, злочинців і корупції. Окрім того, Трампа цікавлять багаті на ресурси Канада і Гренландія, а також важливі з логістичної точки зору Панама і Куба.
З огляду на події вихідних, ось ще кілька прогнозів щодо того, що зробить самовпевнений Дональд Трамп у 2026 році та надалі.
- Захоплення Мадуро та погрози Ірану вдарили по глобальному альянсу Росії і, можливо, по її нафтових доходах. Один російський речник назвав це «ляпасом». Це вигідно Україні. Примітно, що на прес-конференції після венесуельської операції Трамп заявив, що розчарований Росією через її тривалу війну в Україні. «Я не в захваті від Путіна. Він вбиває занадто багато людей», — сказав Трамп. Найкращий сценарій — Трамп вимагатиме від Путіна погодитися на перемир’я, а Америка зобов’яжеться надати Україні жорсткі гарантії безпеки спільно з Європою. Трамп уже уклав угоду з Україною про видобуток корисних копалин, і американці братимуть участь у її відбудові.
- У 1823 році був прийнятий документ, який проголошував регіональну гегемонію сфери впливу США і який отримав назву «доктрина Монро». Кілька десятиліть тому Америка проголосила себе шерифом Західної півкулі, і з того часу відбулися десятки інтервенцій за підтримки США. Трамп підтримує дух цієї політики, але її буде важко реалізувати, зважаючи на інтереси Росії та Китаю в Латинській Америці, а також на існування укорінених, мілітаризованих і багатих до непристойності наркокартелів. Доктрина стане основою політики для відносин Америки з усіма країнами Західної півкулі — від Гренландії та Канади до Аргентини.
- Канада і Мексика не укладуть тристоронню угоду про вільну торгівлю з США, але будуть змушені вести двосторонні переговори з Вашингтоном на основі американських критеріїв. Тарифна політика Трампа замінила відносини «трьох амігос», і торги будуть жорсткішими.
- Цього року Мексику «захоплять» американські військові та антитерористичні сили – подобається їй це, чи ні. Уряди, лідери, суди, поліція та військові країни не змогли зупинити виробництво і поширення незаконного обігу фентанілу та прикордонну злочинність. Це негативно вплинуло на самі Сполучені Штати, і американські військові сили будуть відправлені для співпраці з Мексикою з метою знищення її картелів.
- Мирна, поступлива і залежна Канада була названа кандидатом на анексію, хоча ні та, ні інша країна не має в цьому жодного політичного інтересу. Однак Трамп – майстер у використанні важелів впливу в переговорах – висунув Канаді неформальний ультиматум: або сплатити 61 мільярд доларів за будівництво запропонованого Америкою «золотого купола» (таку суму вона не може собі дозволити), або приєднатися до Сполучених Штатів політично і не платити нічого. Такі важелі впливу, а також мита будуть використовуватися для того, щоб переконати Канаду піти на повне або часткове об’єднання. Канада важлива тому, що вона має стільки ж нафти, як Саудівська Аравія або Венесуела, стільки ж урану, як Казахстан, стільки ж калію, як Росія, а також прісну воду, сільськогосподарські угіддя, важливі мінерали та інші ресурси. Однак пряма анексія є небажаною для канадців, які не хочуть американського рівня злочинності, збройного насильства та неналежного медичного обслуговування. Окрім того, немає причин для політичного об’єднання, оскільки значна частина економіки Канади вже належить США, торгівля відкрита і ці дві країни сумісні. Вони є найбільшими клієнтами, постачальниками та інвесторами одна для одної, але его та амбіції Трампа не мають меж.
- Трамп запровадив нову «доктрину Нор’єґа-Мадуро», щоб обійти міжнародні закони. США роками ігнорували Міжнародний кримінальний суд, а також Організацію Об’єднаних Націй і міжнародні правила торгівлі. Тепер їхня правова система замінить інші і в майбутньому буде використовуватися для розслідування, звинувачення, судового розгляду, виконання вироків і затримання глав іноземних держав, політиків, бізнесменів або злочинців. Прецедент був створений у 1990 році, коли американський суд звинуватив панамського диктатора Мануеля Нор’єгу в наркоторгівлі. Його заарештували там і доставили літаком до США, де його засудили на 40 років тюремного ув’язнення. Цей значний екстериторіальний прецедент і був застосований у випадку Мадуро, якого заочно засудили в американському суді, а потім заарештували. Це, по суті, нав’язує закони США за кордоном і «легалізує» арешти, викрадення та ув’язнення в будь-якій юрисдикції,.
- У 2026 році й далі неминуча американська військова інтервенція в Західній півкулі призведе до насильства та посилення антиамериканських настроїв. Це спричинить більше проблем, послабить економічне співробітництво і, можливо, матиме зворотний ефект. Гірше того, американські «війська на землі» неминуче призведуть до тривалих і дорогих воєн, як це сталося в Іраку, Афганістані та В’єтнамі. Це викличе політичну реакцію в Сполучених Штатах.
- Минулого року Трамп встановив новий рівень економічної потужності Америки шляхом введення мит. Це глибоко змінило світову економіку, і тепер Вашингтон має право карати або винагороджувати своїх торгових партнерів.
- США є світовим технологічним гігантом і залишиться ним. Китай є єдиним конкурентом натепер, але США припинятимуть будь-які його спроби зменшити вплив Кремнієвої долини чи американської космічної програми, оскільки обидві ці сфери є питаннями державного пріоритету.
- Америка вирівняє умови торгівлі. Досі Китай випереджав Америку, Європу та Росію, тихо будуючи та контролюючи ключові сектори економіки ХХІ століття. Трамп розплутує вузли цих «зашморгів» або обходить їх, але їх ще дуже багато у важливих морських шляхах, портах і секторі відновлюваної енергії по всьому світу. Політики роками переконували себе і всіх, що їхня система важкої праці, інновацій, маркетингу, тарифів, технологічних заборон і дипломатичного тиску переможе комуністичні та інші системи-конкуренти. Але Китай завжди був на крок попереду завдяки своїй системі стратегічного державного капіталізму. Від портів до енергомереж, від телекомунікацій до сонячних панелей, від корисних копалин до мікрочіпів — Пекін тихо побудував фортеці у вузьких місцях економіки ХХІ століття, а тепер контролює ворота і важелі впливу. Вашингтону доведеться боротися з цим і розплутувати ці вузли.
- Верховенство Америки в галузі ресурсів є питанням національної безпеки. Угода з Венесуелою передбачає стільки ж запасів нафти, скільки мають Канада, Саудівська Аравія чи Росія, що робить США (на папері) безперечною енергетичною супердержавою світу. Однак на відновлення нафтовидобувної інфраструктури Венесуели та видобутку нафти в комерційних обсягах піде десять або більше років. Трамп хвалився, що американські нафтові гіганти зроблять це в рекордно короткі терміни, але він помиляється. Америка Трампа надаватиме пріоритет партнерству з країнами, що мають важливі мінерали, викопне паливо та інші ресурси, яких вона немає.
- Росія рухається до банкрутства – цього або наступного року. Україна різко знизила рівень її військової спроможності, а війна руйнує її економіку. Стрімке збільшення військових витрат і падіння доходів від нафти та іншої сировини підривають країну. Коли відбудеться крах, Російська Федерація розпадеться на десятки утворень, як це сталося з Радянським Союзом у 1991 році після провалу в Афганістані. Європа, Америка та мусульманські країни зможуть об’єднатися з клієнтськими державами та підтримувати їх. Китай поверне собі Маньчжурію – включно з Владивостоком, арктичними портами і Сахаліном.
- Повалення режиму Ірану та його терористичної мережі залишиться пріоритетом для США, Ізраїлю, Туреччини, Європи та багатих арабських нафтових країн у прагненні встановити мир на Близькому Сході та усунути російський вплив у регіоні.
- Європейський Союз і Велика Британія створять потужну армію разом із Україною, щоб відбивати атаки Росії та замінити американський захист. Ці військові сили будуть необхідні й для того, щоб зупинити потік мігрантів з Північної Африки та Близького Сходу і створити європейську Кремнієву долину шляхом розвитку технологій та потужної військово-промислової бази. Україна буде ключовим фактором довгострокової безпеки та процвітання Європи.
- Цього року Японія та Південна Корея залишаться потужними, важливими для Америки державами. Вони приймуть рішення стати ядерними, щоб тримати на відстані Північну Корею, Росію та Китай.
- Китай зосередиться на розвитку торгівлі та співпраці з Америкою та Європою, а не з Росією. Те саме стосується Індії та африканських країн, що розвиваються.
На жаль, Трамп і надалі вважатиме, що достатньо просто натиснути своєю вагою. Але щойно він похвалився, що Америка буде керувати Венесуелою через Делсі Родрігес Гомес, як вона виступила в ефірі і повністю відкинула американське втручання в управління країною. Ця відсіч віщує можливе втягнення Венесуели у в’єтнамське болото, а не парад венесуельців, які святкуватимуть захоплення влади Америкою. Трамп є світовим гегемоном, але він не зможе командувати національними державами, як він командує конгресменами-республіканцями, які прагнуть переобрання.
Очевидно, що 2026 рік знаменує початок нового світового порядку, який запропонувала Америка Трампа. Але ніщо не вічне. Найбільший недолік Трампа в тому, що він відштовхує від себе союзників, зневажає решту світу і вважає, що завжди правий. Такі переконання будуть контрпродуктивними. Як зауважив Редьярд Кіплінг: «Сила зграї — у вовку, а сила вовка — у зграї».