Щороку 12 січня Україна вшановує тих, хто став жертвою політичних переслідувань за свою державницьку позицію. Ця дата — не просто день пам’яті, а нагадування про ціну свободи, яку українці платять уже понад пів століття, борючись проти імперських амбіцій Москви.
«Великий погром» 1972-го та ініціатива Чорновола 1975
12 січня 1972 року радянський режим розпочав масштабну операцію проти учасників національно-демократичного руху України. Протягом кількох днів по всій країні прокотилася хвиля обшуків та арештів української інтелігенції.за ґратами опинилися люди, які стали совістю нації. Василь Стус, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Леонід Плющ, В’ячеслав Чорновіл, Ігор та Ірина Калинець — це далеко не повний перелік тих, кого радянська влада вважала небезпечними злочинцями. Загалом протягом 1972–1974 років за участь у національно-демократичному русі було заарештовано 193 особи, у тому числі 100 осіб — за «антирадянську агітацію».
Більшість із них отримали стандартний для того часу вирок: від 5 до 7 років таборів суворого режиму та 3 роки заслання. Ці люди довели, що навіть у мордовських таборах можна залишатися вільними. Визначний приклад їхньої незламності — це те, що саме з неволі вони продовжували писати та передавати інформацію про злочини режиму на Захід.
Ця дата стала символом стійкості національно-демократичного руху України, адже саме цього дня у 1972 році розпочалася операція «Блок» — масові арешти української інтелігенції. Радянський режим намагався покласти край інакодумству, проте досяг протилежного: консолідації дисидентів.
Окупація Криму та переслідування киримли: хто ці заарештовані?
З початком окупації Криму у 2014 році репресивна машина РФ знову запрацювала на повну силу. Головною мішенню стали киримли, які відмовилися визнавати владу окупантів. розгорнула системні переслідування, використовуючи звинувачення в тероризмі та екстремізмі. Переслідування кримських татар за їх непокору й бойовий дух, це саме ті методи боротьби з “инакомыслием”, які використовуватися ще за радянського режиму.
За даними правозахисних організацій, станом на кінець 2025 року російська влада утримує понад 224 політичних в’язні, які безпосередньо пов’язані з Кримом. У тому числі понад 60% із них — це киримли. Якщо ж рахувати загальну кількість людей, які пройшли через затримання та арешти з політичних мотивів з 2014 року на півострові, то цифра перевищує 450 осіб. Долі Олега Сенцова, який став першим широко відомим бранцем нової епохи, або Нарімана Джеляла, Асана Ахтемова та Богдана Зізи демонструють, що методи Кремля за пів століття не змінилися.
Повернення радянського режиму: тисячі заручників з 2022-го
Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році ситуація набула катастрофічних масштабів. Тепер мова йде не лише про десятки правозахисників чи активістів, а про масові викрадення цивільних осіб на новоокупованих територіях. Росія чинить воєнні злочини, фактично перетворюючи цивільних заручників на політв’язнів без права на захист.
Кількість українців, яких РФ незаконно утримує після 2022 року, вимірюється тисячами. За різними оцінками, у російських в’язницях та підвалах на окупованих територіях можуть перебувати від 14 000 до 28 000 цивільних заручників, статус багатьох із яких досі не підтверджено. Це нова категорія бранців, які стають жертвами тортур та переслідувань включно з жінками, волонтерами та представниками місцевого самоврядування.
Сьогодні, відзначаючи День українського політв’язня, ми пам’ятаємо кожного: від Стуса до наймолодшого активіста, затриманого вчора в Криму чи Генічеську. Наша мета залишається незмінною — забезпечити обміни, домогтися звільнення всіх бранців та покарати агресора за кожен скоєний злочин.
Станом на початок 2026 року в межах обмінів додому вдалося повернути понад 4000 захисників та цивільних осіб, проте за офіційними даними у полоні РФ досі залишаються тисячі військовослужбовців. Водночас понад 52 тисячі українців вважаються зниклими безвісти за особливих обставин, що робить питання пошуку та звільнення кожного бранця критично важливим для всієї країни. Держава продовжує вести перемовини, аби вирвати з неволі всіх, хто став заручником агресора, незалежно від їхнього статусу.