14 січня у київському Будинку кіно, попри повітряну тривогу та проблеми з опаленням, відбулося обговорення перевиданої книги Юрія Щербака «Мертва пам’ять. Голоси і крики», перший наклад якої з‘явився у 2021 році та яку висунуто на Шевченківську премію-2026.
Крім обговорення книги, за участі, зокрема, Сергія Тримбача, Лариси Івшиної, які є теж номінантами на Шевченківську премію-2026, а також Дмитра Чистяка, Дмитра Чекалкина, був представлений художній фільм «Карантин» (1968) за сценарієм Юрія Щербака. Сценарій до цього в якійсь мірі пророчого фільму (з огляду на пережиту пандемію у 2020-2021 роках) за мотивами власної повісті «Як на війні» написав саме Юрій Щербак — на той момент співробітник Київського науково-дослідного інституту епідеміології.
Юрій Щербак: «Мої фантазії та передбачення — це плід глибокого осмислення дійсності, історії, різної інформації. Намагаюся залишатися у потоці новин, стежу за ними в комплексі, тому що все взаємоповʼязано. Й коли мої пророцтва збуваються — я зовсім не радію. Своїм умінням бачити в темряві майбутнього я хочу мобілізувати волю людей, аби вони розуміли виклики, небезпеки, які стоять перед ними та змогли свідомо підготуватися до їх подолання».
Свій трилер «Мертва пам´ять. Голоси і крики» автор називає «книгою-пересторогою». В ній автор актуалізує питання збереження історичної пам’яті. Люди мають знати своє минуле, адже, на глибоке переконання письменника-філософа, у минулому цеглини майбутнього.
З анотації книги «Мертва пам’ять»: «Україна — в окупації. Ворог не тільки узурпував владу, а й досяг, здавалося б, неможливого: в народу цілковито знищено пам’ять, він став елементарною біомасою. І за такої ситуації група сміливців починає боротьбу за визволення. Про це — політичний трилер-антиутопія визначного українського письменника Юрія Щербака».
Юрій Щербак: «Усе, про що йдеться в цьому романі взято з живої української дійсності, яка своєю фантасмагорійністю, вибуховістю, неймовірністю, неочікуваністю та вигадливістю політичних інтриг, напруженістю сюжетів, пов’язаних із боротьбою за долю України, перевершує всі письменницькі фантазії. Ні Дж. Орвеллу, ні Ф. Кафці не могли й наснитися реалії нашого державницького й суспільного життя… «Мертва пам´ять. Голоси і крики». Мій голос і мій крик. І моя жива пам´ять».
Автор і критики вважають, що саме від дій сучасників залежить, чи уявний ландшафт України 2045, зображений у книзі, не стане з фентезі апокаліптичною реальністю. Юрій Щербак попри всі нинішні колізії вірить, що: «Українці спроможні стати великою світовою нацією. Й для цього в нас є великий потенціал».