Через санкції, падіння цін на нафту та невчасне підняття вартості рубля військова машина Москви стала отримувати менше доходів від газової та нафтової промисловості, які впали до найнижчого рівня за останні п’ять років.
У 2025 році доходи Москви від продажів у цьому секторі впали на 24% – до 8,48 трлн рублів, що є найнижчим показником з 2020 року. Це досить важлива змінна, яку слід враховувати, роблячи ставки на здатність України стримати майже чотирирічну російську інвазію, оскільки доходи від нафти і природного газу становлять найбільшу статтю доходів у щорічному бюджеті Кремля.
Найбільш роздутим у ЗМІ фактором у цій низхідній траєкторії є рішення Європи поступово відмовитися від російського викопного палива. Російський природний газ, що надходить через резервуари СПГ, буде повністю заборонений в ЄС від цього року, а імпорт газу трубопроводами припиниться до вересня наступного.
Слід зазначити, що лише в серпні 2025 року ЄС витратив на російські енергоносії 1,15 млрд євро (1,35 млрд доларів). Найбільшими європейськими споживачами станом на серпень залишалися Угорщина — 416 млн євро (488 млн доларів), Словаччина — 275 млн євро (323 млн доларів) і Франція — 157 млн євро (184 млн доларів).
Але ще більш нищівним ударом для Кремля минулого року стали ціни на нафту. Загалом вартість сирої нафти впала у 2025 році більш ніж на 18% – це найрізкіше річне падіння з 2020 року, коли пандемія Covid задушила торгівлю, виробництво та подорожі по всьому світу.
Наприклад, на час повномасштабного вторгнення Москви в Україну в лютому 2022 року ціни на нафту становили близько 122 доларів за барель (вартість West Texas Intermediate, WTI, або легкої солодкої нафти). Цього тижня ціна становила близько 59 доларів за барель.
І це лише ціна «техаського чаю». У листопаді ціна на нафту Urals, що відвантажується з Новоросійська, впала до близько 36 доларів за барель, що є найнижчим показником за останні майже три роки.
Що стосується пропозиції, то Кремль не надто переймається українськими атаками на свої танкери та об’єкти, а також реквізицією танкерів його «тіньового флоту» іншими країнами, оскільки менша кількість барелів на ринку означає вищі ціни, а отже й вищі доходи.
Росія є третім за величиною виробником нафти після США та Саудівської Аравії.
Хоча Москва, безумовно, незадоволена конфіскацією своїх нафтових поставок, її автократа Путіна більше турбує те, що інші країни заповнюють ринок своєю нафтою та природним газом.
Коли на початку цього місяця президент США Дональд Трамп вторгся у Венесуелу, питання геополітичного чи ідеологічного впливу було для Путіна менш важливим, (Кремль робив смішні заяви про «повагу до міжнародних правових норм»), ніж питання контролю над нафтою Венесуели та кількості барелів, які Трамп матиме під своїм контролем.
Адміністрація Трампа вже заграє з південноєвропейськими союзниками, такими як Італія та Греція, щодо отримання нафти та природного газу, контрольованих США.
Можливо, найіронічнішим фактором зникнення мільярдів Москви стала вартість самого рубля.
Падіння цін на нафту і сильний рубль змусили Міністерство фінансів Росії переглянути свій прогноз на 2024 рік, але навіть Кремль не очікував таких цифр у першому кварталі 2025 року.
У 2025 році рубль подорожчав приблизно на 45 відсотків відносно долара США, а коли ваша валюта дорога, ви продаєте менше продукції на міжнародному ринку.
Як пояснила Жульєнна Гайгер з Oilprice.com: «Дефіцит перевищив офіційні очікування. Навіть після того, як уряд знизив свій прогноз щодо нафти і газу на 2025 рік до 8,65 трлн рублів з початкових 10,94 трлн, фактичні доходи все одно не досягли позначки. Це структурна вразливість до слабкості цін».