Під час перших днів та місяців війні люди масово виїжджали з України, бо шукали захисту та притулку в сусідніх країнах. Усі їхали в безпечні місця якомога далі від вибухів. Беручи із собою лише необхідне та важливе, усі лишали щось важливе та рідне.
Проте війна триває майже чотири роки. Українці вже адаптувалися, зрозуміли ситуацію та навчилися виживати та радіти життю там, де вони є. Тому багато людей та бізнесів почали планувати повернення назад. Багато хто засуджує такі наміри людей, але ті, хто планують повернутися, так само мають багато підтримки.
Ми поспілкувалися з людьми і зібрали до купи головні мотиви та чинники, чому українці повертаються на Батьківщину.
Чому українці повертаються на Батьківщину під час війни
Безпека є важливим чинники для повернення в Україну, проте багато людей повертаються через емоційні, патріотичні, економічні та соціальні чинники.
Безпека. Звичайно, повна безпека — це важливо. Проте українці вже навчилися жити та справлятися зі всіма труднощами: генератори, укриття, графіки, термоси, готування їжі на вулиці та багато іншого. Тому після повної невідомості, що буде в країні, люди мають певне розуміння ситуації, й тому маючи певну «стабільність» та можливість пристосуватися, люди вертаються.
Родина. Бажання бути поруч із близькими та рідними найголовніша мотивація. Найчастіше повертаються саме ті, хто мають в Україні сім’ї: чоловіків, татусів, братів, дідусі чи інших родичів. Сильне бажання бути поруч та допомагати родині.
Ностальгія. Сум за тим, що було, за звичним життям. За рідними стінами квартири, дитячим майданчиком, магазином під домом, пляжем, парком та іншими речами. Так само це туга за рідними традиціями, адже в новій країні — нові традиції.
Житло/гроші. Деякі країни вже зменшують, або взагалі припиняють виплати. Починаються складнощі з пошуком роботи. Висока вартість оренди житла. Ціни на продукти зростають. Тому стає за кордоном стає все важче, вдома простіше справлятися з подібними труднощами.
Медицина. Багато хто каже, що медицина в Україні погана, проте все більше й більше українців нарікають на медицину за кордоном: високі ціни, великі черги, менше кваліфікації та важча доступність. Тому часто люди їздять в Україну, або на зв’язку зі своїм сімейним лікарем.
Втома. Деяким людям, навіть із часом, важко пристосуватися до нових умов. У новій країні для них усе нове, і тому після певного періоду та кільканадцять спроб, сил більше не вистачає і найкраще рішення для них на фізичному, емоційному та психічному рівні — повернутися.
Чужина. Як би люди не намагалися, скільки б не вчили мови та, як не асимільовувалися до нової країни — вони завжди будуть чужинцями. Навіть якщо пройдуть десятки років, але однаково на якомусь клітинному рівні та в певних людей — емігранти назавжди залишаться чужинцями.
Мова. Звичайно, англійська — це універсальна мова, але тоді, коли ти турист, а не працівник. Тому необхідно постійно вчити мову та знати її дуже добре. І саме мову тої країни, де ти перебуваєш. Деякі схильні до мов, а от деяким дуже важко вчити.
Патріотизм. Сильне відчуття приналежності до країни, бажання працювати на її благо, удосконалювати та розвивати та відчувати себе вдома. Побувши за кордоном, порівнявши все, люди вертаються назад та «везуть» із собою зміни для покращення власної країни.
Короткострокові поїздки. Іноді люди вертаються назад на короткий період: для відвідування родичів, розв’язання юридичних питань чи медичної допомоги.
Чому бізнес повертається в Україну
Часто бізнес повертається через неможливість повністю перевезти все обладнання, важкість у налаштування логістики, відсутність ринків збуту або неможливості створення дублюючих ліній виробництва в Україні.
Людський фактор. Власники бізнесів такі самі люди, тому вони мають усі ті чинники, що ми навели вище. І тому, це також, може бути важливим та впливовим чинником у прийнятті рішення.
Релокація. Повернення назад, де вже все було налаштовано та продумано, де поряд є всі потужності для виробництва — допомагає відновити роботу.
Ринок збуту. Відсутність ринку збуту на нових місцях спонукає бізнесменів повертатися назад, щоб не втрачати бізнес та виробництво.
Логістика та фінанси. Неможливість повністю перевезти обладнання. А купити нове в іншій країні дуже дорого. Значні витрати за новий старт за кордоном та напрацювання бази покупців. Такі моменти спонукають повертати виробництва назад.
Патріотична складова. Бажання відновлювати рідну країну, платити податки, підтримувати економіку, допомагати землякам та створювати нові робочі місця. Розвивати бізнес разом із розвитком своєї Батьківщини.
Деякі люди - емігранти в душі, і тому війна, лише допомогла їм здійснити їхню мрію про виїзд. Дехто втікав від тяжких подій і почав вимушено жити закордоном, а тепер мають велике бажання повернутися.
Переселенське життя дуже важке, це величезний психологічний тягар, який виснажує людину. Ми дуже різні люди й у кожного свій життєвий шлях.
Хтось більш сміливий та сильний, а хтось любить комфорт та стабільність. Тому кожен обирає так, як він відчуває та вважає за потрібне. Найголовніше — це підтримка один одного у важких ситуаціях та прийняті складних рішень.