Саме таку логіку сьогодні послідовно вибудовують НАЗК, НАБУ, САП і ВАКС: від захищених каналів повідомлень до невідворотності покарання.
Головну роль у цій системі покликаний відіграти якраз інститут викривачів. Сьогодні це вже не просто запозичена західна концепція, а повноцінна інфраструктура, яка функціонує у правовому та цифровому полі України.
Викривачі корупції - більше не експеримент
Головна зміна останніх років — перехід від декларацій до практики. З 6 вересня 2023 року в Україні запустили Єдиний портал повідомлень викривачів. Це не «гаряча лінія» для скарг, а захищений державний канал, який гарантує конфіденційність і запускає справу одразу в юридичній площині. Система автоматично спрямовує повідомлення відповідному органу, мінімізуючи людський фактор.
Історія першої реальної виплати винагороди, яку НАЗК здійснило наприкінці 2024 року, доводить, що система результативна. Викривачем став чинний військовослужбовець, керівник департаменту внутрішнього аудиту Міноборони. Йому пропонували 24 млн грн хабаря за «лояльний» звіт щодо контракту на 400 млн грн. Позитивний висновок аудиту мав дозволити приватній компанії незаконно отримати повну оплату з бюджету.
Завдяки вчасній заяві до НАБУ, справу довели до суду. Апеляційна палата ВАКС поставила крапку: людина, яка захистила державні кошти, має право на винагороду.
Коли держава не просто обіцяє 10% від “предмета злочину” (до 3000 мінімальних зарплат), а реально виплачує ці кошти після вироку — це найкращий аргумент проти скепсису. Викривання в Україні стає безпечним і фінансово стимульованим.
Викривач — не про «доноси», а про факти
Нам пора дорослішати в термінології. Професійне викривання не має нічого спільного з радянським «доносом». Різниця принципова: плітки базуються на особистих образах, а викривання — на документах, цифрах і доказах.
Викривач — це людина, яка бачить порушення всередині системи (закупівлі, конфлікт інтересів) і передає інформацію через офіційний канал. Це переводить протидію корупції з рівня «хтось десь чув» у площину юридичної процедури. Викривач дає державі ранній сигнал про можливу корупцію, що дозволяє зупинити схему до того, як гроші зникнуть.
Справедливі правила для державної служби
Для будь-якої структури корупція діє як вірус: руйнує нормальну роботу та витісняє чесних фахівців. Там, де панують «схеми», професійність перестає бути цінністю.
Тому інститут викривачів — це механізм самозахисту колективу. Держава пропонує викривачу безпечну процедуру замість публічної війни, що тримається на трьох правилах:
- Захист від репресій на роботі: заборона на звільнення чи будь-який тиск з боку керівництва.
- Конфіденційність: право повідомити факти анонімно або з гарантією нерозголошення імені.
- Юридична опора: передбачені механізми правового захисту та відновлення порушених прав.
Міжнародний досвід
Боротьба за захист викривачів є світовою практикою. Дослідження ЄС і Світового банку показують, що там, де держава реально захищає викривачів, автоматично зростає довіра до інституцій та привабливість для інвесторів. Для бізнесу й міжнародних партнерів це сигнал: країна готова діяти відкрито.Захист викривачів — це глобальний стандарт для держав, які будують верховенство права і захищають публічні ресурси. Із практики видно: коли є безпечні канали, захист від переслідувань і реальні стимули, держава швидше отримує факти та повертає гроші.
- США. За офіційним повідомленням Міністерства юстиції США, у фінансовому році 2022 врегулювання та рішення за False Claims Act перевищили $2,2 млрд, а загальні повернення з 1986 року — понад $72 млрд.
- Європейський Союз. Директива ЄС 2019/1937 закріплює мінімальні стандарти: внутрішні й зовнішні канали повідомлення, конфіденційність, захист від репресій і обов’язок належного реагування. Це інституційна рамка, яка уніфікує правила по всьому ЄС.
- Нігерія. Урядова програма 2016 року передбачила винагороду викривачу в межах 2,5–5% від повернених коштів. На старті програми уряд публічно повідомляв про повернення 151 млн доларів у перші місяці її роботи.
Наведені приклади важливі для України не як теоретичні довідки, а як доказ того, що захист викривачів — це інфраструктура довіри, яка напряму впливає на фінансову безпеку країни.
Від сигналу — до культури доброчесності
Сьогодні ми маємо всі компоненти для масштабування: безпечний Портал НАЗК, чітку правову рамку (гарантії захисту) та підтверджену практику реальних виплат. Наступний крок — системне використання цих інструментів. Коли працівник бачить порушення, нормальним рішенням має стати не мовчання, а передача фактів через захищений канал.
Чим більше керівників сприймають викривання як стандарт управління, тим менше залишиться «сліпих зон» для схем. Інститут викривання — це про наше право на чесні правила. І це той інструмент, який робить боротьбу з корупцією щоденною технічною роботою зі створення прозорої держави.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають позиції Kyiv Post.