ВАШИНГТОН – Протягом десятиліть Арктика була найспокійнішим флангом НАТО, захищеним стіною мінусових температур і непроникним льодом.
Але, як вважає група аналітиків з Вашингтона, у міру того, як Росія дедалі більше використовує методи гібридної війни та безпілотні технології, Крайня Північ стає «забороненим середовищем», яке альянс технічно неспроможний тримати в полі зору, а тим паче захистити.
На прес-конференції Центру аналізу європейської політики в четвер аналітики з питань оборони говорили про Арктику, яка змінилася внаслідок вторгнення Росії в Україну, та зростання ролі безпілотних систем у сучасній війні.
«Арктичний регіон... вже не є другорядним, – сказав генерал-майор у відставці Гордон Девіс-молодший. – Тепер стримування і оборона залежать від постійної обізнаності, інтегрованих можливостей і стійкої архітектури».
Переклад: якщо НАТО не бачить, що відбувається на Крайній Півночі, воно не може це зупинити.
Дрони як нові криголами
Головний висновок аналітичного звіту, представленого на прес-конференції: люди більше не можуть самостійно патрулювати Арктику, де безпілотні системи – в повітрі, на поверхні та під водою – стають незамінними для спостереження за великими територіями.
Федеріко Борсарі, один із авторів звіту, назвав їх «не просто доповненням, а необхідною складовою» стримування в Арктиці. В чому їхня найбільша перевага? – Вони бачать те, що не можуть бачити люди.
Від підводних кабелів і трубопроводів до нафтових платформ і наземних супутникових станцій – дрони все частіше виконують завдання з охорони життєво важливих об’єктів трансатлантичної економіки. Нещодавня серія підозрілих пошкоджень кабелів у Балтійському морі стала важливим тлом для дискусії.
«Суть полягає в тому, щоб унеможливити заперечення, – сказала Мінна Оландер, аналітик з питань безпеки в країнах Північної Європи. – Гібридна війна працює найкраще, коли ніхто не може довести, хто що зробив».
Холод вбиває батареї – і плани
Учасники дискусії зазначили, що Арктика залишається невблаганно ворожою для людини й техніки: батареї розряджаються за лічені хвилини, двигуни замерзають, сигнали GPS слабшають або зникають.
А в регіоні, де зима приносить місяці темряви, а літо – нескінченне світло, навіть сховатися стає складно.
«В Арктиці справжнім ворогом є клімат, – сказав Ян Каллберг, колишній шведський офіцер. – Будь-який супротивник є проблемою лише 50 хвилин на день».
Ця реальність змушує НАТО переосмислити технологію зсередини: обігрів корпусів батарей, дублюючі навігаційні системи, інерційне наведення, навіть старомодні резервні карти та компаси.
Тінь України над льодом
Майже над кожним виступом витала війна в Україні.
Каллберг зазначив, що важкі втрати Росії зменшили ризик наземного вторгнення в Арктику, але не зменшили бажання Москви спричинити хаос.
За словами кількох аналітиків, зараз більшою загрозою є морські та гібридні атаки: диверсії на кабелях, трубопроводах і лініях зв’язку між Європою і Північною Америкою. В Арктиці та Північній Атлантиці дуже велика кількість таких вразливих цілей.
У цій концепції дрони призначені не стільки для завдання ударів, скільки для сигналізації про загрозу – завчасне виявлення проблеми дає можливість кораблям, літакам і ракетам відреагувати.
«Кінетичні ролі існують, – сказав генерал Девіс, – але вони є другорядними».
Справжня проблема НАТО: не винахід, а інтеграція
Мабуть, найгостріша критика була спрямована не на технології, а на бюрократію.
НАТО не бракує дронів, супутників чи датчиків. На думку учасників дискусії, бракує безперебійної інтеграції.
«Виклик полягає не у винаході нової технології, а в інтеграції та масштабуванні того, що вже існує», – сказав Девіс.
Без спільних стандартів, спільних закупівель і сумісних систем управління НАТО ризикує створити десятки несумісних флотів дронів – швидких, дорогих і стратегічно роздроблених.
Найшвидшим рішенням, на думку аналітиків, є багатонаціональні закупівлі: спільні закупівлі, спільні випробування та підключення систем безпосередньо до системи управління та контролю НАТО.
Тонка лінія суверенітету
Учасники дискусії постійно поверталися до старого питання: для забезпечення суверенітету все одно потрібні війська.
Каллберг сказав, що невеликі патрулі в Гренландії, північній Канаді та Скандинавії все ще «позначають карту», хоча тепер безпілотники й збільшують їхній зір і слух на сотні миль.
Це має значення, оскільки, як попередили кілька доповідачів, Росія та Китай ведуть розвідку не арміями, а наративами – тихо перевіряють, чи можна частину Арктики розглядати як нічию землю.
«Змініть факти на місці, — сказав Каллберг, — і ви зміните історію».
В епоху, коли війни ведуться за допомогою алгоритмів і кабелів не менше, ніж за допомогою солдатів, наступне велике випробування стримувальної сили НАТО може відбутися не в Україні чи країнах Балтії, а в місці, де холод вбиває батареї, тиша приховує диверсії, а майбутнє альянсу пишеться на льоду.
Зрештою, найбільша захисна сила Арктики – її жорстокий, нещадний клімат – тепер є найбільшою перешкодою для НАТО.
У той час як Росія і Китай прагнуть переписати правила Півночі, альянс виявляє, що його майбутня безпека залежить не стільки від традиційних бойових танків, скільки від того, чи зможе він підтримувати роботу своїх алгоритмів за температури - 40°.