Дедалі частіше говорять про можливе прискорення вступу України до Європейського Союзу. Там це викликає неоднозначну реакцію – від ентузіазму до відвертого опору. Серед політичних лідерів найгучнішим критиком залишається прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. У своєму нещодавньому сенсаційному дописі, спрямованому як проти України, так і проти ЄС, він говорив про нібито «таємний план», що передбачає виділення Україні 800 млрд євро (949 млрд доларів) і дату вступу вже в 2027 році.
Лідерка опозиції Угорщини Аніта Орбан (не має відношення до прем’єр-міністра) нещодавно заявила, що політика Будапешта щодо України може істотно змінитися після майбутніх виборів. Багато хто приватно визнає, що кілька держав-членів ЄС можуть висунути дуже високі вимоги до України або залишатися політично несхильними підтримувати її швидкий вступ. Перешкодою можуть бути й самі договори ЄС, оскільки будь-які поправки до них потребують одностайного схвалення всіх держав-членів.
Існує також ширший політичний контекст інших країн, що прагнуть вступити до ЄС – зокрема, країн Західних Балкан, які роками намагаються досягти відповідності вимогливим критеріям ЄС. На шляху до вступу перебуває й Молдова, для якої членство в ЄС, як і для України, є стратегічним вибором. У цьому питанні Київ і Кишинів діють у тісній координації.
Однак на даний момент відкиньмо перешкоди та скептичні голоси й розгляньмо реальні переваги інтеграції України до Європейського Союзу.
Так Україні в ЄС
Польщу часто неправильно зображують як гальмо для прагнень України до членства в ЄС. Однак 25 січня під час зустрічі у Вільнюсі з президентами Литви та України президент Польщі Кароль Навроцький чітко заявив, що майбутнє України – на Заході. Це слід розуміти як підтримку європейського курсу України.
Деякі скептичні заяви польських політиків слід розглядати в контексті. Вони здебільшого стосувалися невирішених історичних суперечок між Польщею та Україною і були озвучені під час виборчої кампанії, яка, природно, має свою політичну логіку. 26 січня Варшава приймала президентку Молдови Майю Санду. Як і президент Навроцький, вона наголосила, що розширення ЄС – це «не акт щедрості, а інвестиція в безпеку Європи. Розширення Європейського Союзу означає розширення його зони миру, стабільності та спільних правил».
Цитата: Головне – це незмінна відданість України реформам.
Чому членство України в ЄС вигідне обом
Членство України в ЄС відповідатиме як стратегічним інтересам Євросоюзу, так і потребам самого українського суспільства. Основні переваги включають:
- Стабільність: Дотримання законодавства ЄС, виконання договорів та нагляд з боку європейських інституцій значно підвищують передбачуваність політичних, економічних і соціальних рішень. Прозорі та дієві правові рамки в поєднанні зі стабільним економічним зростанням також сприяють соціальній стабільності.
- Інтеграція: Гармонізація законодавства, відповідність стандартам ЄС, включно з екологічними нормами, доступ до європейських фондів та інтеграція в єдиний ринок підвищують рівень життя та стимулюють економічне зростання. Це вигідно не тільки Україні, а й усьому ЄС.
- Інституційна стабільність: інституційні рамки ЄС забезпечують політичну та інституційну стабільність, не обмежуючи демократичні процеси, громадські протести чи зміни уряду. Без таких альянсів, як ЄС і НАТО, деякі держави були би більш вразливими до внутрішнього або зовнішнього ревізіонізму – і Росія, безсумнівно, цим скористалася б. Занепокоєння щодо післявоєнної політичної стабільності України є зрозумілим, але членство в ЄС значно зменшило б такі ризики, структурно закріпивши країну в західній системі.
- Відчуття успіху: Після війни українці потребуватимуть відчуття перемоги. Те саме стосується громадян ЄС після років підтримки України в умовах дедалі більшої невизначеності. Членство України в ЄС – як символічне завершення процесу Євромайдану – буде сприйматися як цивілізаційний прорив. Навіть спочатку неповна форма членства (з обмеженим правом голосу або виключенням із Шенгенської зони) допомогла би створити позитивний соціальний імпульс, особливо серед ветеранів, їхніх сімей та тих, хто втратив засоби до існування через війну. Це було б набагато сильнішою емоційною основою, ніж наративи, зосереджені виключно на захисті суверенітету.
Всупереч риториці Віктора Орбана, яка значною мірою зумовлена внутрішньою політикою та майбутніми виборами, важко уявити повноправне членство України в ЄС у короткостроковій перспективі. Більш реалістичний сценарій передбачає поступову конвергенцію: гібридну або часткову форму членства (наприклад, без права голосу в Раді ЄС) або участь у Європейському економічному просторі, як у випадку Норвегії. Такі домовленості не вимагатимуть змін до договорів чи одностайного схвалення всіма державами-членами.
Складні часи вимагають нестандартного мислення – як у Києві, так і в європейських столицях. Певно, що процес вступу та переговори будуть складними, особливо в питаннях галузевих суперечок та захисту ринку, таких як сільське господарство в Польщі чи транспорт у Литві. Ці занепокоєння є зрозумілими і не повинні автоматично тлумачитися як спроби заблокувати вступ.
Головне – це незмінна відданість України реформам: зміцнення верховенства права, забезпечення ефективного правозастосування, посилення державних інститутів та приведення економіки й інфраструктури у відповідність до європейських стандартів і водночас активний пошук і використання можливостей, що відкриваються.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.