Російсько-українська війна триває. Вже минуло майже чотири роки, як Росія розпочала своє повномасштабне вторгнення. Лише за цей період, як свідчать дані офіційного порталу Міністерства освіти та науки України Save Schools, 4 456 закладів освіти України постраждали від бомбардувань та обстрілів. Повністю зруйновані 408 з них.
Втім, попри це, наша держава докладає значних зусиль для того, щоб забезпечити українцям доступ до повноцінної освіти. Одним із головних напрямків діяльності влади на всіх рівнях стало забезпечення безперервності навчального процесу. І наріжним каменем цього процесу стало не лише укомплектування навчальних закладів усіх рівнів навчальними матеріалами, а й мінімізація безпекових ризиків. Попри те, що значна кількість навчальних закладів освіти вже мають укриття, проблема укриттів залишається гострою. Особливо це стосується дитячих садочків/закладів дошкільної освіти (ЗДО). Так, у держбюджеті на 2026 рік передбачено один мільярд гривень на облаштування укриттів для ЗДО.
Загалом, зведення укриттів фінансується як з державного, так і з місцевих бюджетів. Також фінансування і робота в цьому напрямку здійснюється за допомогою різноманітних програм, кошти на які виділяють міжнародні донори.
Kyiv Post розібрався, як працює одна з таких програм, Multi-Year Resilience Programme (MYRP) Ukraine (“Багаторічна програма стійкості” – ред.).
Багаторічна програма стійкості (MYRP) – що це, завдання та учасники
Багаторічна програма стійкості (MYRP) – це комплексна ініціатива, спрямована на відновлення, покращення та ліквідацію наслідків війни в освітній сфері. Програма зосереджена на найбільш постраждалих регіонах України, допомагаючи дітям повернутися до повноцінного навчання.
Фінансується програма коштом глобального фонду Education Cannot Wait (ECW) та реалізується за активного сприяння Міністерства освіти та науки України та участі міжнародних і національних ГО. Таке партнерство дозволяє поєднувати державну стратегію з гнучкими та швидкими рішеннями безпосередньо в громадах.
За словами першого заступника міністра освіти і науки Євгена Кудрявця, на нинішньому етапі реалізації програми допомогу вже отримали майже 100 тисяч учнів і вчителів. Він також наголошує, що для України в стані війни освіта залишається серед головних пріоритетів. “Ми щиро вдячні міжнародній спільноті та нашим партнерам за підтримку цього пріоритету. Зокрема, наша співпраця з Education Cannot Wait у межах Багаторічної програми стійкості (MYRP) вже має відчутний вплив”, – зазначив Євген Кудрявець і додав, що партнери підтримали критично важливі потреби (створення укриттів, відновлення освітньої інфраструктури та забезпечення учнів і вчителів цифровими пристроями), а також ініціативи, “спрямовані на довгострокове зміцнення освіти, включно з підтримкою реформи професійної освіти та розвитком “м’яких” і компенсаторних компонентів для подолання навчальних втрат”.
MYRP – це тристоронній альянс, у якому міжнародний фонд ECW забезпечує фінансовий ресурс, Міністерство визначає стратегічні вектори, а потужні громадські організації реалізують заплановане.
Програму реалізовують два консорціуми: місцевий та міжнародний. До складу місцевого консорціуму на чолі з Київською школою економіки (KSE) увійшли провідні українські організації: благодійний фонд “SavED”, громадська спілка “Освіторія”, ГО “Навчай для України”, “Фундація Проджектор” та “ЕдКемп Україна”.
Міжнародний консорціум під керівництвом фінської організації Finn Church Aid (FCA) працює у партнерстві з ГО DOCCU, “МрійДій” та GoGlobal.
Організації, залучені до програми, без перебільшення, формують сучасний освітній ландшафт України. Вони мають глибоку експертизу, частина з них вже багато років займаються стратегічно важливими реформами, розвитком професійних спільнот. Освіторія вже понад десять років системно трансформує початкову та середню школу, виступаючи стратегічним партнером держави у впровадженні інноваційних продуктів. Потужним рушієм змін є і спільнота ЕдКемп Україна, яка об’єднує 50 000 відповідальних освітян. Вона успішно інтегрує світові стандарти у вітчизняну практику, впливаючи на освітню політику в кожній другій школі України. Доповнює цей сектор ГО DOCCU, яка має серйозний досвід у питаннях децентралізації та розвитку громадянських компетентностей, допомагаючи громадам розбудовувати спроможності в управлінні освітою.
Значна увага приділяється інклюзивності та подоланню освітньої нерівності через залучення лідерського потенціалу. Навчай для України, як частина глобальної мережі Teach For All, залучає фахівців до вчителювання у малих громадах і реалізує одну з наймасштабніших програм тьюторингу для подолання освітніх втрат. Фундація Проджектор у партнерстві з Мінцифри забезпечує ветеранам, жінкам і ВПО доступ до креативної та IT-освіти, пропонуючи системні рішення для їхньої кар’єрної адаптації. Схожу місію виконує фундація МрійДій, яка впроваджує ціннісні практики та допомагає тисячам дітей і педагогів долати наслідки війни через проєктне навчання.
Благодійний фонд SavED спеціалізується на комплексному відновленні освіти в постраждалих громадах, облаштовуючи цифрові центри, безпечні укриття та тимчасові школи.
Водночас фундація GoGlobal фокусується на розвитку людського капіталу молоді у прифронтових зонах, успішно поєднуючи вивчення англійської мови з психоемоційною підтримкою та менторством для підлітків.
Саме висока експертиза лідерів консорціумів є фундаментом успіху програми. Керівниця KSE Institute Наталія Шаповал зазначає, що програма є прямою відповіддю на масштабні освітні втрати. “Разом із партнерами ми допомагаємо відновлювати навчання там, де воно було перерване. Ключовим елементом програми є партнерство між МОН, міжнародними донорами та громадськими організаціями, що дозволяє поєднувати державну політику з гнучкими рішеннями на місцях”, – розповіла вона.
Проєктна координаторка Finn Church Aid Інна Шурман наголошує на тому, що лише об’єднання зусиль дозволяє досягати стійких результатів замість разових точкових рішень. “Саме завдяки об’єднанню зусиль ми можемо системно підтримувати освітній сектор – від дитячих садків і шкіл до закладів професійної освіти. Такий підхід дозволяє досягати стійких результатів, а не разових рішень”, – зазначила вона.
Кожна організація-партнер привносить свій досвід: від психологічної допомоги та соціальних рішень (SavED, GoGlobal) до інноваційних методів підвищення кваліфікації вчителів та тьюторингу (“ЕдКемп Україна”, “Навчай для України”). Такий багатогранний підхід дозволяє системно підтримувати освітній сектор – від дитячих садків до закладів ПТО.
Програма MYRP: укриття – головний пріоритет
Одним із найважливіших компонентів програми MYRP є реалізація так званих “хард-компонентів”. Йдеться про створення фізичних умов, за яких діти можуть безпечно повернутися до навчання. Головні напрямки цієї роботи охоплюють:
- відновлення пошкоджених навчальних закладів і розбудову мережі сучасних укриттів;
- створення мережі цифрових навчальних центрів для забезпечення доступу до освіти в дистанційному або змішаному форматах;
- забезпечення учнів і педагогів сучасною технікою для навчання.
Окрім інфраструктури, програма фокусується на змісті освіти, включно з розробкою матеріалів для шкіл та професійної освіти (ПТО), а також професійним розвитком вчителів.
Наразі зусилля щодо відновлення та зведення укриттів зосереджені головним чином у тих регіонах, які найбільше постраждали від повномасштабного вторгнення.
Як зазначає Марина Борисенко, директорка з програм і впроваджень KSE Foundation, загалом Фонд має уніфікований підхід до відбору навчальних закладів, де будуть ремонтувати укриття. Тому зараз зусилля організації в цьому контексті спрямовані на регіони, де найбільша кількість і тривалість повітряних тривог. Це Чернігівська, Сумська, Миколаївська, Дніпропетровська, Одеська та Полтавська області. Географія ж активності Finn Church Aid, що опікується дитячими садочками і закладами професійної освіти (ПТО), за словами Інни Шурман, трохи ширша – до своєї “зони відповідальності” організація до вищезгаданих регіонів додала Запорізьку та Харківську області.
“… У нас зараз дуже велика проблема з brain drain, і дуже багато дітей, учнів виїхало за кордон”, – розповідає Марина Борисенко і додає, що в пріоритеті програми є, зокрема, саме ті навчальні заклади, які є опорними в громадах. “До деяких навчальних закладів, де KSE Foundation облаштував укриття, з’їжджаються діти з 5-7 навколишніх сіл, аби навчатись. Школа є “якорем”, який, з одного боку, дає можливість батькам залишатися в громаді, не виїжджати. А з іншого боку, ті батьки з дітьми, які зараз уже знаходяться за кордоном, знають, що можуть повернутись – і їхні діти будуть ходити до школи офлайн”, – продовжує вона, акцентуючи таким чином увагу на соціальній важливості програми.
Важливим напрямком роботи всіх залучених до програми організацій є налагодження та підтримка контактів зі своїми бенефіціарами, отримання фідбеку. За словами Марини Борисенко, практично в усіх школах після появи укриття, облаштованого в межах програми, вчителі відзначають підвищення рівня знань у дітей. Чому так? “Офлайн навчання дозволяє учням та викладачам взаємодіяти безпосередньо, що сприяє кращому розумінню та засвоєнню матеріалу. Деякі предмети вимагають практичних занять, які важко або неможливо відтворити онлайн (наприклад, лабораторні роботи, фізичні вправи тощо). Зокрема, більшості учнів легше зосередитися на навчанні в традиційному класному середовищі, де вони фізично відокремлені від домашніх розсіювачів уваги. А для дітей, які мають особливі освітні потреби, очні уроки зазвичай є єдиним можливим форматом. У школі з ними працюють асистенти вчителя, корекційні педагоги, психологи”.
Інна Шурман, своєю чергою, додає: кожне укриття – це не просто приміщення, а функціональний простір. Правильна його організація за допомогою інженерних рішень після консультацій MHPSS-експертами (психологами, які працюють з кризовими ситуаціями – ред.) критично важлива, наприклад, для укриттів у дитячих садочках. Саме у таких закладах надзвичайно важливо забезпечити інклюзивність (тобто, врахувати потреби “особливих” дітей – ред.). “Головний результат [роботи у межах програми] – те, що діти повернулися до навчання в офлайн або у змішаному форматі. Для садочків це особливо важливо, бо без укриття вони не можуть працювати”, – резюмує вона.
Найбільшим викликом для всіх учасників програми, очевидно, стали проблеми, які генерує війна, що не припиняється. Ускладнена логістика, безпекова ситуація в окремих регіонах, брак робочих рук на місцях, постійне зростання вартості матеріалів – цей перелік можна продовжувати. Втім, більшість робіт були виконані вчасно.
Загалом, станом на початок 2026-го року, за майже два роки діяльності ініціатива вже охопила майже 61 тисячу учнів і 32 тисячі вчителів у прифронтових і прикордонних регіонах, що значно перевищило її початкові цілі. А заходи з реалізації “хард-компонентів” охопили понад 24 тисячі учнів шкіл, дитячих садків і закладів ПТО. За цей період вдалося відновити роботу 26 закладів освіти (власне, завдяки тому, що в цих закладах були облаштовані сучасні укриття), відкрити 64 цифрові навчальні центри та передати школам понад 19 тисяч одиниць комп’ютерної техніки.
Багаторічна програма стійкості вже продемонструвала хороші результати. Її успіх став чудовим прикладом того, як системна міжнародна підтримка трансформує освітній простір навіть у найтемніші часи.
Створення безпечного середовища у школах, садочках і закладах ПТО стає тим самим соціальним “якорем”, який спонукає українські родини залишатися вдома або й повертатися з-за кордону до рідних громад.Чи варто говорити про те, що кожен відновлений заклад – це не просто статистика, а й інвестиція в майбутнє України? Запитання, певно, риторичне.