«Вічник» у прокаті: тріумф візуалу чи літературна патетика? Що кажуть критики

Після 12 років очікування та прем’єри на Одеському міжнародному кінофестивалі, філософська драма «Вічник» режисера Івана Ніколайчука нарешті вийшла у широкий всеукраїнський прокат.

Фільм «Вічник» режисера Івана Ніколайчука вийшов на великі екрани України 22 січня 2026-го року. Кінострічка, створена за мотивами книги Мирослава Дочинця, стала знаковою подією українського кіно початку року. Не лише через глибокий зміст, а й завдяки технічним інноваціям, адже Вічник, про який ми писали раніше, став першим українським фільмом із використанням системи об’ємного звуку Dolby Atmos.

В основі сюжету фільму роман «Вічник. Сповідь на перевалі духу». Цю книгу автор, Мирослав Дочинець написав на основі щоденників реальної людини — закарпатського цілителя й мудреця Андрія Ворона. 

Kyiv Post зібрав ключові думки українських критиків та медіа, щоб розібратися, чи став «Вічник» новим словом в українському кінематографі.

«Вічник»: філософська глибина та візуальна досконалість

Більшість критиків сходяться на тому, що фільму вдалося уникнути пастки «простого екшну». Рецензія на ITC.ua характеризує стрічку як «серйозне, зріле і виважене кіно», яке не намагається бути зручним для глядача.

Серед головних переваг медіа виділяє:

  • Робота оператора: про кадри Карпат та Буковини пишуть, вони настільки естетичні, що кожну сцену хочеться «ставити на паузу».
  • Звуковий ландшафт: використання Dolby Atmos у поєднанні з музикою Мирослава Скорика створює ефект повного занурення.
  • Акторський склад: гра Олега Мосійчука та Павла Текучева отримала від кінокритика видання високі оцінки за передачу внутрішньої трансформації героя — від юнака до мудрого старця.

«Вічник»: сценарні виклики та «літературність»

Попри загальний захват, фахове середовище вказує і на певні слабкі місця. Зокрема, видання ТаблоID зауважує, фільм балансує на межі між кіно та літературою.

Критики цього видання звертають увагу на:

  • Діалоги: дехто з глядачів і рецензентів вважають їх занадто патетичними, що іноді шкодить природності сцен.
  • Темпоритм: Хронометраж у 131 хвилину здався частині аудиторії заважким, особливо в сегментах, присвячених табірному життю.
  • Фінал: Оглядачі зазначають, що завершення стрічки виявилося дещо «кіношним» і несподіваним на фоні загального філософського тону.

«Вічник»: резюме кіноспільноти 

Загалом рейтинг фільму на порталах КіноРейтинг та IMDb наразі тримається на позначці 8.5, що є надзвичайно високим показником для укораїнського кінопродукту.

Можемо вже напевно стверджувати, що «Вічник» став прикладом насправді масштабного проєкту. Попри свої недоліки, фільм піднімає важливі питання про збереження людяності у пекельних умовах — тему, яка максимально болюча та актуальна для українців сьогодні.