Спортивні федерації, які заявляють, що спорт має бути поза політикою, не повинні включати збройні конфлікти до такого визначення, адже «війна — це злочин, а не політика», заявив міністр молоді та спорту України Матвій Бідний в інтерв’ю AFP напередодні зимових Олімпійських ігор.
Минуло майже чотири роки відтоді, як Владімір Путін розпочав повномасштабне вторгнення Росії в Україну — одразу після зимових Олімпійських ігор у Пекіні 2022 року.
Через військову агресію Росії багатьом російським спортсменам заборонили участь у міжнародних змаганнях. Водночас росіянам дозволили виступати на Олімпіаді в Парижі 2024 року в нейтральному статусі, а невелика делегація під тим самим статусом буде присутня і на Іграх у Мілані та Кортіні-д’Ампеццо, які стартують у п’ятницю.
Бідний також повідомив, що Україну на змаганнях представлятиме команда з 46 спортсменів, і наголосив: за жодних обставин до участі не мають допускатися спортсмени з Росії або її союзника Білорусі.
«Я завжди повторюю: війна — це злочин, а не політика», — сказав він AFP в інтерв’ю електронною поштою.
«Коли хтось намагається вбити тебе, заморозити й залишити взимку без опалення, води та електроенергії — це геноцид.І саме це робить Росія».
Російські обстріли української енергетичної інфраструктури під час винятково холодної зими залишили тисячі мешканців Києва без опалення.
Бідний заявив, що Росія використовує спорт для відволікання уваги.
«Росія використовує спорт, щоб “відбілювати” свою агресію, — сказав Бідний. — Щоб змити з рук кров українців. Це прямо суперечить цінностям міжнародного спорту. Тому Україна завжди засуджує лицемірні спроби дати вбивцям можливість вдягнути біле пальто “нейтральності” й прославляти війну».
Російські спортсмени дедалі частіше зустрічаються з більш прихильним ставленням у світовому спорті.
Міжнародний паралімпійський комітет у вересні минулого року проголосував за повне поновлення Росії та Білорусі, хоча малоймовірно, що хтось із їхніх спортсменів зможе кваліфікуватися на Ігри в Мілані — Кортіні-д’Ампеццо.
Федерація дзюдо також допустила російських спортсменів до участі, а у фехтуванні пом’якшили правила «нейтральності», що відкрило шлях до змагань навіть для спортсменів, пов’язаних із військовими структурами.
Водночас деякі федерації твердо дотримуються повної заборони, зокрема World Athletics, а також низка зимових спортивних організацій — біатлону (IBU), керлінгу (WCF) та хокею (IIHF).
Бідний схвально відгукнувся про принципову позицію цих федерацій, особливо хокейної, зазначивши, що вона втратила близько третини фінансування через відмову співпрацювати з російською стороною.
«На початку вторгнення спортивний світ справді продемонстрував єдність, — сказав він. — Деякі федерації й досі зберігають принципову позицію та не допускають російських спортсменів до змагань».
«Назавжди в нашій пам’яті»
Водночас Бідний різко критикує федерації, які, за його словами, пом’якшили позицію щодо Росії.
«Вони йдуть на компроміс із власною совістю та надають Росії майданчик для пропаганди, — сказав він. — Ми вважаємо це неправильним, адже Росія використовує спорт саме як інструмент пропаганди.Тому наше прохання одне: єдині стандарти та нульова толерантність до будь-яких спроб росіян виправдовувати війну через спорт».
Бідний зазначив, що відсторонення Росії могло б стати потужним сигналом для президента Владіміра Путіна.
«Чи вплине це на Путіна? Звісно, це не зупинить ракету чи дрон уже завтра, — сказав він. — Але це захищає спорт від політизації та зменшує вплив диктаторів. І я вважаю, що це важливо для всього вільного світу».
Водночас Бідний каже, що, попри гордість за спортсменів, які кваліфікувалися на Ігри, він не може не думати про тих, хто загинув, так і не встигнувши здійснити свої мрії.
«За останніми даними, Росія вбила понад 650 спортсменів і тренерів, — сказав 46-річний міністр. — Також загинули понад 150 керівників молодіжних програм. Їхні імена назавжди залишаться в нашій пам’яті.
Показовою є й ситуація зі спортивною інфраструктурою. Водночас Росія, яка прагне повернення на міжнародні спортивні арени, пошкодила 814 спортивних об’єктів, зокрема 24 олімпійські, паралімпійські та дефлімпійські тренувальні бази.
Я вважаю, що ці факти говорять самі за себе».