Торгова угода між США та Індією, яку оголосили президент Дональд Трамп і прем’єр-міністр Нарендра Моді, назвавши її «великим проривом», включає зниження тарифів, геополітичну переорієнтацію та кардинальну зміну енергетичної політики Індії.
Ринки раділи, заголовки газет проголошували переможців, а офіційні особи говорили про відновлення теплих двосторонніх відносин. Але якщо відкинути святковий тон, то залишається не детальна угода, а лише низка дописів у соціальних мережах і нечітко узгоджені тези.
Торгова угода США та Індії: прорив чи піар-хід Дональда Трампа?
На перший погляд, головна поступка очевидна: Трамп заявляє, що США знизять мита на індійські товари з 25% до 18% і скасують додатковий 25-відсотковий штрафний збір, накладений на Індію за продовження закупівель російської нафти.
За його словами, Моді погодився припинити закупівлю російської нафти і різко збільшити імпорт енергоносіїв, сільськогосподарських продуктів та інших товарів із США. Моді підтвердив зниження мита і привітав поліпшення доступу продуктів «Made in India» до ринку США.
Однак в усьому іншому версії Трампа і Моді розходяться, і те, про що вони не говорять, говорить саме за себе.
Нафтовий ультиматум: чи справді Індія відмовиться від російської нафти?
Найбільш суперечливим питанням є російська нафта. Трамп однозначно заявив, що Індія погодилася припинити такі закупівлі, представивши це як крок до припинення війни Росії проти України. Моді, навпаки, зовсім не згадав про російську нафту.
З огляду на економічні та геополітичні інтереси, це мовчання не є випадковим. Російська нафта стала центральною для енергетичної безпеки Індії, і різка відмова від неї несе ризики інфляції та збільшення ціни.
Таку оцінку поділяє Moody’s Ratings, яка попередила, що Індія навряд чи негайно припинить весь імпорт з Росії. Ця обережність підкріплюється реальністю: президент Росії Владімір Путін особисто запевнив Індію в «безперебійних» поставках енергоносіїв до кінця 2025 року. Хоча останнім часом Індія різко скоротила закупівлі російської нафти через тиск з боку адміністрації Трампа, повна відмова від неї несе для Індії низку геополітичних і стратегічних ризиків.
500 мільярдів доларів і нульові мита: фейк чи реальна стратегія США в Індії?
Друга велика розбіжність стосується двосторонньої торгівлі, особливо в галузі сільського господарства. У своєму дописі Трамп стверджує, що Індія знизить митні та немитні бар’єри щодо США «до НУЛЯ» і зобов’яжеться закуповувати американські енергетичну, технологічну, сільськогосподарську та іншу продукцію на суму понад 500 мільярдів доларів.
Ці надзвичайні заяви повністю не підтверджуються заявою Моді, яка не містить конкретних даних про імпорт сільськогосподарської продукції, доступ до ринку або квоти. І це не дивно, оскільки індійське сільське господарство було головним каменем спотикання під час торгових переговорів між двома країнами.
Індійські фермери є основою електорату Моді. Для американських фермерів та експортерів, які давно незадоволені протекціоністськими бар’єрами Індії, відсутність деталей робить цю обіцянку фактично неперевіреною.
арифна перевага над Китаєм: стратегічні наслідки угоди Трамп-Моді
Однак, незважаючи на ці прогалини, більшість ЗМІ поспішили оголосити стратегічних переможців. Зараз Індія зображується як країна, що має вирішальну тарифну перевагу над Китаєм (35%) та ключовими азійськими експортними конкурентами, такими як В’єтнам, Бангладеш та Індонезія.
Зрештою, це може виявитися правдою, але угоду ще треба остаточно укласти, і вона має бути обов’язковою для виконання і довготривалою. Наразі немає опублікованої угоди, юридичного тексту та механізму імплементації – лише політичні заяви.
Як відверто зауважив Карті П. Чідамбарам, парламентарій з опозиційної Конгресової партії, це «лише допис у соціальних мережах, без жодних деталей». Ця критика зачіпає саму суть справи. Торгові угоди оцінюються не за ентузіазмом чи намірами, а за дрібним шрифтом, термінами та дотриманням умов. Щодо двох найбільш чутливих питань – російської нафти та доступу до сільськогосподарської продукції США – дрібний шрифт повністю відсутній.
Наразі оголошене можна розглядати лише як заяву про політичні наміри, а не як завершену торгову угоду. Доки не будуть оприлюднені конкретні умови та проведена незалежна оцінка, заяви про перемогу передчасні. У торговій дипломатії оголошення робити легко. А от виконання – ні.