Нинішні спроби домовитися з Росією — це не мирний процес, а гуманітарна катастрофа в уповільненому режимі. Поки Дональд Трамп організовує тристоронні зустрічі, Владімір Путін руйнує українську енергетичну інфраструктуру та вбиває мирних жителів.
Путін маніпулює Трампом, який нещодавно просив його на певний час утриматися від бомбардувань. Путін погодився, але згодом порушив обіцянку, розпочавши масовані удари по житлових будинках, інфраструктурі, вдаривши по пологовому будинку, автобусу з шахтарями та пасажирському поїзду.
Коли Трампа запитали, як він ставиться до того, що Путін порушив домовленість, він відповів, що «не був здивований». Невдовзі після цього Кремль оголосив, що на наступному раунді переговорів в Абу-Дабі «прориву» не буде.
Так дипломатичний танець триває далі: Україна зазнає ударів, Вашингтон і Брюссель нічого не роблять, а Путін тягне час.
Про те, чому не вдається зупинити війну, говорять без кінця, але справа не в умовах, не в поступках і не в гарантіях безпеки. Путін не зацікавлений ні в припиненні бойових дій, ні в переговорах. Його також не цікавлять жодні «взаємовигідні» бізнес-угоди з Трампом. Йому байдуже до долі власних солдатів.
Він прагне знищити Україну, а потім — Європу й Америку. Кожне його рішення або порушена обіцянка спрямовані на те, щоб тягнути час, дратувати, послаблювати або ламати своїх опонентів. Він схожий на «грабіжника» в темному провулку — тільки з автоматом замість ножа, — якому потрібні і твій гаманець, і твоє життя — без жодних компромісів.
Він не готовий підписувати перемир’я, надавати гарантії безпеки, дотримуватися обіцянок чи виконувати спільні угоди — зокрема щодо розробки арктичних нафтових ресурсів разом з американцями.
Путін — соціопат, який демонструє свою могутність через розкішні палаци, позолочені інтер’єри та парадну охорону. Та замість того, щоб зосередитися на цьому і піддавати осуду, світові медіа вперто просувають думку, що головною проблемою є Трамп — а не Путін, не Європа і не Росія.
Ця дезінформація є частиною інформаційної стратегії Кремля з відволікання уваги.
Дехто навіть без жодних доказів стверджує, що Путін контролює Трампа або що покійний педофіл Джеффрі Епштейн нібито діяв у змові з Путіним, щоб впливати на Трампа, бізнесменів і західних лідерів та спрямовувати геополітичний порядок денний.
Війна Путіна могла б завершитися, якби союзники України діяли злагоджено. Російська економіка менша за економіку Нью-Йорка, вона поступово занепадає й може бути паралізована, якщо союзники вживуть кількох заходів: завдадуть ударів по армії та інфраструктурі далекобійними ракетами, заарештують нафтові танкери «тіньового флоту», що перевозять російську нафту, та заборонять усім росіянам подорожувати за кордон.
Однак цього не відбувається, бо головною перешкодою для припинення цієї геноцидної війни є не Росія, а Європа. Багато європейських політиків, зокрема в Німеччині, зазнали російського впливу. Європейське керівництво залишається роз’єднаним, а присутність кремлівських структур формувалася роками.
Престижна Мюнхенська конференція з безпеки та багато «аналітичних центрів» отримують кошти від російських і українських олігархів. Упродовж років вони пропагували ідею «зближення Сходу і Заходу» та ігнорували загрозу.
Нещодавній різкий виступ Зеленського про Європу в Давосі окреслив і правду, і шлях до миру. Він наголосив, що «потрібна підтримка Трампа», адже гарантії безпеки не працюватимуть без участі Сполучених Штатів, а потім прямо заявив: «Ми не повинні погоджуватися з тим, що Європа – це лише “салат” із малих і середніх держав, приправлений ворогами Європи. Коли ми єдині, ми справді непереможні. Європа може й повинна бути глобальною силою. Не тією, що запізно реагує, а тією, що визначає майбутнє.».
Європа несе відповідальність за цей безлад. Після війни вона покладалася на захист США і лише під тиском Трампа почала нарешті брати на себе частину тягаря. Водночас у неї досі немає повноцінних армій.
Цього року ЄС відмовився передати Україні сотні мільярдів доларів російських активів, заморожених після вторгнення 2022 року. Причина? Потрібно було зберегти «недоторканність» цих коштів задля захисту євро та європейських фінансових установ.
(Справжня причина? Конфіскація могла б спричинити відтік капіталу з європейських банків, де приховується й відмивається значна частина світових «брудних» грошей.)
Це перевернуло моральні принципи з ніг на голову. У результаті потужний континент, який багатший за Китай, увійде в історію як такий, що сприяв і потурав найбільшій загрозі власній безпеці з часів Другої світової війни.
Саме Європа є причиною того, що Путін не зупиняється. Її держави поводяться як перелякані спостерігачі, які розуміють, що можуть стати наступною мішенню. Тож навіщо Путіну зупинятися, якщо йому дозволяють грабувати, ґвалтувати та захоплювати території? Навіщо йому капітулювати, відмовлятися від Донбасу, обіцяти не підривати ядерний реактор чи припянити вбивати українців, якщо за це не настає жодних серйозних наслідків? Навіщо Путіну йти на деескалацію або зупинятися, якщо Захід не завдає ударів по Росії і не блокує її експорт на зовнішніх ринках?
Таким чином Путін послідовно блокує мирні переговори та уникає справжніх домовленостей просто тому, що має на це «дозвіл» від слабкої та безпорадної Європи. Росія саботує мирний процес, обходячи встановлені протоколи.
Перед останньою зустріччю кремлівський переговорник Кирило Дмитрієв літав до Маямі на таємні переговори з американцями, попри домовленість не проводити жодних контактів без участі України.
Нещодавно держсекретар США Марко Рубіо заявив, що було напрацьовано гарантії безпеки, які передбачають присутність в Україні французьких і британських військ за підтримки Сполучених Штатів. Однак Кремль негайно відкинув цю ідею, а помічник президента РФ Юрій Ушаков заявив, що «з російською стороною цього ніхто не погоджував».
Єдиний надійний спосіб зупинити Росію — позбавити її нафтових доходів. Українці знищують російські нафтові об’єкти, і доходи Москви від нафти вже скоротилися на 25%. Проте США досі не запровадили жорстких санкцій проти покупців російської нафти, які Конгрес ухвалив ще торік.
Водночас Європа щойно підписала угоду про вільну торгівлю з Індією, що дозволяє їй і надалі купувати, переробляти та реекспортувати російську нафту для продажу в Європі.
«Вони фінансують війну проти самих себе», — зазначив міністр фінансів США Скотт Бессент.
Розрахунок Путіна полягає в тому, що припинення війни для нього ризикованіше, ніж її продовження, написав російський опозиціонер Гаррі Каспаров. «Вірус війни» підтримує життя системи. Путін не може дозволити собі поразку, а в його світогляді навіть перемир’я виглядає як поразка. Саме тому змістовні мирні переговори є неможливими, зазначив він.
Ба більше, Путін розуміє, що затягування часу грає йому на руку. Чим довше він триматиметься, тим вищою є ймовірність, що НАТО розвалиться, Україну перестануть підтримувати, або що Трамп змусить Київ погодитися на катастрофічний мир, який прирече країну на занепад.
Водночас один із експертів припускає, що тактика Путіна із затягуванням часу може обернутися проти нього, якщо Трамп не зможе зберегти контроль над Конгресом на проміжних виборах. У такому разі щедрі умови, які нині пропонують Москві, можуть стати неактуальними, якщо Конгрес перейде під контроль опозиції.
За даними джерел, Зеленський має лише два можливі варіанти дій. Перший — продовжити участь в американському переговорному процесі, навіть якщо це означатиме територіальні поступки в обмін на мир і вступ до Європейського Союзу. Другий — зміцнювати українську армію та й надалі виснажувати Росію завдяки перевазі в дронах і цифрових технологіях.
Водночас час працює не лише на Путіна. Колишній спецпредставник США Курт Волкер зазначає, що міжнародні позиції Росії швидко слабшають, і вона зрештою може погодитися на угоду. Вона втратила свого сирійського союзника, як і підтримку з боку Ірану та Венесуели, а економічна угода Китаю зі США є для Путіна жахом наяву.
Єдиною незмінною рисою на тлі всіх цих потрясінь залишається рішучість і винахідливість українців. Опитування цього тижня показало, що 52% громадян України виступають проти передачі Донбасу Росії, а 65% готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно. Трагедія для цих неймовірних людей полягає в тому, що надто багато їхніх союзників поводяться боягузливо або залишаються осторонь.