Коли 24 лютого 2022 року з’явилася новина про те, що російські війська розпочали повномасштабне вторгнення в Україну, кадри були миттєвими та хаотичними: цивільні тікають із Києва, потім із Маріуполя, Одеси та інших міст, намагаючись знайти будь-яке безпечне місце.
Для Роберто Фалетті, який очолює італійську культурну асоціацію “La Memoria Viva” в Кастелламонте, що поблизу Турина, війна прийшла не з екранів телевізорів, а через термінові телефонні дзвінки.
“Ми працюємо з культурою та молоддю, — згадує Фалетті, — але майже відразу почали отримувати відчайдушні прохання про допомогу від італійських та польських друзів, чиї родичі намагалися дістатися польського кордону”.
Протягом 48 годин асоціація перейшла від пам’яті до дії. О 14:07 26 лютого 2022 року, всього за два дні після початку вторгнення, “La Memoria Viva” запустила екстрене звернення у Facebook та інших соціальних мережах, одночасно організувавши свою першу гуманітарну місію.
Група, основною метою якої є збереження пам’яті про воєнні злочини та Голокост, не вагалася. Волонтери не знали, що знайдуть на місці та чи зможуть дістатися кордону, але вони завантажили мікроавтобус найнеобхіднішими речами та вирушили в дорогу.
28 лютого автоколона виїхала з Італії з простою метою: дістатися зон гуманітарної кризи та вивезти жінок, дітей і літніх людей, які тікали від бойових дій.
За порадою польського посольства в Римі волонтери попрямували до Ярослава, де було створено табір для українських біженців, а потім — до Перемишля. На залізничному вокзалі вони побачили сцени глибокої біди: люди спали на підлозі, беззахисні перед холодом і часто без їжі.
Ми прийняли 26 дітей та 4 вихователів, які втекли з дитячого будинку за кілька тижнів до того, як він був зрівняний із землею під час боїв, що знищили більшу частину Маріуполя
Саме тоді було прийнято рішення створити “Італійський павільйон” у Ярославі та Перемишлі — координаційний центр для тих, хто сподівався потрапити до Італії для возз’єднання з родинами.
Тим часом до Кастелламонте продовжувала надходити допомога з усієї провінції Турин та інших італійських регіонів. Завдяки підтримці місцевої компанії Plastic Legno, яка надала свої склади, були відправлені перші зчленовані вантажівки, що перевозили вантажі до центрів збору допомоги в Польщі та до міста Тульча в Румунії.
Водночас розпочалася організація поїздок до Італії для українських дітей. З 4 липня по 3 вересня 2022 року асоціація приймала в Кастелламонте “Ангелів Маріуполя”. До кінця 2022 року організація здійснила вже 34 місії.
Волонтери побували в Рівному, Тернополі, Миколаєві, Одесі, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Києві, Вінниці та Мукачеві. Кожна поїздка відбувалася за схемою: мікроавтобуси привозили допомогу, а поверталися з біженцями. Загалом було евакуйовано понад 1 000 осіб.
Було евакуйовано і доставлено в безпечне місце понад 1 000 осіб, переважна більшість з яких - жінки, діти, люди похилого віку, а також люди з інвалідністю.
За два роки, з 2022 по 2023, асоціація доставила понад 1 000 тонн допомоги українським біженцям у Польщі, Румунії та в самій Україні.
Кінець 2023 року та перші тижні 2024 року ознаменувалися 41-ю місією, яка проходила у два етапи. Спочатку прибула колона з Італії, яка перетнула пів-Європи, щоб доставити продукти харчування та предмети першої необхідності для дітей з Маріупольського дитячого будинку, а також іграшки, зимовий одяг, продукти харчування та медикаменти до Харкова. Другий етап відбувся одразу після Нового року: о 3 годині ночі 1 січня 2024 року команда вирушила до Польщі, далі до Львова, а потім сіла на нічний потяг до Харкова з медикаментами, продуктами харчування, речами та іграшками для дітей-сиріт у регіоні.
“Занурені в прекрасний природний ландшафт, підлітки відчули те, що стало рідкістю в їхньому житті: звичайний спокій. Ні сирен повітряної тривоги, ні безпілотників над головою, ні вибухів вдалині. Жодного страху.
Під час 45-ї місії були передані перші дві машини швидкої допомоги. Одна названа на честь Еудженіо Боццелло, покійного почесного президента асоціації. Інша, ветеринарна, була присвячена пам’яті захисника тварин Ріккардо Лагані.
Під час 46-ї місії до Італії привезли українську “швидку”, зрешечену кулями. Натомість до Харкова доставили інший автомобіль, присвячений лікарю Володимиру Муляру з 81-ї бригади, який загинув на Луганщині, рятуючи поранених.
Завданням 49-ї місії було транспортування медичного обладнання для Одеської міської лікарні № 1 та громади Краснокутська на Харківщині. А в лютому 2025 року асоціація супроводжувала 18-річну українку Вероніку на зустріч із Папою Франциском. Дівчина, яка вижила завдяки лікуванню в Італії, подарувала понтифіку ляльку-мотанку “Віленську” як символ вільної України.
Ротарі-клуб “Луніджана Понтремолі” також подарував карету швидкої допомоги громаді Краснокутська Харківської області разом з медичним обладнанням та медикаментами для місцевої лікарні, яка обслуговує близько 180 пацієнтів і стикається з гострою нестачею медикаментів.
У лютому 2025 року асоціація супроводжувала 18-річну українську дівчину Вероніку під час візиту до Папи Франциска. Вона подарувала понтифіку символ опору та оновлення: віленську ляльку - її назва означає “вільна”. Вероніка вижила завдяки медичному лікуванню в Італії, яке стало можливим завдяки гуманітарному каналу, відкритому за підтримки кардинала Маттео Зуппі.
Гуманітарна допомога була не єдиною формою підтримки, яку надала “La Memoria Viva”. Асоціація також прийняла 20 молодих людей та чотирьох опікунів з найбільш постраждалих районів Харкова в італійському національному парку Гран-Парадізо.
Ця ініціатива стала можливою завдяки гостинності президента парку Мауро Дурбано та муніципалітету Церезоле Реале. Протягом двох тижнів, занурені в прекрасний природний ландшафт, підлітки відчували те, що стало рідкістю в їхньому житті: звичайний спокій. Ні сирен повітряної тривоги, ні безпілотників над головою, ні вибухів вдалині. Ніякого страху. Перед поверненням додому їх також приймали у Версілії, де вони купалися в морі і змогли відкинути тягар війни.
Перед кожною місією на підтримку українського населення асоціація послідовно оцінювала місцеві потреби, а потім збирала кошти або предмети першої необхідності у відповідь на ці запити. Допомога завжди доставлялася особисто, безпосередньо до місця призначення. З часом пріоритети змінювалися, методи адаптувалися, але надзвичайна ситуація ніколи не зменшувалася.
Крок за кроком, понад 50 місій були успішно завершені. “Проте самі по собі цифри не можуть передати того, що має найбільше значення, - підсумовує Роберто Фалетті, - посмішки, жести доброти, обійми і сльози, якими позначені ці зустрічі”. Це ті моменти, які залишилися в пам’яті італійських волонтерів, коли вони пропонували маленькі, але життєво важливі знаки людяності та солідарності своїм українським колегам, змушеним чотири роки жити під постійною загрозою російських бомбардувань.
Кожен, хто бажає і може зробити свій внесок у порятунок життів цивільних і військових по всій Україні, може зв’язатися з асоціацією “La Memoria Viva” через її сторінку у Фейсбуці.