«Космос знаходиться всередині нас. Ми створені з зіркової речовини. Ми є способом для Всесвіту пізнати себе» — цитата Карла Сагана є неймовірно поетичною та надихаючою.
Людина як вид має фізіологічні передумови для рефлексії та дослідження себе і світу навколо. Людство створює все більше інструментів для пізнання, досліджує молекулярні процеси всередині клітин і квантову фізику, вивчає глобальні соціальні, екологічні та космічні явища. А скільки неймовірного відбувається в інтердисциплінарних проєктах!
Процес пізнання є одним із головних мотиваційних чинників для багатьох науковців, а наука — напрямом діяльності, що навряд чи вичерпає себе найближчим часом. Ба більше, що точнішими й потужнішими стають інструменти дослідження — від техніки до методів аналізу, зокрема із застосуванням штучного інтелекту, — то більше людей потрібно для опрацювання й інтерпретації даних та пошуку зв’язків між різними галузями.
Саме тому до STEM (або навіть STREAM) напрямів варто залучати якомога більше людей — незалежно від статі, віку чи інших характеристик. Важливими мають бути здібності та бажання працювати в науці, а не гендерна самоідентифікація, колір шкіри чи інші індивідуальні особливості, що не впливають на якість роботи.
Дослідження свідчать про комплексну природу інтелекту та формування здібностей. На те, як функціонує мозок конкретної людини, впливають сотні чинників — генетичні й епігенетичні особливості, умови раннього розвитку, соціальні очікування під час дорослішання та подальшого життя.
Це не «тільки вроджене» і не «виключно набуте», а складна взаємодія чинників на різних рівнях, яку неможливо передбачити лише на основі статевих ознак. Тому для багатьох складних характеристик спостерігаються більші відмінності між людьми однієї статі, ніж між середніми показниками різних статей.
Це не означає, що між статями взагалі не існує відмінностей. Проте хист до науки не пов’язаний з репродуктивною функцією, де біологічні відмінності очевидні. Результати когнітивної діяльності формуються під впливом навчання, мотивації та середовища.
Саме тому інвестиції в освіту дівчат дають високу віддачу, а популяризація науки допомагає залучати більше зацікавлених. Участь у дослідницьких проєктах людей з різними індивідуальними особливостями розширює можливості та підвищує результативність роботи.
З погляду еволюційної біології різноманітність може бути адаптивною перевагою: популяції з більшою когнітивною різноманітністю краще пристосовуються до змін середовища.
Однак у випадку дівчат у науці й технологіях може спрацьовувати ефект самоздійснюваного пророцтва: з дитинства їм транслюють, що технології «не для них», вони інтерналізують це переконання, у багатьох формується синдром самозванця, через що вони уникають технічних професій. А статистика, своєю чергою, начебто «підтверджує» стереотип і закріплює це замкнене коло.
В Україні, окрім фундаментальних досліджень, що дають країні стратегічні переваги, мають інтенсивно розвиватися й прикладні напрями, які впливають на хід війни вже сьогодні. Якісна інженерія та цифрові рішення неможливі без ґрунтовної підготовки з природничих наук і математики.
Водночас стереотипи щодо жінок у цих сферах інколи позбавляють дівчат можливості хоча б спробувати себе в них і, відповідно, «відсіюють» тих, хто міг би стати висококласними фахівцями.
Дефіциту кадрів можна уникнути завдяки системній популяризації науки та посиленню медійної репрезентації жінок у дослідницькій і технологічній сферах.
Те, хто робить науку, значною мірою визначає й те, як саме вона робиться. Відсутність жінок у дослідницьких командах породжує системні викривлення — зокрема ігнорування потреб значної частини населення та створення технологій і сервісів, які не враховують різноманіття користувачів і тому працюють гірше для багатьох груп.
Рівна участь жінок у науці є необхідною умовою для якісних, релевантних і етичних наукових результатів. Саме на це варто звертати увагу й популяризаторам науки. Один із важливих аспектів — так званий ефект Матильди, коли суспільство «не помічає» жінку-винахідницю чи науковицю: її ідеї або результати приписують чоловікові, або ж узагалі не згадують.
Це системна проблема, що повторюється в різні епохи та в різних галузях. Глибше занурення в історію науки дозволяє «відкопати» внесок жінок у велику кількість відкриттів, що підкреслює необхідність постійно «підсвічувати» цю тему та припиняти практики знецінення.
Подібні механізми знецінення можна побачити й в іншому історичному контексті. Російські пропагандисти використовують аргумент про відсутність крутих українських науковців в історії, при цьому саме російська імперія та срср сприяли фізичному знищенню або унеможливлювали роботу українців, а в деяких випадках просто приписували їхні здобутки собі чи називали людину російським чи радянським вченим попри українське походження, таким чином стираючи ідентичність.
На цьому тлі дослідники історії науки, зокрема мій колега Олексій Болдирєв, знаходять і відновлюють факти про неймовірних українців та українок, без яких сучасна наука не була б такою, якою ми її знаємо сьогодні.
Розповідати про людей у науці, давати слово самим науковцям і науковицям на майданчиках із великими охопленнями, підтримувати науку та ентузіастів, які компетентно про неї говорять, — це те, що можна і варто робити вже сьогодні для підтримки українців та українок у науці.
Демонструючи різноманіття людей у галузі, можна зменшувати згаданий вище ефект Матильди та водночас посилювати прояви ефекту Скаллі — явища, що полягає у зростанні зацікавленості дівчат у STEM після перегляду серіалу The X-Files, де агентка Скаллі стала символом сильної й освіченої жінки.
Залучення дівчат до науки є стратегічною потребою України, а підтримка науково-популярних і дослідницьких ініціатив уже сьогодні — це інвестиція в безпеку та майбутнє нашої країни.
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково відображають точку зору Kyiv Post.