Литва є одним із лідерів у допомозі Україні. Ця балтійська країна однією з перших почала передавати Україні зброю — буквально в перші дні повномасштабного вторгнення.
Окрім того, Литва є одним із адвокатів України в ЄС. Країна, яка сама пережила тривалий період російсько-радянської окупації, робить усе можливе, щоб полегшити процес реформ в Україні, допомагаючи з реалізацією проєктів відновлення та рухом до ЄС.
Наразі Литва активно працює з європейськими партнерами над новим, 20-м пакетом санкцій проти Російської Федерації. Про це, а також про майбутнє України та Балтії, ми говоримо з міністром фінансів Литви Кріступасом Вайтекунасом.
- Вітаю Вас! Почнімо, можливо, з найцікавішого, що пов’язано з Вами. Ви зараз працюєте над 20-м пакетом санкцій проти Росії. Яким він буде?
Наступний пакет, як і будь-який інший, має справді вплинути на Росію та її агресію. Було б добре побачити включення до нього тіньового флоту та нафтових компаній. Можливо, більше розривів торговельних ланцюжків. Було б добре, якби ці санкції були узгоджені з американськими санкціями. Головна мета — паралізувати російську воєнну машину та російську економіку. Ідеї американської адміністрації дуже хороші, коли йдеться про санкції щодо частини нафтового сектору. Так, ми можемо говорити про те, як ця адміністрація США може ставати дедалі більш послідовною. А наша робота — бути в цій політиці.
- Багато українців зараз скептично ставляться до нової американської адміністрації…
Я думаю, не варто поспішати з оцінками. У них є хороші ініціативи, які мають потенціал у майбутньому. Ми маємо співпрацювати всіма можливими способами.
- Попри всі санкції, Росія все ще має можливість витрачати багато грошей на війну, вести війну. Чому? І що потрібно зробити?
Санкційний режим не є сталим. Його потрібно вдосконалювати щодня, кожну слабку ланку, через яку можна обійти обмеження, потрібно закривати. Росія — дуже велика країна з великою кількістю ресурсів і потужним військово-промисловим комплексом. Це справді сильний ворог, і перемогти його нелегко. Потрібно наполегливо працювати, щоб його зупинити.
- Литва — серед тих країн, які залишаються стабільним союзником України вже чотири роки! Чому? У чому інтерес?
Дуже важливий історичний контекст. Колись давно ми були разом в одній великій країні, цей союз був дуже важливим, і ми розуміємо проблему сьогодення — ми бачимо не лише минуле, а й те, що відбувається зараз. Симпатія між українцями та балтійцями була дуже, дуже теплою і взаємною ще до повномасштабного вторгнення. Ми підтримуємо ваш шлях до Європи, допомагали вам і хочемо допомагати зараз, тому що розуміємо цю війну. Ми потрапили до ЄС і НАТО через вузьке «вікно можливостей». Багато країн застрягли десь посередині — як Білорусь, наш найближчий сусід. Україна проходить через це зараз… Я був в Україні вперше у 2010 році, і вже тоді вона була зовсім іншою. Якщо порівнювати з Білоруссю, завжди видно прагнення до свободи і демократії. І ваші вороги це бачать. Вони намагалися зробити тут Білорусь, але їм це не вдалося.
- Але деякі країни ЄС бояться, що Україна може стати частиною Європи. Наприклад, Польща чи Угорщина. Ви кілька разів казали, що боятися нічого, що Україна — це можливість для Європи, а не виклик…
Я вважаю, що Україна мала стати членом ЄС ще багато років тому. Так, ЄС має багато критеріїв, але, на мою думку, це неправильна політика. Краще оцінювати, що кожна країна може принести ЄС. Україна не принесе ЄС нічого поганого. Дешеву аграрну продукцію? Так, але це питання конкуренції, а конкуренція – це завжди добре. Це також добре для споживача. Україна забезпечує інновації у військових технологіях, і ЄС від цього виграє. Також це велика територія, велике населення і багато нових споживачів. Так, потрібно проводити реформи і боротися з корупцією, але це займає двадцять років. Краще включити вас до ЄС і допомагати з реформами. Яка причина тримати вас за цими дверима?
- Багато українців звинувачують наше минуле в тому, що відбувається зараз. Що ми зробили щось неправильно у 1990-х, а Литва і Польща зробили краще? Яким досвідом ви можете поділитися щодо реформування пострадянської країни та суспільства?
У чому була різниця у 1990-х? Ми — невелика країна, і всі були об’єднані в тому, ким ми хочемо бути і куди рухатися. Ви — велика країна, з великим населенням, країна економічно і політично самодостатня. Ви не знали, чого хочете в майбутньому. Але зараз цю проблему вирішено, бо сьогодні більшість українців хочуть стати частиною Європи та НАТО. Тож решта — це відбудова і виправлення інших речей, але головне — ваша нація знає, ким хоче бути.
- Яка роль вашої країни у відбудові України?
Після війни — це нормальне життя, нормальна робота, підтримка шкіл і дитячих садків, допомога у функціонуванні країни. Але зараз головне питання — допомогти Україні перемогти у цій війні. Це важливо, тому що війна йде в Україні, але йде проти всіх нас, проти нашого способу життя. Путін вдерся до вас, тому що ви обрали інший спосіб життя, ви не прийняли те, що він вам пропонував. Дешевий газ, нафту, стабільність — можливо… але ви це відкинули. Перемога у війні — це зараз найважливіше: допомогти вам перемогти і підтримувати функціонування вашої країни.