Наприкінці лютого у Львові відкрилися дві масштабні мистецькі виставки, що по-новому осмислюють ключові етапи історії українського мистецтва — від постаті Тараса Шевченка до феномену модернізму початку ХХ століття.
Виставковий проєкт «ВІН: Тарас Шевченко. Художник», презентований Zenyk Art Gallery спільно з Національний музей Тараса Шевченка, пропонує подивитися на Тарас Шевченко поза звичним каноном «національного класика» — як на художника європейського масштабу.
Експозиція об’єднала 58 живописних і графічних робіт різних періодів життя митця з музейної колекції. Проєкт вибудувано за принципом «образ і мотив» і структуровано у тематичні блоки — «Автопортрети», «Живописна Україна», «Заслання», «Шевченко і світ», «Вона». Така структура дозволяє простежити еволюцію художньої мови Шевченка — від академічних пошуків до соціально загостреної графіки.
На думку організаторів, виставка є спробою говорити про Шевченка не як про «бронзовий символ», а як про живого мислителя, чия художня інтуїція випереджала свій час і резонує з сучасними мистецькими практиками.
Виставка триватиме до 20 червня.
Афіша Національного музею імені Андрея Шептицького.
Друга подія — виставка «В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні 1900–1930-х», що відкрилася у Національному музеї імені Андрея Шептицького. Це масштабний міжнародний проєкт, ініційований Національним художнім музеєм України у партнерстві з іншими українськими музейними інституціями.
Львівський показ став новим етапом виставкової подорожі проєкту, який із 2022 року представляв український модернізм у провідних музеях Європи — зокрема в Мадриді, Кельні, Брюсселі, Відні, Лондоні, Братиславі та Лодзі. Виставка вперше презентувала український модернізм міжнародній аудиторії як цілісне мистецьке явище та отримала широкий резонанс у світових медіа, зокрема The Times, The Guardian і The Art Newspaper.
Експозиція об’єднала твори з колекції NAMU та інших українських музеїв і доповнена роботами зі збірки львівського музею. Вона висвітлює дві ключові фази модернізму: період творчої свободи 1900-х — початку 1920-х років і трагічний злам 1930-х, коли радянський режим знищив незалежні мистецькі середовища. Окремий акцент зроблено на поверненні українських художників у світову історію мистецтва поза наративом «російського авангарду».
В умовах повномасштабної війни проєкт набув додаткового значення як акт збереження культурної спадщини: твори були евакуйовані з Києва для їхньої безпеки та подальшого представлення в Україні й за кордоном.
Проєкт експонуватиметься до 10 травня 2026.