Війна між США, Ізраїлем та Іраном неминуче вплине на мирні переговори між Росією та Україною. США, які мали би виступати нейтральним посередником, стрімголов кинулися в атаку на країну, яка суттєво сприяє військовим зусиллям Росії. Подобається це різним сторонам мирного процесу чи ні, але умови змінилися, і тепер вони змушені врахувати це у своїх відповідних переговорних стратегіях.
Що змінилося?
Нинішній конфлікт США та Ізраїлю з Іраном вже має дипломатичні, економічні та військові наслідки по всьому світу. Невідомо, скільки він триватиме, і в аналізі подій та оцінках потенційних результатів щодня відбуватимуться зміни, але чинники – як відомі, так і невідомі – однаково впливатимуть на переговори.
Невідомі, мабуть, є найважливішими, оскільки світ не впевнений, як довго триватиме цей конфлікт, які порушення він спричинить у світовій економіці та які ресурси будуть потрібні для запобігання його подальшому розширенню. Кожен із цих чинників впливатиме на зобов’язання щодо мирного процесу між Росією та Україною, наприклад, на спроможність Коаліції охочих виділити сили або на спроможність партнерів України надавати їй фінансову допомогу зараз і після війни. Це вносить невизначеність у переговорний процес.
Але є три відомі чинники, які впливатимуть на переговори в майбутньому.
Перший чинник: США та Ізраїль перекрили джерело військових матеріалів для Росії. Від початку повномасштабного вторгнення іранці надавали їй ракети, дрони та боєприпаси для підтримки воєнних дій. З огляду на нинішню екзистенційну кризу, іранський уряд буде перенаправляти ці ресурси на власні військові операції, а це, своєю чергою, призведе до принаймні тимчасових перебоїв у постачанні зброї та техніки.
Цілком можливо, що Росія спробує компенсувати перебої в постачанні з Ірану, звернувшись до свого партнера – Північної Кореї. Та, можливо, з радістю погодиться, однак це все одно вимагатиме перегляду обсягів виробництва та логістичних операцій доставки з Далекого Сходу на передову. Це сприятливий момент для українських військ, які готуються до весняного наступу. В кінцевому підсумку, це створює ризик для військових зусиль Кремля і можливість для Києва.
Другим відомим чинником є те, що американські військові завдали удару по одному з партнерів Росії, з яким вона в січні 2025 року підписала договір про всеосяжне стратегічне партнерство. Хоча договір не містить зобов’язань у сфері оборони (лише положення про ненапад і консультації в разі конфлікту), зараз Кремль повинен враховувати вплив американської атаки на його матеріальні мережі на Близькому Сході та сприйняття його надійності як партнера. Росія може вирішити включити додаткові інтереси в свої дво- та тристоронні переговори за участю США.
Третім чинником є те, що тепер головний посередник у мирному процесі між Росією та Україною втягнутий в окремий конфлікт з Іраном. До речі, основна команда США в переговорах з Іраном така ж, як і в переговорах між Росією та Україною, а саме Стів Віткофф та Джаред Кушнер. Ця пара також задіяна в реалізації мирного плану для Гази, який, з огляду на участь Ізраїлю в конфлікті з Іраном, теж неминуче зазнає впливу. Команда посланців миру, яка і без того була перевантажена, через цей конфлікт стає ще більш перевантаженою.
Хоча це практична проблема, безпосередньо пов’язана з самим переговорним процесом, існують більш глобальні проблеми, які можуть виникнути в результаті цього конфлікту з точки зору внутрішнього політичного тиску та військових ресурсів. Що стосується внутрішнього тиску, то в листопаді цього року відбудуться проміжні вибори, які матимуть великий вплив на розподіл влади в уряді США, і Білий дім намагатиметься впоратися з критикою своїх зовнішньополітичних рішень. Конфлікт в Ірані та посередницькі дії адміністрації Трампа у мирному процесі між Росією та Україною є двома найбільш помітними проблемами.
Окрім того, США повинні бути головним агентом з моніторингу припинення вогню між Росією та Україною, але тривалий конфлікт з Іраном або його союзниками вплине на ресурси американських збройних сил для виконання цієї місії. Навіть якщо Білий дім наполягає, що може вирішувати кілька проблем одночасно, сприйняття має значення. Якщо Київ або Кремль дійдуть висновку, що увага та ресурси США розмиваються, вони відповідно скоригують свою позицію.
Цитата: Якщо адміністрація Трампа прагне досягти вирішення до проміжних виборів у листопаді, вона, швидше за все, буде тиснути на Київ, а не посилювати напруженість у відносинах з Росією.
Як це може вплинути на переговорні стратегії
Переговорні стратегії базуються на інтересах, обмеженнях, інструментах стимулювання або примусу, альтернативах і безлічі інших факторів. Зазначені вище зміни умов по-різному впливають на кожен із цих елементів для трьох основних сторін поточних переговорів.
Найбільш передбачуваним буде коригування з боку Росії. Кремль має багато причин для посилення свого підходу до переговорів. Відволікання уваги США робить їх слабшим партнером для України, і якщо адміністрація Трампа прагне досягти вирішення до проміжних виборів у листопаді, вона, швидше за все, буде тиснути на Київ, а не посилювати напруженість у відносинах з Росією, щоби встигнути до цього терміну. Крім того, якщо скоротиться імпорт з Ірану, що призведе до значного зниження боєздатності Росії, Кремль буде блефувати, приховуючи цю потенційну слабкість. Росія може реалізувати цю стратегію за столом переговорів або просто оголосити, що взагалі відмовляється від них.
Зміни з боку України можуть відбутися не так швидко. Ймовірно, у кабінеті Володимира Зеленського виникнуть розбіжності щодо правильного підходу. Дехто буде стверджувати, що удар по Ірану послабив позиції Росії, і що краще стояти на своєму як за столом переговорів, так і на полі бою. Інші будуть стверджувати, що вікно можливостей для України досягти більш-менш вигідної угоди закривається. Вони будуть стверджувати, що зволікання означає потенційну втрату підтримки США, яка може переважати витрати на територіальні поступки. За таких обставин найбільш раціональним кроком може бути збереження поточної стратегії до появи більш чітких індикаторів.
Тут від Сполучених Штатів можна чекати чого завгодно. Найкращим варіантом для Білого дому є використання нещодавнього конфлікту з Іраном для сигналізації про свою готовність посилити тиск на Кремль. До цього моменту це не було звичним способом дії адміністрації Трампа, але він також проводив передвиборчу кампанію під гаслом «не починати нових воєн», а тому зміна підходу все ще можлива. Проте, з огляду на внутрішньополітичні умови, Білий дім, швидше за все, посилить тиск на Київ, посилаючись на суперечливі вимоги та висуваючи пропозицію «бери, що дають».
Наступний раунд переговорів буде найважливішим у поточній серії. Він дасть чітке уявлення про новий напрямок мирного процесу після початку конфлікту між США, Ізраїлем та Іраном. Він покаже, чи ведуть сторони переговори на основі вчорашніх припущень чи сьогоднішніх реалій. Конфлікт на Близькому Сході змінив умови переговорів, і успіх або провал мирного процесу буде залежати від того, які сторони найефективніше адаптуються до нової стратегічної реальності.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають позиції Kyiv Post.