Що американці та ізраїльтяни атакують в Ірані і як вони це роблять
У суботу США та Ізраїль розпочали масштабну кампанію авіаударів проти Ірану, спрямовану в першу чергу проти його вищого керівництва та основних військових потужностей. Цілями деяких ударів були високопоставлені іранські чиновники, цілями більшості ударів – військові кораблі, склади зброї та пускові установки далекобійних ракет. Загальною метою союзників було знищення військового потенціалу Ірану. Більш нагальною, короткостроковою метою було встановлення повної повітряної переваги над Іраном, щоб полегшити здійснення більш масованих ударів по тому, що вціліє, і швидке знищення всього опору.
Без оголошення війни на весь Іран майже одночасно полетіли крилаті й балістичні ракети та авіабомби з сотень літаків і пускових установок. Було застосовано нове, теоретично непереборне озброєння, таке як бомби, здатні проникати на сотні метрів у підземні бункери, протиракетні лазери, найновіша версія американської ракети Precision Strike Missile (PrSM) (дуже точна балістична ракета) та ізраїльська Black Sparrow (високоточна гіперзвукова ракета повітряного базування).
Паралельно з цим потужним військовим ударом американські та ізраїльські стратеги просувають і озброюють політичних гравців в Ірані, які можуть стати новими центрами влади і допомогти повалити старий режим. Найбільш відомим є Реза Пехлеві, син останнього шаха Ірану, який жив у вигнанні в Марокко, на Багамах, в Мексиці та США після революції 1979 року, яка скинула його батька, Мохаммеда Резу Пехлеві.
Коли 24 лютого 2022 року Росія вторглася в Україну, метою було за кілька днів розгромити армію України і обезголовити її політичне і військове керівництво, вбивши або захопивши якомога більшої кількості його представників.
Використовуючи тактику, яку використовував СРСР ще до Другої світової війни, Кремль накопичив значні сили в нейтральній Білорусі, а потім з її території на Україну посунули гігантські танкові колони та полетіли літаки, гелікоптери і ракети. На сході України деякі представники місцевої влади перейшли на бік загарбників, а деякі і військові командири не віддали наказ своїм підлеглим захищати свою територію і потім перебігли до росіян.
Згідно з кремлівським планом вторгнення, після краху українського опору Віктор Янукович – злочинець, який став президентом України в 2012 році, а після перемоги Революції Гідності 2014 року втік до російського Ростова, – мав повернутися до Києва і очолити Україну, дружню до Росії.
Як американці та ізраїльтяни використовували дипломатію, щоб приховати свої плани військового нападу і послабити своїх супротивників
На початку лютого США та Іран відновили переговори щодо його ядерної програми. Вони тривали майже місяць. Останній раунд відбувся 26 лютого в Женеві. Після нього учасники з обох сторін заявили ЗМІ про «значний прогрес» або «хороший прогрес» і оголосили, що наступного тижня у Відні будуть проведені технічні переговори.
Тоді президент і головнокомандувач США Дональд Трамп заявив ЗМІ, що він віддає перевагу мирному вирішенню питання про ядерну програму Ірану. 25 лютого, виступаючи в Конгресі, він сказав: «Я віддаю перевагу вирішенню цієї проблеми дипломатичним шляхом. Але одне є певним: я ніколи не дозволю світовому спонсору тероризму номер один, яким вони, безперечно, є, мати ядерну зброю».
Під час підготовки Росії до повномасштабного вторгнення в Україну російські високопосадовці та контрольовані державою ЗМІ неодноразово заперечували, що воно планувалося.
Серед найвідоміших представників Кремля, які незадовго до початку вторгнення в сусідню країну заявляли про мирні наміри, – міністр закордонних справ Серґєй Лавров (28 січня 2022 року: «Якщо це буде залежати від Російської Федерації, війни не буде. Ми не хочемо воєн»); прес-секретар Путіна Дмитрій Пєсков (17 лютого 2022 року: «Росія не буде атакувати, завдавати ударів, вторгатися в Україну»); речниця МЗС Марія Захарова (9 лютого 2022 року: «У нас немає таких агресивних планів... Абсурдно стверджувати, що Росія коли-небудь виношувала якісь агресивні плани проти України»).
Але 24 лютого 2022 року Росія вторглася в Україну, а її державні ЗМІ показували бронетанкові колони «визволителів» і стверджували, що всі – від представників влади до простих громадян – проти київського режиму. Були репортажі з окупованих територій України про місцевих «патріотів, які воюють за Росію».
Завдаючи масованих повітряних ударів, Ізраїль і США мають «іноземну» підтримку – згідно з останніми повідомленнями, курдські угруповання на північному заході Ірану вирішили, що зараз саме час повстати проти режиму в Тегерані.
Спочатку Білий дім не дуже чітко обґрунтовував відправку своїх військово-морських і повітряних сил для удару по сотнях цілей в Ірані, в тому числі по іранських урядовцях
За перші три доби бойових дій проти Ірану представники Білого дому назвали напрочуд широкий спектр причин, через які американським військовим було наказано атакувати:
1) нагальна потреба національної безпеки США запобігти швидкому отриманню Іраном ядерної зброї
2) непоступливість Ірану на переговорах щодо ядерних обмежень, що змушує США розпочати війну, щоб примусити Іран вести серйозні переговори
3) підтримка демократії та свободи іранського народу
4) необхідність атакувати Іран одночасно з Ізраїлем, оскільки в іншому разі той би сам почав війну з Іраном
5) відплата Ірану за нібито підтримку терористичних мереж
6) необхідність знищити іранську програму балістичних/космічних ракет, щоб захистити від нападу союзників США та американські бази на Близькому Сході
7) утвердження геополітичної могутності США, щоб продемонструвати, що режим Трампа готовий застосувати військову силу, на відміну від нібито слабших попередніх адміністрацій.
На початку російського вторгнення в Україну Кремль висував настільки ж різноманітні причини. Згідно з риторикою Москви, заради регіональної стабільності та безпеки потрібно було усунути «нацистський» уряд і замінити його неворожим до Москви. Більше того, Україна мала гарантувати, що не буде союзницею потенційно ворожих до Москви країн.
Росія стверджувала, що в Україні тривали репресії проти російськомовних громадян, і ці нібито репресії (яких насправді не було) потрібно було зупинити заради гуманності. Але головним аргументом Росії на виправдання війни було те, що в процесі «денацифікації» потрібно було позбавити українські збройні сили більшості важкого озброєння, скоротити їхню чисельність, а командування очистити від ворожих до Москви офіцерів, інакше Україна (з населенням 36 мільйонів і без ядерної зброї) може напасти на Росію (з населенням 143 мільйони і найбільшим у світі ядерним арсеналом).
Загальною причиною, яку російські ЗМІ наводили виборцям для виправдання війни проти України, було те, що Росія є природно сильною, впевненою в собі країною, а природним станом такої слабкої країни, як Україна, є перебування під контролем Росії. Деякі кремлівські ЗМІ досі стверджують, що саме цього насправді хочуть українці.
Американці кажуть, що це буде хірургічно і швидко, і що вони знають, як виглядає перемога
Хоча представники Білого дому давали суперечливі коментарі щодо того, чому США взагалі вступили у війну з Іраном, зараз вони кажуть американській громадськості про ймовірну тривалість військових дій дуже конкретно – більше чотирьох тижнів, можливо, близько шести, але точно не місяців чи років.
На третій день війни американські чиновники досить послідовно описували, як буде виглядати перемога: це буде висновок, що Іран більше не здатний розробляти й виробляти ядерну та іншу далекобійну зброю для атак на сусідів і підтримувати «тероризм» на Близькому Сході.
На практиці це означає ліквідацію нинішньої іранської армії разом із більшістю іранських військових виробничих потужностей, а також новий уряд, який не бажає воювати проти Ізраїлю чи США і співпрацювати з ворожими до них режимами, такими як Північна Корея.
На початку війни проти України російські державні ЗМІ широко прогнозували її крах і капітуляцію на умовах Москви протягом одного-двох тижнів бойових дій. Вони не повідомляли про знищення російських танкових колон і зупинку російських атак на підготовлених українських оборонних позиціях, а іноді незрозумілі дії російської армії — наприклад, в один момент сили, що йшли на Київ з півночі, застрягли в 40-кілометровому заторі, оскільки українці підірвали дамби й затопили місцевість, — подавалися як витончені військові тактики Росії, які незабаром принесуть перемогу. Чекати, мовляв, уже недовго, оскільки українці не люблять свою владу і дуже скоро перестануть опиратися.
Протягом наступних двох років речники Кремля стверджували, що «спеціальна військова операція» йде за планом, хоча й повільніше, ніж передбачалося, що російські війська просуваються вперед, але до середини 2025 року навіть контрольовані державою ЗМІ перестали говорити, що все йде за планом, і почали відкрито повідомляти, що вторгнення в Україну пройшло не так, як планувалося. Однак навіть у березні 2026 року офіційна позиція Росії залишається незмінною: перемога неминуча, а опір України незабаром буде подолано.
Чим відрізняється війна між США/Ізраїлем та Іраном від російсько-української війни
Принаймні на початкових етапах план США/Ізраїлю «обезголовлення» Ірану спрацював: в результаті авіаударів було вбито його лідера аятолу Алі Хаменеї, а іншими точковими ударами, судячи з усього, було ліквідовано командувача Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), начальника штабу Збройних сил, секретаря Ради національної безпеки та щонайменше 40 інших високопоставлених військових/політичних лідерів.
Операція США та Ізраїлю з метою знищення іранської протиповітряної оборони, ймовірно, теж була успішною: іранські ВПС не можуть піднятися в повітря, знищені та пошкоджені більшість авіабаз і значна частина РЛС і зенітних ракетних установок. Більшість основних військових кораблів іранського флоту були потоплені, що позбавило Іран можливості закрити Ормузьку протоку.
Російський план «шоку і трепету» щодо України провалився. Російські ВПС виявилися не в змозі домінувати в небі над Україною через її сильну протиповітряну оборону, втративши в перший же день 5-10 літаків, у тому числі транспортних із військами та технікою.
Масштабна десантна операція з захоплення великого аеропорту на північ від Києва, звідки можна було би перекинути підкріплення для захоплення столиці, провалилася: гелікоптери з російськими десантниками наразилися на зенітні ракети. Тих, що вижили, накрила українська артилерія і добили дислоковані в аеропорту війська спеціального призначення.
Колона російських спецназівців, яка мала завдання заїхати в центр Києва і в ході блискавичної операції вбити президента Володимира Зеленського, потрапила під вогонь озброєних цивільних, потім поліції, а потім підрозділів української армії, які вистежили й перебили більшість тих вбивць поблизу Київського зоопарку.