Спроба Росії зламати Україну, знищивши електромережу та інфраструктуру опалення посеред зими й змусивши українців замерзати у темряві власних домівок, провалилася. Весна прийшла в Україну, по всій країні є світло, а рішучість українців не похитнулася.
Енергетичний бліцкриг Путіна провалився: як Україна вистояла взимку 2026
Російська Федерація на чолі з авторитарним президентом Владіміром Путіним розпочала стратегічну кампанію бомбардувань у середині грудня. Її метою було знищити здатність України виробляти електроенергію та залишити домівки й підприємства без тепла.
Росія намагалася змусити Україну прийняти її умови миру, роблячи життя цивільного населення нестерпним. Для цього вона вела системну кампанію ударів.
Атаки чергувалися. Щодня відбувалися «менші» нальоти — зазвичай 80–100 дронів-камікадзе разом з однією-двома ракетами. Раз на п’ять–сім днів Росія проводила масовані повітряні удари. У таких атаках запускали 300–500 дронів і 20–40 ракет.
Кожен ударний дрон ніс бойову частину з 50–100 кг вибухівки. Цього достатньо, щоб зруйнувати кілька квартир або вивести з ладу одну трансформаторну підстанцію.
Кожна ракета мала бойову частину з 500–1000 кг вибухових речовин. Такий заряд може знищити два-три поверхи житлового будинку разом із людьми всередині або повністю знищити турбіну генератора на міській електростанції.
Кремль застосував практично всю свою далекобійну зброю: наземні балістичні ракети, авіаційні «аеробалістичні» ракети, крилаті ракети, які запускали з кораблів, бомбардувальників і великих вантажівок, гіперзвукові ракети, а також дрони-камікадзе іранського виробництва і ударні дрони, виготовлені в Росії за іранською ліцензією.
Російський пропагандист Владімір Соловйов під час ефіру 7 грудня на державному телеканалі «Россия-1» заявив, що ці удари «назавжди вимкнуть світло і змусять їх [українців] мерзнути в темряві цієї зими… (і) зламають волю українського народу».
Загалом із грудня 2025 року до лютого 2026 року Росія здійснила 14 масованих атак і щонайменше 45 менших ударів по Україні. Найбільша атака сталася 6 грудня — тоді український повітряний простір порушили 704 російські засоби ураження, зокрема 51 ракета.
Під ударами опинилася більшість великих українських міст, зокрема північно-східний Харків і південні Дніпро та Одеса. Однак головною ціллю Росії залишався Київ.
«Росіяни досягли значного успіху в руйнуванні нашої енергетичної системи, — сказав керівник Офісу президента України Кирило Буданов (раніше — начальник Головного управління розвідки Міноборони України) в інтерв’ю телеканалу ТСН 28 лютого.
Прифронтові українські регіони та області, що межують із Росією, додатково зазнавали щоденних ударів планерними авіабомбами. Їх скидали російські бойові літаки, не входячи в зону дії української ППО.
Такі бомби здебільшого наводяться інерційно і відносно легко глушаться засобами радіоелектронної боротьби, тому вони були найменш точним озброєнням у цій кампанії. Водночас потужність заряду — до трьох тонн вибухівки — тому навіть неточний удар міг завдати серйозних руйнувань.
Дефіцит ракет PAC-3 та дрони-перехоплювачі: як українська ППО врятувала міста
Українська система ППО вступила в цю боротьбу з обмеженими можливостями через нестачу сучасних ракет «повітря-повітря» для винищувачів і ракет-перехоплювачів для наземних пускових установок.
Цю зброю виробляють у США, а у Вашингтоні частина посадовців, які просували дипломатичні зусилля щодо припинення війни, сподівалася, що дефіцит боєприпасів для ППО може підштовхнути Україну до укладення мирної угоди з Росією на умовах капітуляції.
Особливо болісним стало обмеження постачання ракет PAC-3 до України. Саме ці ракети були єдиною зброєю в українському арсеналі, здатною збивати російські балістичні ракети.
Через нестачу сучасних систем протиповітряної оборони Україна була змушена шукати альтернативні рішення. Командування ППО вдалося до поєднання простих і нестандартних засобів — від кулеметів, установлених на пікапах, і засобів радіоелектронної боротьби навколо ключової інфраструктури до фізичного захисту трансформаторів бетонними укриттями.
Для перехоплення дронів також залучали бойові гелікоптери з бортовими стрільцями. Вирішальну роль відіграли вітчизняні дрони-перехоплювачі, здатні знищувати російські безпілотники шляхом зіткнення.
За винятком балістичних ракет, українська ППО протягом усієї кампанії збивала близько 80 відсотків усіх засобів ураження. У деякі ночі цей показник перевищував 90 відсотків.
За даними компанії ДТЕК, оприлюдненими 1 березня, на піку російських обстрілів — на початку лютого — українська генерація електроенергії впала приблизно до 23 відсотків від нормального рівня.
Запроваджені по всій країні аварійні відключення та нормування електроенергії означали, що більшість споживачів залишалися без світла по 8–12 годин на добу. У найбільш постраждалих містах — Києві та Харкові — деякі райони були без електрики по 24–36 годин.
Однак трохи більш ніж за два тижні, до 24 лютого, українська генерація електроенергії різко відновилася — до 73 відсотків від звичайного рівня. Компанія ДТЕК майже по всій країні знову забезпечувала безперервне постачання електроенергії.
Ціна світла: героїзм енергетиків та відновлення системи після 14 масованих атак
Головними героями цієї дивовижної національної кампанії відновлення стали тисячі поліцейських, рятувальників і бригад швидкої допомоги, які першими прибували на місця російських ударів.
Разом із ними працювали ремонтні бригади енергетиків — диспетчери, водії вантажівок, оператори кранів і фахівці з логістики, які прибували відновлювати пошкоджені лінії та обладнання швидше, ніж російські військові встигали завдавати нових ударів.
День за днем високовольтні електромонтери підіймалися на опори, щоб натягнути нові кабелі за температури до мінус 20 градусів за Цельсієм.
Бригади на місцях стикалися й з іншою загрозою — російською тактикою «подвійного удару», коли по вже ураженому об’єкту завдають ще одного ракетного удару, щоб поранити або вбити рятувальників і працівників енергетичних компаній.
1 лютого російський дрон влучив у автобус із працівниками ДТЕК, які їхали до електростанції та прилеглої вугільної шахти поблизу Дніпра. Унаслідок удару загинули 12 людей, ще 16 працівників дістали поранення.
Лише у січні, за повідомленнями ЗМІ, російська далекобійна зброя вбила по всій Україні 161 цивільну особу, ще 757 людей були поранені. Попри небезпеку і важкі умови, протягом усієї кампанії бомбардувань відкритого суспільного невдоволення практично не було.
«Суспільство, за всієї його неоднорідності, витримало. У нас так і не почалися ці масові бунти, на які Російська Федерація дуже розраховувала. Знеструмлення в областях не викликало значних проявів соціальної напруги проти влади. Усі усвідомлюють, що електрика відсутня після ракетного удару. Ракетний удар іде з території Російської Федерації. Тобто тут вони (росіяни) прорахувалися», — сказав Буданов.
Енергетична децентралізація: як генератори зробили Україну невразливою для РФ
Важливу роль також відіграли швидкі рішення Польщі та Румунії збільшити виробництво електроенергії, щоб додати потужності до української енергосистеми.
Більшість цього експорту електрики спрямували безпосередньо до великих споживачів — зокрема української промисловості та залізниці — або на підтримку генерації електроенергії всередині України.
Польща також очолила міжнародні зусилля з постачання до України переносних генераторів. Із державних стратегічних резервів вона передала 379 генераторів, ще 447 були закуплені за кошти ЄС. Окремі міста також долучилися до допомоги — зокрема Варшава в січні передала Києву 90 генераторів.
Генератори та іншу допомогу надсилали й інші країни — ЄС, Німеччина, Франція, Італія, Нідерланди, Фінляндія, Швейцарія, Іспанія та Норвегія. Підтримка включала когенераційні установки, запасні частини, будівельні матеріали та захисне спорядження для ремонтних бригад. Допомогу надала навіть Японія.
Ще одним важливим чинником енергетичної стійкості стали потужності генерації, які забезпечували самі українці та малий бізнес. За оцінкою ДТЕК від 1 березня, до 5–6 ГВт щоденного споживання електроенергії в Україні — або близько 20–25 відсотків зимового добового попиту — забезпечували невеликі генератори на газі, дизелі чи бензині, а також установки на вітровій і сонячній енергії або системи накопичення електроенергії.
«Завдяки використанню мобільних генераторів Україна переходить від централізованої й вразливої енергосистеми до більш розподіленої моделі, яка є значно стійкішою», — йдеться в аналізі дослідницької групи RFU News, опублікованому 2 березня. «Таку систему значно складніше вивести з ладу ударами і набагато важче дестабілізувати, що допоможе захистити Україну від майбутніх відключень електроенергії».
Підсумки Повітряних сил: як Україна виграла битву за небо та світло
У Повітряних силах України в понеділок підбили підсумки кампанії у заяві з оптимістичним тоном:
«Українське небо встояло. Енергетична система збережена завдяки професіоналізму зенітних ракетних військ, мобільних вогневих груп, радіотехнічних військ, авіації та підрозділам безпілотних систем...
Водночас ми дякуємо кожному енергетику та ремонтній бригаді, які під обстрілами повертали світло та тримали енергомережу живою... Ми знаємо, що ворог готує нові атаки, проте кожна одиниця нашої ППО перебуває у стані повної бойової готовності... Ми – дали бій! Ми – вистояли! Ми – переможемо!»
У четвер у діловому та житловому районі поблизу київського Олімпійського стадіону кореспондент Kyiv Post під час відключення електроенергії побачив, що цілі квартали закладів — від дорогих ресторанів до невеликих продуктових і закусочних — працювали на власних генераторах.
28 лютого в районі Золотих воріт у Києві під час планового відключення електроенергії без світла залишилася будівля, де саме тривала велика пресконференція. Генератор увімкнувся, і електропостачання відновили менш ніж за хвилину, побачив кореспондент Kyiv Post.
«У мене величезна вдячність нам всім, українському нашому народу за те, що він терпляче все це прожив. [У минулому часі] можна сказати вже “прожив”. В принципі, скоро весна», — сказав Буданов.