Ще донедавна одним із ключових переконань руху MAGA було те, що американську кров і ресурси не слід витрачати за кордоном, коли самі американці — і американська мрія — переживають складні часи вдома.
Та тепер лідер цього руху, президент Дональд Трамп, втягнув США у витратну війну проти Ірану.
Американо-ізраїльська кампанія проти Ісламської Республіки неминуче завдасть відчутного удару по бюджету США в той час, коли державні фінанси країни вже рухаються небезпечною траєкторією.
Вона також і далі сприятиме зростанню світових цін на нафту й газ у той час, коли в США і без того зростає вартість життя.
Жоден із цих сценаріїв не обіцяє нічого доброго для інфляції та ринку праці у США, особливо з огляду на й без того похмурі перспективи після щомісячного звіту про зайнятість із невтішними показниками.
Ще до початку війни з Іраном Трамп заявляв, що США потрібне суттєве збільшення оборонного бюджету, пропонуючи підвищити його на $500 млрд на рік від нинішнього рівня у $1 трлн.
Тепер, коли США ведуть повномасштабну війну, яка може тривати невизначено довго і перекроїти геополітичну карту світу, аргументи Трампа на користь значного збільшення оборонних витрат виглядають ще більш переконливими.
Звісно, поки що зарано оцінювати прямі витрати війни, адже ніхто не знає, скільки вона триватиме і наскільки інтенсивною буде. Але вже відомо, що наразі вона обходиться приблизно у $1 млрд на день.
Отже, якщо війна триватиме місяць, її вартість може сягнути близько $50 млрд, і витрати зростатимуть що довше триватиме конфлікт.
Збільшення оборонного бюджету
Окрім прямих витрат на поповнення американських боєприпасів і техніки, з’являться й інші причини для збільшення оборонного бюджету.
Передусім Пентагону, ймовірно, доведеться готуватися до сценарію дестабілізації всього Близького Сходу — особливо якщо адміністрація Трампа справді почне озброювати іранських курдів. Це може загострити відносини з Туреччиною і, можливо, спровокувати інші сепаратистські рухи всередині Ірану.
Поки США зосереджені на іншому напрямку, Росія та Китай можуть скористатися нагодою, щоб посилити тиск — Росія в Україні, а Китай навколо Тайваню.
По-друге, поки увага США буде зосереджена на іншому, Росія та Китай можуть скористатися нагодою і посилити тиск — Росія в Україні, а Китай навколо Тайваню. Це, своєю чергою, вимагатиме ще більших військових витрат США для підтримання стримування.
Як любив казати лауреат Нобелівської премії з економіки Мілтон Фрідман, безкоштовних обідів не буває. Ніде ця максима не проявляється так виразно, як у військових інтервенціях.
Війни у В’єтнамі, Іраку та Афганістані показали, що США не вміють обирати між «гарматами і маслом». Вони знову і знову намагаються мати і те, й інше, хоча така політика створює ризик посилення інфляційного тиску.
Бюджетний дефіцит
Сьогодні це особливо актуальна проблема. За оцінками Бюджетного управління Конгресу США, країна й надалі матиме бюджетні дефіцити понад 6% ВВП у передбачуваному майбутньому.
Це означає, що співвідношення державного боргу до ВВП може перевищити рівень, зафіксований наприкінці Другої світової війни.
Адміністрацію Трампа може не надто турбувати погіршення державних фінансів США, але ринки облігацій на це точно зважають.
Зазвичай у періоди загострення геополітичної напруженості міжнародні інвестори спрямовують кошти у безпечні активи — державні облігації США.
США не готові до стрибка цін на енергоносії
Втім ще однією ознакою того, що іноземні інвестори можуть втрачати інтерес до американського боргу, стало зростання прибутковості державних облігацій від початку війни з Іраном.
Зважаючи на те, що уряд США фінансує бюджетний дефіцит у $2 трлн і цього року має перекредитувати близько $9 трлн облігацій, термін погашення яких настає, втрата інтересу іноземних інвесторів до американського боргу — це останнє, що зараз потрібно країні.
США не готові до стрибка цін на енергоносії. Але саме такий сценарій, схоже, і наближається.
Проблеми для республіканців на проміжних виборах в листопаді
У боротьбі за виживання іранський режим намагається перенести війну на країни Перської затоки та порушити судноплавство в Ормузькій протоці, через яку проходить близько 20% світових поставок нафти.
4 березня банк Goldman Sachs оцінив, що п’ятитижневе перекриття цієї ключової морської артерії може підняти ціни на нафту вище $100 за барель. Насправді цей рівень уже перевищено.
Якщо США справді зіткнуться з поєднанням кризи на ринку облігацій, зростання інфляції та економічного уповільнення, Трамп і його партія можуть пошкодувати про відхід від політики «Америка передусім».
Хоча економіка США значно менше залежить від імпорту нафти, ніж під час попередніх стрибків цін на енергоносії, вона навряд чи залишиться нечутливою до майже дворазового зростання ціни на нафту від початку року.
Міжнародний валютний фонд оцінює, що «якщо ціни на енергоносії зростуть лише на 10% і триматимуться на цьому рівні протягом року, це додасть до світової інфляції 0,4 відсоткового пункту і сповільнить економічне зростання на 0,1–0,2%».
Такі стагфляційні ефекти ще більше погіршать і без того напружену бюджетну ситуацію, зменшуючи податкові надходження.
Політичний стратег Джеймс Карвілл свого часу зазначив, що коли йдеться про перемогу на виборах, економіка — це все.
Якщо він і досі має рацію, затяжна війна з Іраном може створити серйозні проблеми для республіканців Трампа на проміжних виборах в листопаді.
Якщо США справді зіткнуться з поєднанням кризи на ринку облігацій, зростання інфляції та економічного уповільнення, Трамп і його партія можуть пошкодувати про відхід від політики «Америка передусім».
Оригінал цієї статті для Tomorrow’s Affairs авторства Дезмонда Лахмана читайте тут.
Дезмонд Лахман, старший науковий співробітник American Enterprise Institute, раніше був заступником директора департаменту розробки та перегляду політики Міжнародного валютного фонду, а також головним стратегом з економіки ринків, що розвиваються, у Salomon Smith Barney.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.