Вражає, як мало уваги міністри закордонних справ ЄС приділили в понеділок, 16 березня, питанню про надання Україні кредиту на суму 90 млрд євро, який досі блокує Віктор Орбан.
На грудневому саміті лідерів угоду про надання Києву кредиту на весь голос називали несподіваним успіхом. Однак через вето Угорщини ЄС опинився в абсурдній ситуації: після того саміту він не наблизився до вирішення гострих фінансових потреб України більше, ніж це було до Різдва.
Перед виборами в Угорщині 12 квітня мало хто з європейських лідерів вищого рівня хоче ризикувати публічно налаштувати проти себе Орбана, навіть якщо приватно багато хто підтримує його суперника, Петера Мадяра. Їхня мантра про те, що Орбан повинен дотримуватися угоди, яку він уклав у грудні, не є дивною, враховуючи, що його уряд зараз перетворює кожну критику за закритими дверима на можливість для передвиборчої кампанії. Але це також не є особливо сміливим.
Перекладання відповідальності на Європейську комісію, як це роблять деякі лідери, є дивною стратегією. Ми ще далеко від жовтня 2024 року, коли Урсула фон дер Ляєн відкрито протистояла Орбану через його прихильність до Москви – тоді, звичайно, вона вела кампанію за новий термін.
У понеділок у залі Польща та Німеччина висловили своє розчарування через перешкоди з боку Угорщини.
Але основна увага на зустрічі була зосереджена на ще одному прояві європейської безсилості: одразу ж була відхилена ідея надати військовий мандат морській операції ЄС «Aspides» для допомоги Дональду Трампу в розблокуванні Ормузької протоки.
Назва операції – грецьке слово, що означає «щити» – мала б означати, що вона не є наступальною. Німеччина, Італія та інші країни відкинули цю ідею. «Ніхто не хоче приєднуватися до війни, яку не починав», – сказала Кая Каллас. (Мій колега Чарльз Коен підготував зручний пояснювальний матеріал тут).
Коли на ретельно спланованій пресконференції я запитав Каллас про кредит, вона покинула сцену, бо поспішала на зустріч зі своїм індійським колегою. Ніхто не сумнівається в її підтримці Києва, але їй, і міністрам закордонних справ країн-членів, поки що не вдалося змінити позицію Будапешта.
Вона приділила більше часу обговоренню проєкту довгострокової стратегії безпеки ЄС, ніж дворічного плану фінансування, покликаного запобігти фінансовій кризі в Україні.
Обережність лідерів дивна, зважаючи на масштаб того, що Угорщина зараз блокує в Брюсселі: кредит для України на суму 90 млрд євро, використання Європейського фонду миру для відшкодування вартості наданої Києву зброї, початок переговорів про вступ України до ЄС, 20-й пакет санкцій проти Росії (разом зі Словаччиною), санкції проти агресивних ізраїльських поселенців на Західному березі та заходи проти правлячої партії Грузії «Грузинська мрія» (знову разом зі Словаччиною).
Вето Угорщини стало настільки частим, що, за словами одного дипломата, є деякі пропозиції, які ЄС навіть не намагається більше виносити на розгляд.
Цього тижня на засіданні Європейської ради лідери повинні будуть розблокувати цей невеликий відрізок бурхливих вод, у який європейці досі не наважувалися запливати.
Оригінал цієї статті Едді Вакса та Ніколетти Іонти для «Rapporteur» від Euractiv можна переглянути тут.