Алі Аммар, провідний член блоку «Хезболли» в ліванському парламенті «Вірність опору», звинуватив посольство України в Бейруті в переховуванні агента ізраїльського Моссаду.
Його заяви, яке 14 березня опублікувало пов’язане з «Хезболлою» видання Al-Akhbar, свідчать про значне загострення антиукраїнської риторики групи, яку підтримує Іран.
Аммар стверджував, що посольство не лише «надає притулок» цій особі, а й активно працює над тим, щоб «вивезти» її з Лівану, де їй загрожує арешт.
Аммар сказав, що «Хезболла» вимагає від посольства України в Лівані видачі агента Моссаду, який нібито «керував шпигунською мережею під час війни 2024 року».
«Ворожість до Лівану»
За словами депутата від «Хезболли», цю особу розшукують ліванські правоохоронні органи за «планування та вчинення терористичних актів». Він заявив, що переховування підозрюваного в українському посольстві – це «дипломатичний скандал найвищого рівня» та «груба зневага до державної безпеки Лівану».
«Будь-яка спроба захистити чи надати дипломатичне прикриття [цьому агенту] має розглядатися як акт ворожості до Лівану та його народу, а також як змова з Ізраїлем», — заявив Аммар.
Він зажадав, щоб ліванське міністерство закордонних справ та силові структури змусили посольство негайно видати підозрюваного, і закликав уряд не «піддаватися іноземному тиску».
Звична схема
Примітним є те, коли саме висуваються ці звинувачення. У той час як Росія продовжує свою війну проти України у співпраці з Іраном (зокрема, використовуючи дрони «Шахед» іранського виробництва), риторика «Хезболли» в Лівані дедалі більше віддзеркалює московську пропаганду. Називаючи українське посольство притулком Моссаду, це угруповання використовує класичний наратив, покликаний розпалити місцеву ворожість та поставити поза законом дипломатичну присутність Києва на Близькому Сході.
Al-Akhbar – медіа-підрозділ «Хезболли» – вже давно слугує платформою для нападів на міжнародні організації, що виступають проти «Осі опору». Спостерігачі зазначають, що такі публічні засудження з боку високопоставлених представників «Хезболли» часто передують скоординованому юридичному чи фізичному тиску на іноземні представництва.
Україна часто наголошувала на «стратегічному союзі зла» між Москвою та Тегераном. У Лівані «Хезболла» залишається головним представником іранських інтересів, і цей останній крок, схоже, має на меті зобразити Україну як «сіоністський актив» для внутрішньої аудиторії, яка вже страждає від наслідків регіонального конфлікту.