Військові дії між США, Ізраїлем та Іраном вже змінюють хід мирного процесу між Росією та Україною. Увага Вашингтона розділена, нафтові ринки змінюються на користь Москви, а Київ мусить вести переговори, які й без того були ускладнені через максималістські вимоги Кремля.
Минуло майже три тижні від перших атак, і постає питання реального впливу війни США та Ізраїлю проти Ірану.
Як і очікувалося, війна США та Ізраїлю проти Ірану досить глибоко вплинула на мирний процес між Росією та Україною, хоча цей вплив став помітним не одразу. Зараз головний посередник втягнутий у власний конфлікт, наслідки якого перевантажують американську переговорну команду, створюють суперечливі інтереси та посилюють максималістську переговорну стратегію Кремля. Оскільки час і місце проведення наступного раунду переговорів ще не визначені, українські делегати повинні усвідомити нову ситуацію, якщо сподіваються досягти максимальних результатів для своєї країни в майбутньому.
Перевантажена американська переговорна команда
Найбільш очевидним наслідком конфлікту на Близькому Сході є порушення графіка переговорів за посередництва США. Україна і США визнали, що за останні два тижні вже було відкладено два раунди переговорів через неможливість поїздки спеціальних посланців США та суперечливі пріоритети у зв’язку з конфліктом на Близькому Сході. Такими є наслідки використання однієї й тієї ж переговорної команди для складних ядерних переговорів з Іраном, мирного процесу в Газі та переговорів про припинення вогню між Росією та Україною.
Досі невідомо, коли відбудеться наступний раунд переговорів. Президент Володимир Зеленський порівняв ситуацію з організацією наступного раунду переговорів із серіалом 1980-х років «Санта-Барбара».
Він зазначив, що американська делегація не бажає їхати до Москви, а російська сторона не бажає їхати до США для наступного раунду переговорів. Кремль запропонував зустрітися в Туреччині або Швейцарії. Тим часом українська делегація готова їхати куди завгодно, де можуть відбутися переговори, за умови, що вони проходитимуть у третій країні або в США.
Цитата:: З цим новим важелем впливу Кремль має ще більше підстав дотримуватися своєї жорсткої стратегії в переговорах про мир з Україною.
Нафта і важелі впливу Кремля
Окрім порушення механізму переговорів, відбулися суттєві зміни у балансі сил між Вашингтоном і Москвою. Початок військових дій в Ірані призвів до кількох непередбачених наслідків, зокрема до стрибка світових цін на нафту на тлі побоювань щодо перебоїв у постачанні з Близького Сходу. Адміністрація Дональда Трампа, стикаючись із внутрішньою критикою її рішення розпочати війну з Іраном, хоче уникнути будь-яких наслідків для світових ринків і вже дозволив країнам купувати підсанкційну російську нафту, щоб допомогти стабілізувати ціни.
Міністерство фінансів США стверджувало, що це не принесе користі Росії, оскільки нафта вже була в дорозі і просто тимчасово застрягла в морі, але тут є три проблеми.
Перша: зростання цін на нафту означає більші доходи для Кремля. Надлишкові кошти можуть бути спрямовані на фінансування військових дій.
Друга: хоча Білий дім стверджує, що це короткостроковий захід, війна не сповільнюється і не зупиняється. Тому короткостроковий захід може легко перетворитися на розширену, довгострокову домовленість.
А третя проблема в тому, що російська сторона намагатиметься цим скористатися. Не випадково минулого тижня Трамп і Путін мали першу від початку року телефонну розмову. Також не дивно, що, хоча Москва відмовляється відряджати своїх переговірників до США на тристоронні переговори за участю української сторони, посланець Кремля Кірілл Дмитрієв все ж поїхав минулого тижня до Флориди, де продовжив обговорення економічних питань зі Стівом Віткоффом та Джаредом Кушнером для. Дмитрієв чітко дав зрозуміти, що російська нафта є ключовою для стабілізації світових ринків газу.
З цим новим важелем впливу Кремль має ще більше підстав дотримуватися своєї жорсткої стратегії в переговорах про мир з Україною. Це означає, що Москва буде дотримуватися своїх максималістських вимог, тероризуватиме цивільне населення України, щоб послабити його рішучість, чекатиме, поки США та інші партнери України перестануть її підтримувати, та пропонуватиме Білому дому економічні стимули.
Навігація в бурхливих водах для України
Адміністрація Зеленського намагається орієнтуватися в новій динаміці мирного процесу. Для українців, які пережили чотири роки війни, використання Іраном ракет і дронів не є несподіванкою, і Київ запропонував підтримку іншим в управлінні динамікою такого типу бойових дій.
Це додаткова політична зброя для прихильників України у Вашингтоні, які можуть використати її як обґрунтування для зміцнення зв’язків між США та Україною як зараз, так і в майбутньому. Поза моральними аргументами, військові переваги, які може запропонувати Україна, зараз відчутно очевидні у власній війні США.
Але Трамп заявив, що Сполучені Штати мають достатньо своїх ударних дронів і засобів для боротьби з дронами. Минулого вікенду він заявив в інтерв’ю, що «остання людина, від якої нам потрібна допомога, — це Зеленський». Його коментарі щодо мирного процесу між Росією та Україною також свідчать про його нетерпіння: «Мене дивує, що Зеленський не хоче укладати угоду. Скажіть Зеленському, щоб уклав угоду, бо Путін готовий до цього».
Цитата: Скоріш за все Білий дім посилить тиск на Київ.
Тим часом Трамп дав зрозуміти, що формування коаліції для забезпечення безпеки Ормузької протоки є для нього головним пріоритетом, критикуючи зосередженість НАТО на Україні: «У нас є така річ, як НАТО. Ми були дуже добрими. Ми не мусили допомагати їм з Україною… але ми допомогли їм. Тепер подивимося, чи допоможуть вони нам».
Існує реальна ймовірність, що Білий дім пов’яже свої посередницькі зусилля щодо Росії та України з бажанням отримати підтримку коаліції військовим діям США на Близькому Сході. Києву доведеться йти в ногу з представниками уряду США та європейськими союзниками, щоб гарантувати, що мирний процес не стане заручником паралельного конфлікту.
Ще одним непередбачуваним фактором тут стане те, наскільки успішно українські сили діятимуть на полі бою навесні. Чим більше території Україна зможе звільнити, тим більший вплив вона матиме в будь-яких переговорах, які можуть зрештою відбутися. Для українців буде важливо максимально використати можливості, що існують зараз, до того, як Кремль знайде способи ще більше скористатися з війни в Ірані.
Шлях уперед
Тож як далі розвиватимуться події?
Найперше запитання, на яке мають відповісти три сторони, — це коли і де відбудуться наступні тристоронні переговори. Найімовірнішою відповіддю на запитання «де» буде Швейцарія, оскільки це безпечна й нейтральна територія для всіх сторін.
«Коли» залежить від трьох речей: 1) чи вирішить Білий дім тримати мирний процес між Росією та Україною в заручниках своїх інтересів у війні з Іраном; 2) чи зможе команда спеціальних посланців США виїхати; 3) чи буде у делегатів США можливість поспілкуватися з іранськими делегатами в кулуарах, як це було раніше під час ядерних переговорів.
Якщо тристоронні переговори не відбудуться протягом наступного тижня, це має бути чітким сигналом, що мирний процес за посередництва США буде суто негативним для Києва, доки США не вийдуть із конфлікту з Іраном.
Якщо переговори між Росією, Україною та США все-таки відбудуться, важливо буде звернути увагу на те, яку тактику застосовуватимуть американські переговірники і наскільки поступливими вони можуть бути щодо Кремля, прагнучи покласти край російсько-українській війні на тлі конфлікту з Іраном. Скоріш за все Білий дім посилить тиск на Київ, прагнучи отримати додаткові економічні вигоди від Кремля, але час покаже.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.