Ебрагім Азізі, голова комітету парламенту Ірану з національної безпеки та зовнішньої політики, заявив, що участь українських фахівців у протидії іранським дронам на Близькому Сході робить Україну «законною ціллю» для атак Ісламської Республіки Іран.
Чи означає це, що іранські дрони, які досі запускали по Києву та інших українських містах із окупованого Криму та території Росії, тепер почнуть летіти безпосередньо з Ірану? Малоймовірно.
По-перше, відстань занадто велика. По-друге, для таких атак потрібен дозвіл Владіміра Путіна на використання російського повітряного простору. І хоча Путін, імовірно, оцінив би таку «додаткову допомогу» з боку Ірану, завжди існує значний ризик, що дрони не долетять до України й впадуть на території Росії. Не менш важливо й те, що запуски дронів безпосередньо з Ірану створили б хаос для російської цивільної авіації, яка й без того регулярно зазнає перебоїв через атаки України.
Крім того, російська ППО, яка вже «навчилася» збивати власні літаки й гелікоптери, легко може сплутати іранські дрони з українськими.
Дрони типу Shahed, що нагадують величезні літаючі трикутники, вже виробляють в Україні, США та, звісно, в Росії, і на радарах вони практично не відрізняються один від одного. Ситуація може суттєво ускладнитися.
З огляду на це, якщо Іран справді хоче відповісти на допомогу України Ізраїлю та її готовність підтримати США, найлогічніше було б передати Росії ще більше дронів і ракет для війни проти України.
Однак у нинішній ситуації такий сценарій видається малоймовірним. Після знищення військових заводів і складів боєприпасів Ірану самому потрібні його дрони й ракети. Ймовірно, він використовуватиме їх проти ближчих цілей, що підвищує ризик завдання економічної та військової шкоди сусіднім країнам, США та базам НАТО.
Ця нова війна відсунула російсько-українські переговори на другий план. Можливо, Трамп намагався створити інформаційний привід, щоб відвернути увагу від відсутності успіху у спробах зупинити війну в Європі. Водночас навряд чи він у захваті від складного переплетення військових і економічних інтересів, яке стрімко виникло після ударів США та Ізраїлю по Ірану.
Трамп і його команда свідомо уникають чітко окреслювати кінцеві цілі. Ймовірно, він не врахував, що така невизначеність у поєднанні з масштабом і інтенсивністю американських ударів робить його політику дедалі більше схожою на політику Владіміра Путіна. У результаті він може опинитися в подібній ситуації: навіть найвідданіші прихильники почнуть запитувати, коли ж закінчиться ця війна — так само, як це вже відбувається в Росії зі «спеціальною військовою операцією».
США, звісно, вже мають досвід виходу з воєн без досягнення поставлених цілей — у В’єтнамі та Афганістані. НАТО, ослаблене браком підтримки з боку Трампа, у разі виходу з війни проти Ірану без чітких результатів втратило б значно більше.
Трамп шукає підтримки НАТО, однак європейські країни Альянсу не поспішають втягуватися в цей конфлікт, розуміючи, що їхня участь лише підвищить його масштаб і зменшить шанси на швидке завершення.
США можуть відчувати зобов’язання допомагати Ізраїлю, але інші країни НАТО таких зобов’язань не мають і не пов’язані з ним жодними безпековими угодами. До того ж у Європі зберігається критичне ставлення до дій Ізраїлю в Газі.
Цілі Дональда Трампа в атаках на Іран можуть залишатися розмитими, але кінцевий орієнтир у нього цілком конкретний — «переможне» завершення цієї «спеціальної військової операції» до проміжних виборів у США 3 листопада цього року. Втім, бойові дії мають завершитися завчасно, щоб протрампівські медіа встигли подати операцію у вигідному світлі та зменшити можливе обурення через її вартість.
Скасування Трампом санкцій проти Росії задля відновлення продажу російської нафти, безумовно, не на користь Україні. Водночас війна США та Ізраїлю проти Ірану мала і певні позитивні наслідки для України. Ми стали світовим лідером у протидії іранським дронам, і, ймовірно, країни Близького Сходу, які нині зазнають таких атак, посилили співпрацю з Україною в цій сфері.
Президент Володимир Зеленський також запропонував допомогу США, однак це викликало доволі різку реакцію Дональда Трампа. Він заявив, що Сполучені Штати не потребують підтримки України, оскільки американські дрони є найкращими.
Водночас США нещодавно розгорнули на Близькому Сході до 10 тисяч перехоплювачів Merops. Можливо, Трамп забув, що ці відносно недорогі дрони (близько $15 000 за одиницю) розроблялися за участю українських фахівців і вперше були випробувані в бойових умовах саме на території України.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.