У п’ятницю, 13-го березня 2026 року, Російська Федерація завдала масованого удару по Україні ракетами і дронами. Це досить типового для стратегії, яку Кремль застосовує проти свого меншого сусіда протягом понад чотирьох років повномасштабної конвенційної війни.
Оборона України проти цього удару була організована з врахуванням попереднього досвіду: вона була складною, енергійною і часто напрочуд ефективною. Чотири дні по тому Президент України Володимир Зеленський показав британським парламентарям розсекречене відео повітряного спостереження як наочний посібник. Тоді він розповів, як його країна застосувала незначні ресурси та розумну тактику, щоб суттєво послабити потужний російський удар, хоча повністю відбити його не вдалося.
Зеленський розповів, що Україна використовує об’єднані розвіддані від тисяч датчиків та інших засобів збору інформації для відстеження кожного окремого російського дрона та ракети від моменту запуску до удару в режимі реального часу. Тоді як автоматизовані процеси передачі даних дозволяють обмінюватися цією інформацією через загальнонаціональну мережу тисяч захисників повітряного простору в системі ППО, яка не має аналогів у світі.
Ретельний аналіз десятків інших джерел, які документують фрагменти потужного російського удару по цілях у глибині України 13–14 березня, показав, що Зеленський загалом мав рацію. Якщо розібратися в деталях, російський обстріл у п’ятницю, 13 березня, показав картину складної національної мережі протиповітряної оборони, добре налагодженої для того, щоб справлятися з усім, що може проти неї кинути Кремль.
Тієї ночі Росія запустила в повітряний простір України загалом 498 засобів ураження – 430 дронів і 68 ракет (боєголовки деяких із них мали до тонни вибухівки). Загалом близько 92–95 відсотків усіх повітряних цілей були збиті або знешкоджені.
Комбінований удар РФ по Україні 13 березня: як все починалося
Українці мають надійну систему раннього попередження. Як вже з початку 2023 року, перша інформація про можливий масований удар з’явилася приблизно за 48 годин до нього, зокрема, про вантажний Іл-76, який доставив крилаті ракети на авіабази в Мурманській та Самарській областях Росії. Також був помічений переліт на захід російських стратегічних бомбардувальників з Далекого Сходу. Як і раніше, це були турбогвинтові Ту-95МС і Ту-160.
Під вечір п’ятниці в мережах промайнули повідомлення: підрозділи безпілотників у російських Брянській, Курській, Орловській, Ростовській і Смоленській областях, а також у Краснодарському краї та окупованому Криму готувалися до запуску дронів. Близько шостої-сьомої вечора, коли українці зазвичай вечеряють, надійшли перші повідомлення про запуски дронів. Пізніше з’ясувалося, що росіяни запустили свої дрони трьома хвилями, кожна з яких налічувала близько 150 одиниць.
На смартфонах по всій країні перші попередження про повітряну тривогу з’явилися між 21:00 і 22:00 – час, коли в Україні маленькі діти зазвичай лягають спати.
Склалася досить чітка картина щодо майбутніх ракетних ударів: від 5 до 10 бомбардувальників, судячи з усього, прямували до пускових рубежів. Разом з тим, у Брянській області та на Кримському півострові була виявлена активність оперативно-тактичних ракетних комплексів.
Також з’явилися повідомлення про активність військових кораблів у Новоросійську — базі російських надводних і підводних ракетоносців. Як українці дізнаються про діяльність російських військових кораблів, бомбардувальників та ударних дронів — це державна таємниця. Найпоширеніші припущення — це українські шпигуни та супутникова розвідка від союзника з НАТО, найімовірніше Франції, Німеччини та/або Фінляндії, але менш ймовірно — також від США.
Комбінований удар РФ по Україні 13 березня: перша хвиля дронів
Водночас почали надходити перші повідомлення про дрони над українськими містами, селами та селищами, а також про перші збиття. Джерела деяких повідомлень були очевидними: представники місцевої влади, які самі побачили «Шахед» або дізналися про нього від надійного джерела, цивільні, які спостерігали, як вантажівка з кулеметом або автоматична гармата стріляла по чомусь у небі поблизу їхнього дому, та інші, хто повідомляв про знайоме деренчання двигуна «Шахеда». Але найчастіше це було просто попередження про те, що «Шахеди» летять у певному напрямку.
Люди іноді гадали, чи зафіксувала «Шахед» національна система радіолокації ППО, чи це був один із 30 000 акустичних датчиків, встановлених уздовж найпоширеніших маршрутів «Шахедів». Об’єднана інформація про висоту, швидкість і курс дронів надходила до одного з командних центрів (про це президент Зеленський розповів членам британського парламенту). До пізнього вечора стало зрозуміло, що вночі Україну атакуватимуть сотні «Шахедів» і дронів-приманок.
Комбінований удар РФ по Україні 13 березня. Друга хвиля - дрони і ракети
Близько опівночі відбулися перші пуски російських ракет. Загалом росіяни запустили 2 гіперзвукові ракети з Криму, 13 балістичних ракет «Іскандер-М» або С-400 з території Брянської області, 25 крилатих ракет «Калібр» з підводних човнів або ракетних катерів у Чорному морі, 24 крилаті ракети «Х-101» зі стратегічних бомбардувальників над Вологодською областю Росії, та 4 ракети «Х-59» з тактичних бомбардувальників Су-34 над Курською областю.
Місцеві жителі поблизу аеродромів невідомо де, чули, як серед ночі злітали літаки — це могло означати виліт українських винищувачів на перехоплення крилатих ракет.
Найнебезпечнішими були, безперечно, балістичні ракети з боєголовкою вагою близько тонни. Часом підльоту цих ракет – від 5 до 8 хвилин, збивати їх можна лише ракетами PAC-3 з систем Patriot, які США продають Україні неохоче і в обмеженій кількості.
За підрахунками Kyiv Post, загальна вага вибухівки в російських ракетах, які тієї ночі полетіли на Україну, була 15–22 тонн, а в дронах – ще 14–15 тонн.
До першої години ночі стали зрозуміло, куди летять російські ракети – на Сумську, Харківську, Миколаївську і Дніпропетровську області. Але переважна більшість ракет – понад дві третини – полетіли на Київ.
Приблизно за пів години перші «Іскандери» вийшли на кінцеву – вертикальну – фазу польоту. По них були запущені кілька зенітних ракет.
ПРИМІТКА ЩОДО ДЖЕРЕЛ: Ця стаття була написана на основі інформації з відкритих російських та українських джерел, зокрема, мереж повітряного оповіщення та відстеження ударів (airguard.ua та monitor.ua), військових, заяв Міністерства оборони Росії, ПС ЗСУ, місцевих військових адміністрацій, регіональних служб з надзвичайних ситуацій, свідчень очевидців і, в деяких випадках, спостережень репортерів Kyiv Post.