У перший день повномасштабного вторгнення Росії в Україну популярний блогер Марк Фейгін провів стрім під назвою «Коли він зупиниться?».
Я запитала Фейгіна, як би він відповів на це саме запитання рол Путіна зараз, чотири роки потому.
«Він зупиниться, коли його зупинять», — сказав він.
На думку Фейгіна, марно очікувати, що Москва припинить війну через людські жертви, економічні труднощі чи просто втому від війни: «Сам він не зупиниться».
Він наголосив, що російська держава вже давно показала: людські втрати, руйнування та моральні витрати — це не ті аргументи, які впливають на людей при владі.
Став «іноагентом»
55-річний Марк Фейгін — правозахисник і адвокат російського походження, який здобув популярність, захищаючи як адвокат гучних клієнтів у політично заряджених справах, зокрема панк-групу Pussy Riot, українську льотчицю Надію Савченко, журналіста Романа Сущенка та лідера кримських татар Мустафу Джемілєва. У 2018 році Московська колегія адвокатів позбавила його права на адвокатську діяльність, офіційно за нібито неетичну поведінку та «нецензурну лексику в соціальних мережах».
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Фейгін став голосом тих росіян, які відкрито засуджують війну та висловлюють солідарність із Україною. Його позиція особливо дратує Кремль, оскільки він виступає не як сторонній спостерігач, а як відомий російський адвокат, який колись активно працював у системі. Невдовзі після початку повномасштабної війни російська влада визнала його «іноземним агентом». На момент інтерв’ю YouTube-канал Фейгіна мав майже 2 мільйони підписників, а сотні тисяч росіян регулярно переглядали його аналізи подій, які державна пропаганда ретельно оминає.
Коли він усвідомив, що закон більше не діє
Я запитала Фейгіна, коли він зрозумів, що закон у Росії вже не є дієвим інструментом захисту.
Він сказав, що не було якогось окремого моменту прозріння, бо для нього відповідь була очевидною вже багато років.
«Мені не був потрібен якийсь момент прозріння. Я зрозумів це давно. Навіть тоді, коли я захищав клієнтів, було очевидно, що справжніх прав не існує. Були лише певні політичні інструменти, якими адвокат міг скористатися для захисту клієнта. Але саме право не працювало».
За словами Фейгіна, на початку 2010-х років, особливо у політично чутливих справах, стало очевидно, що результати визначалися не юридичними аргументами, а політичними рішеннями.
«Можна було спробувати когось захистити, так. Але було зрозуміло, що ця система не про справедливість. Вона про контроль».
Він сказав, що система більше не дозволяє залишатися на впливових посадах чесним суддям, незалежним чиновникам та іншим «чужорідним елементам».
«Система цього не допускає. Вона швидко позбувається таких людей», – сказав Фейгін.
І саме тому він не вірить, що зміни можуть відбутися зсередини офіційних інституцій.
Життя в Росії визначає страх
На запитання, як він бачить суспільні настрої в Росії зараз, Фейгін відповів, що страх переважає все інше.
На його думку, мовчання громадськості не слід плутати зі справжньою підтримкою.
«Люди вже сприймають війну як щось непотрібне й шкідливе. Але вони не можуть цього висловити. Ними керує страх».
Фейгін зазначив, що з продовженням війни зникла навіть ілюзія тріумфу. Імперські фантазії про швидку перемогу поступилися місцем виснаженню, репресіям і глибокому відчуттю невизначеності.
«Чим тут пишатися? Двадцять відсотків окупованої території – випаленої землі».
Він сказав, що невдоволення існує й серед еліти, чиновників, силових структур і заможних інсайдерів, але страх не дозволяє цьому невдоволенню набути політичної форми.
Чому цензура має значення: «Контроль над інформацією – це контроль над суспільством»
Я запитала Фейгіна, чому цензура є такою важливою в Росії, та що, на його думку, сталося б, якби цю цензуру скасували.
Він сказав, що цензура — це не просто інструмент воєнного часу, а одна з основ влади Путіна. Без неї росіянам довелося б дивитися правді у вічі – їм було би відомо про реальні людські втрати, особливо на полі бою.
«Контроль над інформацією — це контроль над суспільством. Якби люди відкрито говорили про реальні втрати, про те, скільки втратила російська армія — мобілізованих, контрактників, призовників, — то, звісно, ситуація була б іншою», – сказав Фейгін.
Він наголосив, що Кремль точно розуміє, наскільки політично небезпечною може стати нецензурована інформація, саме тому репресії під час війни лише посилюються: «Під час війни система стає ще жорсткішою, ще більш непримиренною. Влада використовує це для контролю над суспільством».
Що означає ярлик «іноагента»
З початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Росія різко розширила свій список «іноземних агентів». У грудні 2022 року в єдиному реєстрі було 493 прізвища, а на початку 2026 року – понад 1000. Це свідчить про те, наскільки агресивно цей ярлик використовується проти критиків війни та Кремля.
Фейгіна записали в «іноагенти» у квітні 2022 року. Він сказав, що це не дуже змінило його життя, оскільки він уже покинув Росію. Зараз він мешкає у Франції. В Росії на нього заведені кримінальні справи, які, за його словами, мають на меті не стільки покарати його особисто, скільки попередити інших:
«Це залякування. Вони показують іншим: якщо будете так поводитися, то вас будуть переслідувати».
Держава спецслужб
Я запитала Фейгіна, чи має минуле Путіна в КДБ якийсь стосунок до природи системи, що сформувалася в Росії. Фейгін вважає, що стосунок прямий.
На його думку, визначальною рисою путінської Росії є не ідеологія, а домінування апарату безпеки: «Ядром цієї системи є спецслужби».
Він припустив, що якби Росію формувала інша правляча верхівка, то держава, можливо, все одно була б недосконалою, але принципово іншою. Натомість, за його словами, вона стала державою, побудованою на стеженні, примусі та страху за своє життя.
Стежать і за кордоном
У 2020 році, під тиском, що наростав у Росії, Фейгін виїхав з неї. «Зараз я перебуваю під захистом Франції», — каже він.
З часу повномасштабного вторгнення у 2022 році з Росії виїхали багато видатних діячів, але навіть у вигнані безпека не гарантована. Останніми роками російські активісти та критики Кремля отримували погрози, на них нападали і навіть вбивали далеко за межами Росії.
На запитання, чи вважає він, що за ним стежать у Франції, він відповів: «Так. Грошей на це вони не шкодують. Для них це пріоритет. Вони краще скоротять щось інше, скоротять витрати деінде, ніж будуть економити на стеженні за людьми, яких вважають загрозою. Для них це природна частина роботи спецслужб».
Платформа ПАРЄ відкриває діалог з російськими антивоєнними діячами
Після вторгнення в Україну у 2022 році Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) призупинила участь Росії та започаткувала першу офіційну ініціативу щодо залучення російських демократичних антивоєнних діячів у вигнанні. Ідея була в тому, що агресія Кремля проти України не повинна означати розрив контактів із тими росіянами, які виступають проти війни та правління Путіна. Москва пильно стежила за створенням платформи, розглядаючи будь-яку організовану взаємодію з російською демократичною опозицією як політичну загрозу. Одним із членів цієї платформи був обраний Фейгін.
Втім, він вважає, що її роль не слід переоцінювати: «Це не та структура, яка може чимось розпоряджатися чи мати якийсь вирішальний вплив на події. Не може».
За словами Фейгіна, платформа була створена як дорадча група російських опозиціонерів у вигнанні для того, щоб допомогти європейським інституціям продумати, як залучити демократичні сили Росії.
«Поки ще рано робити висновки», – сказав він.
Без радикальних змін не буде повернення
Після того, як ми обговорили політичні, юридичні та особисті витрати, пов’язані з вигнанням, я поставила Фейгіну просте запитання: що станеться, якщо він повернеться до Росії?
Він відповів миттєво: «Якщо я повернуся до сучасної Росії, це буде кінець. Мене вб’ють».
Він сказав, що немає сенсу повертатися за нинішньої системи, де, на його думку, ніхто не має прав, окрім тих, хто належить до самої влади.
«Навіть якби вони перестали нас переслідувати, навіщо мені повертатися в країну, де в мене немає жодних прав? Лише якщо система розвалиться, якщо почнуться справді радикальні зміни, тоді може постати питання про повернення. Інакше в цьому просто немає сенсу».
Хліб вигнання гіркий
Наприкінці інтерв’ю я поставила Фейгіну більш особисте запитання: що вигнання та ярлик «іноагента» означає не в політичному, а в людському плані для його життя та для його родини.
Він сказав, що, звісно, ніколи не хотів виїжджати.
«Що стосується мене особисто, то, звісно, мені не хотілося їхати. Що тут сказати? Нікому не хочеться. Як колись сказав письменник Владімір Максимов: «Хліб вигнання гіркий, гіркий». Він гіркий у тому сенсі, що ти відрізаний від своєї батьківщини, від свого суспільства, від усього, чим ти займався десятки років».
Фейгін сказав, що деякі з його родичів теж виїхали з Росії:
«Що стосується моїх родичів, то деякі з них, на щастя, теж покинули Росію. У деяких із тих, хто залишився, вже проводили обшуки. Що вони шукали? Незрозуміло. Але справа не в цьому. Вони намагаються залякувати, мучити».
І все ж ні він, ні його рідні не думають, що нинішня система протримається:
«Ніщо не триває вічно. Я колись чув, як люди говорили те саме про комунізм, що він триватиме вічно. А де той комунізм зараз? Ця влада теж мине. І тоді побачимо, що буде далі».