Що ви думаєте про винищувач Gripen і його можливе використання Збройними силами України?
Меландер: Gripen багато в чому ідеальний для ВПС України… але коштує грошей.
Меландер зазначив, що шведський Saab JAS 39 Gripen чудово відповідає потребам ВПС України, оскільки був розроблений для боротьби з Росією саме так, як зараз із нею бореться Україна: зокрема, на віддалених злітно-посадкових смугах мобільні наземні бригади заправляють його і споряджають озброєнням. Технічно цей літак набагато досконаліший за будь-який інший, який зараз експлуатує Україна. Для деяких країн відносно невелика дальність польоту Gripen може бути недоліком, але для України та її потреб у захисті власного повітряного простору цей літак цілком підходить.
Однією з проблем може бути те, що Gripen оснащений двигуном американського виробництва, а отже постачання цих літаків Україні може стати об’єктом політичного тиску з боку Вашингтона. Україна «могла би» виготовляти такий двигун, але на його розробку і запуск у виробництво пішло би багато років. Ключовим фактором є фінансування: для того, щоб Saab виробляв Gripen для України, потрібно знайти кошти для цього.
Чого Швеція навчилася від України у її війні з Росією?
Меландер: «Україна показала, наскільки важливими є швидкі інновації та прийняття нових розробок… нам у Швеції потрібно навчитися робити це ще швидше».
Меландер зазначив, що Україна продемонструвала: у сучасній війні національна безпека залежить від того, наскільки швидко країна пристосовується до змін у військових технологіях, а на Заході ще й досі існує значний опір прийняттю змін. Україна пристосувалася до війни, дозволивши інновації та розробки у своїх збройних силах на рівні бойових підрозділів та окремих розробників. Український підхід дозволяє проводити широкі експерименти та швидко знаходити реальні рішення, трохи на зразок маоїстської стратегії «Нехай цвіте тисяча квітів».
У Швеції (як і в багатьох західних державах) підхід є більш консервативним і вертикальним. Існує небажання надавати повноваження щодо розробки нових військових технологій операторам і військам, оскільки на Заході цю роботу зазвичай виконують професійні державні інститути, що співпрацюють з великими корпораціями.
Західні навчання з українськими військовими з використанням українських технологій допомагають послабити упередження щодо розвитку «знизу вгору», оскільки на практиці українські рішення працюють. Хорошим прикладом є нещодавні навчання НАТО в Естонії, під час яких невеликий український підрозділ безпілотників менш ніж за годину «знищив» понад десяток застарілих танків і бойових машин піхоти. Це стало «сигналом тривоги».
Як Швеція сприймає російську загрозу і яке місце займає Україна в шведській концепції національної безпеки?
Меландер: «Росія залишатиметься загрозою для Швеції не одне десятиліття… Україна та Швеція мають співпрацювати».
Меландер зазначив, що з точки зору власної національної безпеки Швеція не побоюється російського вторгнення на шведську територію, і що у разі наземної війни Швеція виходить з того, що її сухопутні війська будуть воювати у Фінляндії та країнах Балтії. Основний акцент Швеції у стримуванні Росії від початку наземної війни, що зачепить Швецію, робиться на розвитку її повітряних сил і флоту, оскільки ці сили здатні швидше почати діяти за межами Швеції, де може відбутися російська агресія.
Наразі головною загрозою для національної безпеки Швеції є таємні російські операції та диверсії.
З точки зору шведської національної безпеки, Україна має бути міцним бастіоном проти Росії у довгостроковій перспективі; щоб Швеція була в безпеці, Україна повинна залишатися військово спроможною та стабільною. Це означає, що у нагальних національних інтересах Швеції — мати дуже тісні військові відносини з Україною. Обидві країни мають екзистенційні інтереси національної безпеки у стримуванні російської військової агресії. Окрім того, завдяки відмінностям у їхніх економіках і національній технологічній базі кожна країна має свої передові військові технології, яких інша має набагато менше, тому обмін військовими технологіями між Україною та Швецією є логічним.
Наскільки серйозно Швеція ставиться до російських тактик гібридної війни та наскільки вона до цього готова?
Меландер: «Я думаю, що на рівні шведського національного керівництва ця загроза добре усвідомлюється і сприймається дуже серйозно… На рівні пересічного громадянина розуміння, може, не таке детальне… але Росія широко сприймається як ворожа».
Меландер зазначив, що шведське національне керівництво не має жодних ілюзій щодо ворожих намірів Росії стосовно Швеції та готовності Росії використовувати тактику гібридної війни для підриву стійкості Швеції та її волі протистояти російській агресії. Пересічний шведський громадянин, ймовірно, не має настільки глибокого розуміння конкретних російських тактик гібридної війни, але те, що Росія хоче послабити довіру шведів до державних інституцій та національної оборони, відомо всім у Швеції. Популярний шведський жарт про дрібні проблеми, такі як збій у роботі комп’ютера чи погано функціонуючий світлофор, звучить так: «Б’юсь об заклад – це зробили росіяни».
Однак у Швеції широко поширена думка, що російську пропаганду та російські фейкові новини не слід придушувати, оскільки така цензура прямо суперечила би шведським цінностям щодо свободи слова. Шведи вважають, що зловмисні російські фейки слід допускати до шведського інформаційного простору, де брехню неминуче викриють дебати та вільний обмін думками.
Наскільки Швеція готова протистояти Росії та стримувати її?
Меландер: «Швеція рішуче налаштована воювати в складі НАТО (тобто у разі запуску статті 5), і цю думку широко поділяють усі основні політичні партії та майже вся шведська громадськість… Є відчуття, що Швеція вже багато зробила… але я думаю, що має бажання зробити ще більше».
Меландер зазначив, що національна прихильність Швеції до запобігання російській агресії є всеосяжною і охоплює все суспільство, і що шведи майже не мають ілюзій щодо того, що це вимагатиме залучення ресурсів і навіть ще більших ресурсів.
У Швеції панує загальне відчуття, що країна вже зробила багато для стримування Росії та допомоги Україні, і загальновідомо, що в перерахунку на душу населення шведи жертвують більше, ніж більші європейські держави, такі як Німеччина та Франція. Шведські військові заявили, що більше неможливо передавати Україні деякі види озброєння, оскільки це оголить їхній власний арсенал.
Проте готовність Швеції жертвувати заради національної безпеки та допомагати Україні залишається сильною, і, якщо виникне потреба, то шведські платники податків будуть готові її задовольнити.
Щодо інцидентів з російськими збройними силами (переважно вздовж кордонів міжнародного повітряного або морського простору), політика Швеції, ймовірно, залишиться незмінною: ігнорувати провокаційні дії Росії, але дотримуватися встановлених меж.