Чинний Трудовий кодекс України був прийнятий у 1971 році, коли в Москві правив Леонід Брежнєв, а Україна не мала справжнього суверенітету над власною внутрішньою політикою.
Більшість українських урядів з моменту здобуття незалежності визнавали необхідність прийняття нового кодексу, але всі, хто намагався ініціювати реформу, зрештою поступалися перед політичними викликами. Натомість фрагментарні поправки призвели до роздробленої системи.
Проєкт трудового кодексу, затверджений Кабінетом Міністрів і поданий до Верховної Ради, є наймасштабнішою спробою реформування трудового законодавства за останні десятиліття.
Однією з причин є рух України до членства в ЄС є. Проєкт кодексу містить положення щодо безпеки на робочому місці, рівності та умов праці, що відповідають чинним нормам ЄС, і має на меті наблизити Україну до виконання вимог щодо вступу. Однак повне впровадження останніх заходів ЄС щодо прозорості оплати праці, роботи на платформах та адекватних директив щодо мінімальної заробітної плати вимагатиме прийняття підзаконних актів.
Уряд зазначив, що окрім виконання вимог для вступу до ЄС, ця реформа закладе основи для післявоєнного відновлення України.
Потенційні вигоди значні: згідно з останнім аналізом Інституту глобальних змін Тоні Блера, реформа може збільшити офіційну зайнятість на 300 000 осіб, генеруючи понад 40 млрд грн ($900 млн) податкових надходжень на рік.
Чи зможе Україна реалізувати ці вигоди, залежить від ефективної реалізації.
Наприклад, проєкт спрямований на боротьбу з неформальною зайнятістю, яка широко поширена в Україні та надає несправедливу перевагу роботодавцям, які нехтують правилами. Запропонована модель інспектування на основі ризиків покликана стимулювати офіційну зайнятість шляхом підвищення ризиків виявлення порушень, одночасно зменшуючи тиск на компанії, що дотримуються вимог. Але ця модель буде успішною лише за умови її впровадження інспекцією праці з достатнім фінансуванням.
Аналогічно, поширення відпустки по догляду за дитиною на батька та посилення законодавства щодо гендерної рівності мають потенціал для підтримки залучення жінок до ринку праці. Але змінити закон недостатньо. Історично такі зміни в політиці є успішними, коли їх підкріплюють належним правозастосуванням та інформаційною кампанією, яка інформує громадян про їхні нові права.
Новий студентський контракт створює основу для зайнятості, що включає навчальний компонент. Для роботодавців такі контракти можуть забезпечити правову визначеність. Для молоді вони можуть надати доступ до соціального захисту та визнаного досвіду. Хоча це має потенціал для формалізації роботи, яка вже відбувається неформально, необхідні надійні запобіжні заходи, щоб гарантувати, що такими договірними домовленостями не будуть зловживати.
Масштаб цієї реформи має потенціал для модернізації ринку праці України, але він також створює виклики.
У ширшому сенсі проєкт спрямований на спрощення укладення трудових договорів. Об’єднання розрізнених правил і дозвіл на електронне документування можуть зменшити витрати на дотримання вимог, особливо для малих підприємств. Альтернативні механізми вирішення спорів, включно з арбітражем, покликані зменшити залежність від тривалих судових розглядів. Якщо ці заходи будуть ефективно впроваджені, вони можуть зменшити суперечки при прийнятті рішень щодо зайнятості.
Масштаб цієї реформи має потенціал для модернізації ринку праці України, але він також створює виклики. Україна приймає закони в умовах війни та обмежених адміністративних можливостей. Очікується, що кодекс набере чинності після скасування воєнного стану, але його впровадження вимагатиме ретельного планування, прийняття підзаконних актів і постійного діалогу з роботодавцями, профспілками та громадянським суспільством.
Окремі положення закону, безсумнівно, викликатимуть дискусії. Профспілки більше не матимуть такого ж права вето на звільнення працівників, а проєкт кодексу надає більшу гнучкість у визначенні умов праці через колективні угоди. Зміни до мінімальної заробітної плати завжди привертають увагу: одні скажуть, що заходи, які торкнуться 4 мільйонів працівників, є недостатніми, інші скажуть, що вони є недоступними для роботодавців, у тому числі для уряду.
Цим оновленням уряд прагне зробити ще один крок до членства в ЄС і тим самим замінити застарілий трудовий кодекс, основи якого сягають часів до ринкової економіки в Україні. Створення узгодженого проєкту є важливим першим кроком, але, як це часто буває, диявол криється в деталях. Однак спочатку українські законодавці повинні винести своє рішення щодо реформи у Верховній Раді.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають позиції Kyiv Post.