Нещодавні повідомлення та витік інформації знову привернули увагу до відносин Угорщини з Росією, викликавши питання щодо позиції Будапешта в Європейському Союзі та НАТО у чутливий політичний момент.
7 квітня агентство Bloomberg повідомило, що прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан під час телефонної розмови з президентом Росії Володимиром Путіним у жовтні 2025 року висловив готовність допомогти Москві, сказавши: «У будь-якому питанні, де я можу бути корисним, я до ваших послуг». Він також використав метафору, порівнявши себе з «мишею», яка допомагає «леву». Це викликало значну критику.
За кілька днів до цього, 31 березня, спалахнула інша суперечка, пов’язана з міністром закордонних справ Угорщини Петером Сійярто. У розмові з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим, яка потрапила в мережу, Сійярто відкрито обговорював санкційну політику ЄС, у тому числі можливе виключенням окремих осіб із санкційних списків. Зміст розмови викликав занепокоєння серед європейських партнерів щодо ролі Угорщини в структурах прийняття рішень ЄС.
В іншій розмові, запис якої опубліковали угорські журналісти-розслідувачі, Сійярто пообіцяв надіслати Лаврову конфіденційний документ ЄС і докласти зусиль для перешкоджання процесу переговорів щодо вступу України до ЄС.
Попри все це віцепрезидент США Джей Ді Венс відвідав Будапешт 7–8 квітня – за кілька днів до парламентських виборів в Угорщині. Під час спільного виступу з Орбаном Венс заявив, що він «тут, щоб допомогти», і назвав Угорщину «важливим партнером у захисті західної цивілізації». Він також розкритикував підхід Європейського Союзу до Угорщини, «ганебний» політичний тиск з боку Брюсселя і «зовнішнє втручанням у внутрішні демократичні процеси».
Увагу привернули час і контекст візиту, особливо з огляду на те, що заяви Венса перегукувалися з ключовими темами передвиборчої кампанії Орбана – зокрема, темами суверенітету, енергетичної політики та протидії зовнішньому впливу.
Суперечливе питання України
Ці події відбуваються на тлі загального погіршення відносин між Угорщиною та Україною.
Напруженість зросла через транзит енергоносіїв, політику санкцій та політичну риторику. Виборча кампанія Орбана значною мірою зосереджена на дискредитації президента України Володимира Зеленського, який буцімто негативно впливає на добробут угорського народу.
Угорщина неодноразово погрожувала заблокувати пакети фінансової підтримки ЄС для Києва – зокрема, заблокувала виділення йому життєво важливого кредиту на суму 90 млрд євро (103 млрд доларів), а також критикувала політику України щодо транзиту російської нафти трубопроводом «Дружба».
Нещодавно угорські чиновники натякнули на причетність України до інцидентів, що зачіпають регіональну енергетичну інфраструктуру, зокрема до виявлення вибухівки поблизу газопроводу «Турецький потік». Втім, ці твердження досі не доведені.
Під час свого візиту Венс, не надавши жодних доказів, звинуватив Україну у втручанні у вибори в Угорщині та спробах вплинути на президентські вибори у США 2024 року. Він також представив давні висловлювання Зеленського як конкретну погрозу відправити приватних солдатів до резиденції Орбана.
Венс заявив, що Орбан і президент США Дональд Трамп – дві фігури, які найбільше сприяли мирному процесу в Україні, незважаючи на те, що мирні переговори фактично зайшли в глухий кут, тоді як війна з Іраном триває.
Результат виборів неясний
Попри тиск на Орбана всередині країни, який збільшується (зокрема, опитування вказують на те, що партія «Тиса» Петера Мадяра випереджає «Фідес» приблизно на 10%), аналітики застерігають, що поразка «Фідес» на виборах не обов’язково призведе до швидких політичних змін.
Нещодавній аналіз EUobserver окреслює кілька сценаріїв, за яких Орбан може зберегти вплив навіть у разі поразки. У найімовірнішому випадку — перемоги «Тиси», яка дасть їй просту більшість голосів у парламенті, — опозиція все одно не матиме конституційної більшості, необхідної для внесення змін до ключових законів або заміни чиновників у державних інституціях. Чинному уряду сприяє й виборча система Угорщини, що означає: «Фідес» може зберегти контроль над парламентом навіть за умови меншої загальної кількості голосів.
Навіть за умови сценарію плавного переходу значними залишаються структурні фактори. Орбан перебуває при владі з 2010 року, і за цей час його уряд зміцнив вплив у ЗМІ, судовій системі та економічних мережах. Ці системи навряд чи будуть швидко демонтовані, і очікується, що «Фідес» збереже сильну присутність у парламенті незалежно від результатів виборів.
Водночас не варто очікувати різкої зміни політики стосовно України. Хоча Мадяр позиціонує себе як кандидат-реформатор, його політична стратегія свідчить про певну обережність щодо тих верств електорату, які залишаються скептичними щодо євроінтеграції і підтримують політику Орбана.
Відчутним залишатиметься й російський вплив у країні, зважаючи на тісні економічні зв’язки, які обидві країни налагодили за роки правління Орбана.