У березні тисячна українка завершила навчання на водійку вантажівки в межах програми OnTrack проєкту Reskilling Ukraine. Цю подію відзначили на заході в головному сервісному центрі Scania в Бучанському районі поблизу Києва.
Ілона Хоміцька — одна з цих жінок і вже рік працює водійкою вантажівки. Вона має категорію CE, що дає право керувати транспортом масою від 7,5 тонни з причепом. Свою історію Ілона розповіла Kyiv Post.
Зміну професії вона пояснює нинішньою ситуацією в Україні — війною та труднощами з роботою у сфері культури.
«Моя попередня професія більше не давала змоги заробляти на життя — одні двері зачинялися, але відкривалися інші. Я просто пішла цим шляхом, і в мене все склалося — мені це подобається», — розповіла вона Kyiv Post під час заходу, присвяченого результатам перекваліфікації та працевлаштування українок у транспортній галузі.
Можливість, якою скористалася Ілона Хоміцька, з’явилася завдяки проєкту Reskilling Ukraine, який у 2023 році почав пропонувати українкам перекваліфікацію та навчання новій професії водійок вантажівок. Мета ініціативи — подолати гострий дефіцит професійних водіїв, спричинений війною, підтримати економіку та відбудову України, а також розширити участь жінок на ринку праці.
Проєкт Reskilling Ukraine реалізує шведська неприбуткова організація Beredskapslyftet (Skill Shift Initiative) у партнерстві, зокрема, зі шведським виробником вантажівок Scania в Україні.
Ілона Хоміцька із задоволенням повернулася до Scania, де проходила частину навчання водінню.
За освітою вона музикантка: свою кар’єру розпочала як викладачка музики, а згодом працювала водійкою тролейбуса, перш ніж опанувати професію водійки вантажівки.
«Я більше не займаюся музикою, але співаю за кермом!»
Життя водійки вантажівки часто означає тривалі відрядження, життя і сон у кабіні, але для Ілони Хоміцької це не проблема. Іноді вона буває в рейсах тиждень або й довше — навіть за кордоном.
На запитання, як це — працювати в середовищі, де переважають чоловіки, вона відповіла, що колеги привітні й готові допомогти, але додала: «Чи потрібна мені допомога? У більшості випадків — ні. У мене ніколи не було проблем ані попросити про допомогу, ані отримати її», — наголосила вона.
Іноді вона стикалася з упередженнями, але вважає, що здебільшого це не має негативного характеру. Чоловіки бачать жінку за кермом, відчувають потребу допомогти і не завжди вірять, що вона впорається сама. Але це добрі люди, які щиро хочуть допомогти. «Такі упередження не заважають моїй роботі», — сказала вона.
Під час панельної дискусії ще дві жінки-водійки поділилися своїм досвідом із учасниками заходу — Леся Демстюх, яка має категорію CE і працює з тентованими напівпричепами, та Ольга Тарнавська, яка має категорію C і керує рефрижератором.
Леся Демстюх понад 20 років працювала в роздрібній торгівлі, але після закриття магазину була змушена шукати нову роботу. Після перекваліфікації вона стала водійкою вантажівки і нині працює в компанії, де планує виходити на міжнародні рейси.
«Я розумію, що можу знайти роботу не лише в Україні, а й будь-де у світі — і це дуже добре».
Ольга Тарнавська працювала менеджеркою в логістичній компанії і каже, що фактично залишилася в цій же сфері — просто тепер не організовує перевезення, а сама доставляє продукти рефрижератором «у Києві, за його межами і по всій Україні», — додала вона з усмішкою.
Обидві жінки стали першими водійками вантажівок у своїх компаніях і зазначили, що тепер у них з’явилися колеги-жінки.
«Власник компанії взяв на роботу ще двох жінок із проєкту Reskilling, тож, думаю, він залишився задоволений», — сказала Леся Демстюх — у її голосі відчувалися гордість і скромність.
На запитання, що їй подобається в нинішній роботі, Леся Демстюх наголосила на хороших умовах праці. Обидві жінки також відзначили важливість випробувального періоду на початку. В Ольги Тарнавської він тривав два тижні: досвідчений водій показував їй усі нюанси роботи — «від А до Я», що допомогло швидко освоїтися.
Леся Демстюх також відзначила підтримку новачків і сказала, що в разі проблем завжди може звернутися по допомогу. За її словами, особливо складним спочатку може бути оформлення документів під час перетину кордону.
На запитання, яку пораду вони дали б роботодавцям, жінки відповіли: «Не бійтеся брати на роботу жінок: достатньо показати, як почати, і забезпечити якісний випробувальний період — і вони добре впораються».
За даними презентації проєкту, яку представила менеджерка Єва Татарова, майже 50% учасниць програми — жінки віком 40–49 років, близько 30% — 30–39 років, ще 14% — старші за 50. Найменшу частку — 7% — становлять жінки віком 22–29 років.
Єва Татарова також навела статистику працевлаштування. У 2024 році протягом трьох місяців після завершення навчання роботу отримали близько 22% випускниць, у 2025 році цей показник зріс до 32%. Мета на 2026 рік — щонайменше 40%.
Детальні інтерв’ю з 57 жінками-водійками, які активно шукають роботу, показали: усі вони стикаються з однаковою перепоною — вимогою досвіду.
Генеральний директор і засновник Beredskapslyftet Фредрік Гіллельсон прокоментував ці показники працевлаштування.
«Думаю, у міру того як ці жінки доводять свою кваліфікацію, амбітність і надійність, цей показник повільно, але впевнено зростатиме. Водночас ідеться про жінок, які входять у традиційно чоловічу професію, тож це потребує часу. Але я вважаю це успіхом. Це справді круто».