Роман Балаян ніколи не прагнув масовості заради самої масовості. Саме тому його кіно — не про ефект, а про внутрішню розмову; не про видовищність, а про стан.
Він рідко відкриває механіку своєї творчості. «Я ніколи не ділюся з глядачами своєю кухнею. Це світ, який я придумав і який із ревнощами оберігаю», — зізнається режисер. У цій позиції — ключ до його фільмів: вони не пояснюють себе до кінця, залишаючи простір для співучасті.
Народжений у Нагірному Карабасі, Балаян сформувався як режисер у Києві — в інституті імені Карпенка-Карого, і саме Україна та Київ стали його професійним, творчим і буквальним домом. Учень Сергія Параджанова, він зумів виробити власний кінематографічний почерк — стриманий, психологічно насичений і глибоко екзистенційний.
Його герої — часто відлюдники, люди внутрішнього конфлікту, які не знаходять собі місця в абсурдних або надламаних реальностях. Ця тема особливо виразно прозвучала в культових «Польотах уві сні та наяву» — фільмі, що став символом цілого покоління наприкінці радянської епохи.
Фільмографія Балаяна не є великою, але майже кожна робота — подія. Від «Бірюка», номінованого на «Золотого ведмедя» Берлінале, до «Зберігай мене, мій талісман», відзначеного в Стамбулі, а також пізніших «Два місяці, три сонця» та «Райські птахи». У багатьох проєктах Роман виступав і як сценарист, послідовно формуючи власний художній світ.
Уже в незалежній Україні режисер не втратив актуальності. Його пізні роботи — зокрема україномовний артхаус «Ми є. Ми поруч» — зберігають ту саму інтонацію інтимної розмови про втрату, любов і крихкість людського існування.
Поза кіно Балаян неодноразово займав чітку громадянську позицію — підтримував українських митців, виступав проти російської агресії та на захист політичних в’язнів.
У своїх роздумах про країну він говорить не менш прямо, ніж у кіно: «Для української нації ідея — це мета існування, історична й культурна місія. Це відчуття свого місця у світі»*.
Ювіляр від початку повномасштабної війни зберігає обережний оптимізм: «Через 20 років, абсолютно переконаний, Україна перетвориться на одну з найпривабливіших країн світу»*.
Сьогодні, у свої 85, Роман Балаян залишається режисером, який не підлаштовується під час, а веде з ним складну й чесну розмову.
Бажаємо Митцю Многая благая Літа!
*Цитати Романа Балаяна з книги Мирослави Макаревич «Позитивні сценарії розвитку України. Роздуми сучасників» («Саміт-Книга», Київ, 2022)