Примітка редактора: Нижче наведено стенограму виступу в Києві 3 квітня 2026 року.
Доброго дня вам усім! Дякую за приємне представлення і теплий прийом. Чудово знову бути в Києві, особливо з настанням весни! І я дякую колишньому прем’єр-міністру Яценюку та Раміні Шут, а також усій команді Київського безпекового форуму за організацію цього особливого заходу.
Сьогодні я стою перед вами, щоб висловити глибоку повагу Збройним силам України, тим, хто їх підтримує, та нації, яка день у день демонструє, що таке надзвичайна мужність, незламна воля та справжня стійкість, коли їх випробовують на межі можливостей.
Українські військові не просто захищають свою країну. Вони переосмислили сучасну війну.
І тим самим змінили уявлення військових у всьому світі про майбутнє конфліктів. Насправді, знання, досвід та технічні засоби України зараз активно шукають європейські країни, яким загрожує вторгнення Росії, а також країни Перської затоки, що захищають свої території від іранських ракет і дронів.
У повітрі, на суші та на морі Україна розробила та застосувала надзвичайно досконалі безпілотні системи – і зробила це в найскладніших умовах, які тільки можна уявити. Ваші інженери, програмісти та новатори створили найефективнішу екосистему безпілотних систем у сучасному світі. І вони не лише в повітрі, а й на землі та на морі. Крім того, вони об’єднані в мережу, стійкі та постійно розвиваються й вдосконалюються.
Не менш вражаючими є програмні платформи управління боєм та оцінки обстановки, які об’єднують ці системи. Здатність виявляти дії Росії, швидко об’єднувати дані з численних датчиків і реагувати швидко й точно — часто за лічені хвилини — демонструє рівень інтеграції та маневреності, до якого прагнуть багато збройних сил, але якого, крім України, досяг дуже мало хто, якщо взагалі хтось.
Це інновації, викувані під вогнем. І вони змінили характер боїв, у яких ви берете участь, та саму суть сучасної війни.
Війни все ще не виграються лише завдяки технологіям. Війни виграють люди.
Зараз багато нових українських компаній, народжених з воєнної необхідності, створюють спроможності, які визначатимуть майбутнє оборони, системної інтеграції, мережевих комунікацій, управління боєм, а також концепцій і структур безпеки далеко за межами цієї війни. Багато з них вийдуть на біржу. Деякі розширяться на глобальному рівні. А деякі стануть безперечними міжнародними лідерами промисловості.
Цей успіх заслужений. Але я хочу зазначити, що він несе й відповідальність.
Зараз, коли прискорюються інновації, збільшуються потоки капіталу і готуються первинні публічні розміщення акцій, надзвичайно важливо, щоб лідери інноваційного бізнесу України ніколи не забували, хто зробив усе це можливим.
Війни все ще не виграються лише завдяки технологіям, якими важливими вони б не стали. Війни виграють люди.
І тут, якщо дозволите, я висловлю свою особисту думку: я мав честь п’ять разів командувати бойовими операціями як генерал. Як чотиризірковий генерал, я командував операцією в Іраку, Центральним командуванням США та операцією в Афганістані. Я бачив зблизька, що витримують солдати в боях на передовій: виснаження, страх, холод, спеку, очікування, раптове насильство та довгі періоди виснажливих поневірянь між ними.
З лютого 2022 року я був в Україні 10 разів. Я бачив ваших військових на полі бою, спостерігав за роботою ваших інженерів, відвідував ваші об’єкти виробництва, розмовляв з вашими керівниками, слухав ваших солдатів і родини загиблих. Восени 2022 року Владімір Путін наклав на мене санкції за мою підтримку України – що я вважаю почесною відзнакою.
Тож коли я говорю про те, що переживають ваші солдати, я роблю це не з теорії, а з власного досвіду.
Українська армія не просто захищає свою країну. Вона переосмислила сучасну війну.
І сьогодні, на передовій України, ваші солдати воюють в умовах настільки важких, яких я не бачив у сучасних конфліктах.
Попри появу безпілотних систем усіх типів, ваші солдати на фронті все ще ведуть жорстокі ближні бої – часто на жахливій відстані.
Вони тримають позиції в багнюці, холоді, дощі та снігу – іноді лише у траншеях і бліндажах або в підвалах покинутих будівель.
Їх обстрілюють з кулеметів і артилерії, на них скидають авіабомби, на них постійно полюють ворожі дрони.
Вони воюють, знаючи, що за ними спостерігають. Вони воюють, знаючи, що вони є мішенями.
І все ж українські солдати витримують, жертвують і йдуть вперед – з впертою рішучістю та неперевершеною майстерністю – попри перевагу супротивника в чисельності та озброєнні та найсуворіші умови, які тільки можна уявити.
Вже понад чотири роки українські солдати на передовій відстоюють кожний метр священної української землі. Вони й усі ті, що їх підтримують, завдали окупантам приголомшливих втрат. Натепер Росія втратила в цій війні понад 1,3 мільйона солдатів убитими й пораненими – це більше, ніж американські війська втратили за всю Другу світову війну.
Це незламна воля. Це суто українська впертість. Це відмова віддавати землю, ідентичність і майбутнє.
Ці втрати сталися не випадково. Вони є результатом української майстерності, дисципліни, рішучості, технологій та невпинного опору.
Вони відображають виняткове та гнучке лідерство, ефективну інтеграцію нових можливостей і, перш за все, солдатів, які не здаються.
Це незламна воля. Це суто українська впертість. Це відмова віддавати землю, ідентичність і майбутнє.
І саме ці солдати – особливо ті, що на передовій, – пролили кров, щоб десятки мільйонів українців могли продовжувати жити якомога нормальніше, навіть коли Росія намагалася тероризувати цивільне населення, руйнувати інфраструктуру та залишати їх без світла й опалення під час однієї з найсуворіших зим за останні роки.
Ці солдати тримали оборону, щоб інші могли ходити до школи, ходити на роботу, піклуватися про сім’ї та підтримувати функціонування цієї країни.
Про цю реальність ніколи не можна забувати.
Тож, зараз, коли надзвичайні українські новатори у сфері оборони створюють компанії, залучають інвестиції та готуються до публічних розміщень акцій, я хотів би висловити таку думку — не лише як пропозицію, а, можливо, як моральний імператив:
Ті, хто стояв у окопах, повинні мати частку у винагороді, яку уможливила їхня жертва.
Не лише на словах. Не лише на церемоніях. А в конкретних діях.
Якщо компанії досягають надзвичайних оцінок вартості завдяки тому, що українські солдати утримували позиції, то ці солдати — члени найбільш елітного братства з усіх, справжнього бойового Братства — повинні мати частку в цьому успіху: у вигляді акцій, доходів, можливостей та довгострокової безпеки для солдатів і сімей, які несли найважчий тягар.
Це буде не благодійність. Це буде справедливість – справедливість, зароблена дуже важкою працею. І я впевнений, що способи забезпечити це можуть бути розроблені та реалізовані тими, хто продемонстрував такий технічний геній, управлінський досвід і надзвичайні здібності до управління та лідерства.
Цитата: Українці переосмислюють майбутнє війни та військово-промислового виробництва у боротьбі України за саме своє існування та незалежність.
На завершення свого виступу хочу розглянути це покоління українців в історичному контексті.
Я вірю, що ми є свідками «Незламного покоління» України.
Покоління, яке боролося мужньо і креативно. Покоління, яке пережило втрати і жертви в масштабах, яких зазнає мало яке суспільство. Покоління, яке – коли зброя нарешті замовкне – зробить те, що завжди робили незламні люди: вони будуть будувати.
Так само, як «Найвеличніше покоління» Америки здобуло перемогу у Другій світовій війні, а потім повернулося додому і побудувало автомагістралі, університети та інституції, які зробили Сполучені Штати найсильнішою державою на землі, я впевнений, що «Незламне покоління» України побудує Україну, яка буде сильнішою, інноваційнішою та стійкішою, ніж будь-коли раніше.
Дисципліна, винахідливість і стійкість, викувані у цій війні, стануть рушійною силою надзвичайних досягнень у мирний час. Україна стане новим арсеналом демократії та надзвичайним надбанням для своїх партнерів у Європі, Північній Америці та, відтепер, і у країнах Перської затоки.
Але це майбутнє має ґрунтуватися на чесності й справедливості – пам’ятаючи тих, хто воював, хто проливав кров і хто зробив перемогу можливою. Мають бути конкретні дії, які дозволять поділитися фінансовими винагородами, заробленими українськими підприємцями, з чоловіками та жінками на передовій, які служили в найважчих умовах і так багато пожертвували заради цієї великої країни.
Я мав честь служити разом із надзвичайними солдатами, дипломатами, фахівцями розвідки, лідерами, інженерами та іншими державними службовцями протягом майже 40 років військової та державної служби. І я кажу прямо: українські солдати, інші сили безпеки, дипломати, розвідники, інженери, робітники, народ і лідери – найкращі серед тих, з ким я коли-небудь служив.
Разом вони переосмислюють майбутнє війни та військово-промислового виробництва в боротьбі України за своє існування та незалежність.
Але завжди – завжди – за надзвичайними інноваціями, безпілотними системами та винятковим програмним забезпеченням стоїть жорстока, невблаганна реальність піхотинця на передовій, який воює в найсуворіших умовах, які тільки можна уявити, за священну територію України.
Ця реальність заслуговує на нашу повагу. Нашу вдячність. І нашу непохитну, відчутну підтримку.
Усім, хто служить – на передовій, у командних пунктах, у лабораторіях, у майстернях, у школах, на підприємствах і в своїх домівках – усім членам «Незламного покоління» України – я висловлюю свою найглибшу повагу та захоплення.
Слава Україні!
Погляди автора статті не обов’язково збігаються з позицією Kyiv Post.