Колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба попередив, що останні події в Білорусі можуть свідчити про підготовку до нової небезпечної ескалації у війні Росії проти України.
У 13-хвилинному відео Кулеба зазначив, що ця тема «знову вибухнула» в інформаційному просторі, однак наголосив: йдеться не про раптові зміни. За його словами, це результат поступового процесу, що розпочався ще в лютому 2022 року, коли Білорусь надала Росії свою територію для вторгнення з півночі.
Цей напрямок — через Білорусь, Чорнобиль і далі на підступи до Києва — вже в перші дні війни привів російські війська до воріт столиці. Хоча білоруські війська безпосередньо участі в бойових діях не брали, за словами Кулеби, Мінськ уже тоді фактично виступив співучасником Росії.
Тепер, через чотири роки, він бачить ознаки того, що Білорусь знову може готуватися до більш активної участі.
Кулеба вказав на п’ять чинників, які в сукупності свідчать про посилення військової готовності Білорусі під контролем Росії.
Перший із них — безперервна бойова підготовка підрозділів білоруської армії за участі російських інструкторів, координаторів і командирів. Самі по собі такі навчання не є чимось незвичним, зазначив він. Однак у ширшому контексті вони набувають більшого значення.
По-друге, білоруська влада дедалі більше зосереджується на загальній мобілізаційній готовності країни, а не лише на готовності збройних сил. Це, зокрема, передбачає активізацію роботи з резервістами. Повідомлення про те, що Олександр Лукашенко підписав указ про призов офіцерів запасу, самі по собі не є чимось надзвичайним, зазначив Кулеба, однак у сукупності з іншими подіями вони виглядають більш показово.
По-третє, у березні в Білорусі відбулися командно-штабні військові навчання. За словами Кулеби, йдеться не про звичайні перевірки бойової готовності, а про масштабніші маневри, спрямовані на відпрацювання взаємодії між штабами та підрозділами — тобто про більш серйозний рівень підготовки.
Четвертий чинник — посилення системи протиповітряної оборони Білорусі. За словами Кулеби, це свідчить про те, що Мінськ допускає можливість ударів по своєму повітряному простору у разі ширшого конфлікту. Власних засобів ППО, за його оцінкою, недостатньо, і Росія, ймовірно, постачає додаткові системи, щоб сформувати своєрідний «захисний щит».
П’ятий чинник — помітне посилення координації між російськими та білоруськими військовими. Наразі, за словами Кулеби, ця взаємодія зосереджена переважно на рівні планування та узгодження дій, а не спільного розгортання підрозділів. Водночас він переконаний, що Росія серйозно допомагає Білорусі у підготовці.
Якщо розглядати кожен із цих чинників окремо, жоден із них сам по собі не свідчить про неминучу загрозу, зазначив Кулеба. Однак у сукупності вони дедалі більше виглядають як підготовка до війни.
Він також звернув увагу на нещодавню зустріч Лукашенка з вищим військовим керівництвом Білорусі, під час якої білоруський лідер заявив, що епоха миру для країни завершилася, і проголосив: «Ми готуємося до війни».
Лукашенко подає це як оборонну підготовку, сказав Кулеба, однак відкинув таке пояснення як неправдиве. «Ніхто не планує на них нападати», — наголосив він, застерігши, що заяви авторитарних лідерів не варто ігнорувати.
Водночас Кулеба не став прогнозувати, що Білорусь найближчим часом може розпочати напад на Україну.
На його думку, Лукашенко усвідомлює ризики. Якою б потужною не була система ППО Білорусі, у разі її вступу у війну Україна відповість. Це означатиме удари дронами та ракетами, руйнування на території Білорусі й, імовірно, значні втрати для білоруських військ, які не мають реального бойового досвіду.
Кулеба вважає, що інстинкт Лукашенка — зберегти Білорусь як контрольований, квазірадянський острів і уникнути війни, яка зруйнує інфраструктуру та коштуватиме життя його військовим. Водночас, за його словами, президент Росії Владімір Путін явно намагається втягнути Білорусь глибше у конфлікт.
З огляду на це, зазначив Кулеба, нинішні події не означають, що наступ неминучий, однак безсумнівно свідчать про підготовку до військової ескалації. У практичному вимірі це означає, що Україні знову потрібно уважно стежити за північним напрямком.
Це створює як дипломатичні, так і військові виклики. На дипломатичному рівні, вважає Кулеба, Україні варто працювати через Сполучені Штати та Китай, щоб стримати Білорусь від вступу у війну. Він зазначив, що за президентства Дональда Трампа Вашингтон вибудував «незвично теплі» відносини з Мінськом, та припустив, що Трамп не зацікавлений у відкритті ще одного фронту у війні.
Він також зазначив, що Китай може відіграти стримувальну роль, оскільки Пекін не зацікавлений у ширшій дестабілізації.
У військовому вимірі загроза відновлення північного фронту змусить Україну розтягувати й без того обмежені ресурси. Для захисту кордону з Білоруссю доведеться перекидати досвідчені бойові підрозділи з інших критично важливих напрямків, зокрема з Донецької, Харківської та Сумської областей, зазначив він.
Кулеба також наголосив, що події в Білорусі є додатковим свідченням того, що Росія не має серйозного наміру завершувати війну. Навпаки, за його словами, Москва й надалі зосереджена на тому, щоб зламати Україну та змусити її прийняти умови Кремля.
Він додав, що військова активність Білорусі може бути спрямована не лише проти України. Вона також може бути частиною ширшої російської стратегії тиску на країни Балтії та, меншою мірою, на Польщу через створення ще одного осередку напруження в регіоні.
Для Лукашенка, зазначив Кулеба, жоден із цих варіантів не є привабливим. Однак пряме протистояння із загартованими у боях українськими військовими становило б для Мінська значно більшу загрозу, ніж спроби залякування сусідніх країн НАТО, чиї армії, як і білоруська, не мають такого масштабу бойового досвіду.
Україна вже переживала подібні моменти, додав він, коли вступ Білорусі у війну виглядав цілком імовірним. Але цю сукупність чинників слід чітко розуміти такою, якою вона є: не як негайну загрозу нападу, а як рух у вкрай небезпечному напрямку.