У неділю Україна відзначає 40-у річницю вибуху на Чорнобильській АЕС – найгіршої в історії цивільної ядерної катастрофи.
Російське вторгнення, яке триває вже понад чотири роки, знову поставило станцію під загрозу та підвищило ризик нової радіоактивної катастрофи.
Ось п’ять фактів, які варто знати про катастрофу та станцію сьогодні:
Вибух
О 01:23 26 квітня 1986 року людська помилка під час випробування систем безпеки спричинила вибух у 4-му реакторі Чорнобильської АЕС.
Вибух розніс внутрішню частину будівлі, випустивши в атмосферу хмару радіоактивного диму і пилу, а ядерне паливо горіло понад 10 днів.
Щоб локалізувати витік радіації, з гелікоптерів скидали тисячі тонн піску, глини та свинцевих злитків.
Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) визначило, що основною причиною катастрофи були «серйозні недоліки в конструкції реактора та системі аварійного відключення» у поєднанні з «порушенням» процедур експлуатації.
Радіоактивна хмара
У наступні дні радіоактивна хмара сильно забруднила Україну, Білорусь і Росію, а потім поширилася по всій Європі.
Перше публічне попередження пролунало лише за два дні, 28 квітня, коли Швеція зафіксувала стрибок рівня радіації на своїй території.
МАГАТЕ було офіційно повідомлено про аварію 30 квітня, але радянський лідер Михаїл Горбачов публічно визнав її лише 14 травня.
За оцінками, внаслідок опромінення загинули тисячі людей, хоча оцінки точної кількості жертв різняться.
У звіті ООН за 2005 рік кількість підтверджених і прогнозованих смертей у трьох найбільш постраждалих країнах оцінювалася у 4 000. У 2006 році організація «Грінпіс» оцінила, що катастрофа спричинила близько 100 000 смертей.
За даними ООН, близько 600 000 осіб, які брали участь в операції з ліквідації наслідків аварії — так звані «ліквідатори» — зазнали впливу високих рівнів радіації.
Катастрофа посилила страхи громадськості щодо ядерної енергетики, що спричинило сплеск антиядерних рухів по всій Європі.
Російська окупація
Російські війська окупували електростанцію вже в перший день вторгнення в Україну – 24 лютого 2022 року.
Вони захопили станцію без бою, направивши в Україну десятки тисяч солдатів і сотні танків з Білорусі, близького союзника Москви.
Російські солдати викопали окопи та розбили табори в таких місцях, як Рудий ліс, названий так через колір, якого набули дерева внаслідок радіаційного забруднення.
Захоплення недіючої станції викликало сильні побоювання, що військовий інцидент може спричинити катастрофічну ядерну аварію на об’єкті.
Приблизно за місяць, не зумівши оточити і захопити столицю Київ через запеклий опір українців, російська армія відступила.
Нові загрози
Після катастрофи 1986 року над зруйнованим реактором поспішно збудували тимчасову залізобетонну конструкцію «Саркофаг».
У 2016–2017 роках над «Саркофагом» була встановлена нова високотехнологічна зовнішня конструкція — «Новий захисний конфайнмент».
У лютому 2025 року цю масивну металевау конструкцію пробив російський дрон, через що вона втратила здатність утримувати радіацію.
В опублікованому в квітні звіті «Грінпіс» зазначив, що оскільки зовнішню оболонку «наразі неможливо відремонтувати, вона не може функціонувати належним чином, і існує ймовірність витоку радіоактивних речовин».
Очікується, що ремонт триватиме близько трьох-чотирьох років.
У грудні 2025 року директор ЧАЕС повідомив AFP, що ще один російський удар може призвести до обвалу укриття.
Зона відчуження
Мешканці міст і сіл навколо станції була евакуйовані, і ця територія стала зоною відчуження.
Загалом понад 2 200 км² на півночі України та 2 600 км² на півдні Білорусі стали фактично непридатними для проживання.
За даними МАГАТЕ, люди не зможуть безпечно жити там протягом наступних 24 000 років.
Все населення міста Прип’ять, розташованого за три кілометри від станції, яке у 1986 році становило 48 000, було евакуйоване.
Порожні, занедбані будівлі покинутого міста — зокрема, іржавий парк розваг і колесо огляду — нагадують постапокаліптичне місто-привид.
До вторгнення Росії у 2022 році екскурсії на цю територію були можливі, але вже майже три роки вона закрита для туристів.
Без присутності людей ця територія фактично перетворилася на величезний природний заповідник, де у 1998 році з’явилися коні Пржевальського.