28 квітня після місяців ремонтно-реставраційних робіт, оновлений інтерактивний, інклюзивний музей відкриває свої двері для широкого загалу.
Національний музей «Чорнобиль» — унікальний державний науково-дослідний і культурно-освітній заклад у Києві, який за роки своєї роботи став одним із найважливіших світових центрів документування наслідків аварії 1986 року. Його роль виходить далеко за межі класичного музейного простору. Це інституція, що одночасно виконує функції архіву національної пам’яті, дослідницької лабораторії, освітнього майданчика та публічного простору для дискусій про ядерну безпеку, відповідальність технологій і межі людського вибору.
Національний музей «Чорнобиль» у Києві було офіційно відкрито 26 квітня 1992 року, до шостої річниці аварії на Чорнобильській АЕС. Цікава історія будівлі (1910 року) музею, який було організовано у пожежній частині. Проєкт було розроблено архітектором кінця XIX – початку XX століття Едуардом Брадтманом та побудовано на гроші київської міської думи. Комплекс, який складався з двоповерхового корпусу та дозорної башти – каланчі, добре зберігся до наших днів. Відреставрована музейна каланча відкриється нині як новий оглядовий майданчик міста.
Фондова колекція музею формувалася десятиліттями і сьогодні є одним із найбільших у світі зібрань матеріалів, пов’язаних із Чорнобильською катастрофою. Вона охоплює документи державних комісій, технічні матеріали ЧАЕС, особисті речі ліквідаторів, фото- та відеосвідчення, а також унікальні етнографічні предмети Чорнобильського Полісся, що зберігають пам’ять про зниклий культурний ландшафт.
Саме через ці предмети музей формує багаторівневу оповідь: про причини аварії, її перебіг, ліквідацію наслідків і довготривалі соціальні та екологічні наслідки.
Але найважливіший вимір цієї роботи — людський. Окремий блок музейної пам’яті присвячений ліквідаторам — людям різних професій, які працювали в умовах крайнього ризику. У музейних фондах зберігаються особисті листи та свідчення родин ліквідаторів — зокрема дитячі послання, написані під час евакуації.
Важливим інструментом збереження пам’яті є інформаційно-пошукова система «Книга пам’яті учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС», створена музеєм. Книга містить імена тисяч ліквідаторів, дані про їхню роботу та подальші життєві траєкторії. Для багатьох родин це не лише архів, а й місце відновлення зв’язку з особистою історією.
Сьогодні музей також активно переосмислює власну роль у цифрову епоху: віртуальні експозиції, мультимедійні архіви та міжнародні проєкти, які дозволяють зробити Чорнобиль доступним для глобальної аудиторії.
Окремий вимір діяльності музею — освітній. Тут Чорнобиль розглядається не лише як історична подія, а як кейс для розуміння взаємодії людини, технологій і державних рішень. Саме тому музей є простором, де відбувається постійний діалог між минулим і сучасністю.