У кожної країни свої правила і закони, і кожна країна сама вирішує, як і за що карати порушників. Австрія не є виключенням. Проте в цій країні відсутні абсурдні закони, як, наприклад, у США чи навіть у деяких країнах ЄС. У тій же Франції досі діє закон, який забороняє поцілунки на платформах залізничних вокзалів, аби не затримувати рух поїздів. Штраф за порушення – 50 євро, проте на цю заборону не зважають і порушників не штрафують. В Австрії не так – кожний штраф логічний, досить суттєвий і, на мою думку, корисний для міста.
Чому у Відні неможливо «домовитися» і треба платити штраф, і як це рятує місто?
За порушниками може слідкувати не тільки поліція, а й співробітники організації «Waste Watchers» (спостерігачі за відходами), яка працює в столиці Австрії з 2008 року і слідкує за порядком і чистотою в громадських місцях. Вони можуть виписувати штрафи та навіть порушувати адміністративні справи.
Свідком їхньої роботи був і я сам. Двоє співробітників підійшли до чоловіка, що стояв поряд зі мною, щойно він викинув недопалок повз смітник. Привіталися, представилися, попросили аусвайс (посвідчення особи) і сказали, що накладають штраф у розмірі 70 євро за засмічення вулиці. Звісно, порушник не хотів платити, проте заплатив на місці. Скандал чи відмова сплатити штраф може збільшити суму вдвічі або закінчитися у відділку поліції. На той момент це мене дуже вразило, адже співробітники цієї організації виглядали, як звичайні перехожі. Їх вирізняла лише нашивка на куртці та значок. Починаючи з 2008 року, коли місцева влада створила правові основи для діяльності Waste Watchers, було виписано більше 100 000 штрафів, а кількість порушень зменшилася приблизно на 60%.
Штрафи виписують і співробітники служби безпеки (Sicherheitsdienst), що працюють в громадському транспорті. Яскраві червоні жилети, повне оснащення включно з боді-камерами, всі у хорошій фізичній формі. Саме вони контролюють порядок на транспорті і дотримання правил пасажирами. У години пік, наприклад, у Відні заборонено перевозити велосипеди та самокати, а собака без намордника та повідця може коштувати власнику 50 євро і більше. Моя подруга Вікторія заплатила штраф за відсутність намордника для свого улюбленця – шпиця Мікі. Ось що вона мені розповіла:
«В принципі, сама винна, що не знала. Їхала з подругою після зустрічі в трамваї. Мій Мікі лежав між нами на сидінні. Його й не видно майже. Як тут підходять ці… перевіряючі. Одразу спитали, чому собака без намордника. Як вони його побачили – не знаю. А я одразу й не зрозуміла, який намордник. Мій Мікі поміщається мені в руку, а що є намордники розміром з корок від шампанського – я й уявити не могла. Донедавна.
КР: І який штраф?
В: 50 євро. На жаль. Я благала і пояснювала, що не знала, що для таких маленьких собак потрібен намордник. Навіть говорила, що не маю грошей (а я реально не мала готівки з собою), проте марно. Довелося платити штраф.
КР: І як ти заплатила?
В: У них тут все продумано. «Не маєте готівки – нічого страшного, можете оплатити картою», – каже один із співробітників і протягує термінал. Якби не оплатила одразу, штраф був би більший.
КР: То як, знайшла намордник?
В: Так. Я навіть не знала, що у Відні є такий вибір – під певні породи, під певні розміри, під певний вік. Тут не вийде сказати, що не знайшла. Тут вони дійсно є.
До речі, ті самі Waste Watchers слідкують за дотриманням чистоти власниками собак. За вигул у недозволеному місці (найчастіше це клумби чи дитячі майданчики) або не прибирання за своїм улюбленцем – також штраф. Раніше було 50 євро. З квітня цього року – вже 70 євро, і не виключено, що штраф може збільшитися до 100.
Але повернімося до громадського транспорту. Інша моя співрозмовниця – Анастасія – заплатила штраф у метро і розповідає про свій досвід спілкування зі службою безпеки:
«В мене взагалі по-дурному вийшло. Я взяла самокат доньки, яка була в школі, і проїхалася на ньому по перону станції метро. Не електро, не великий. Звичайний самокат. Абсолютно порожня станція. Я побачила, що під’їжджає потяг, і покотилася до нього, щоб встигнути заскочити у вагон. В результаті – і у вагон не заскочила, і штраф отримала. Як я не пояснювала на пальцях (адже німецькою тоді не розмовляла), як не тиснула на жалість – ніяк. 40 євро. Розлючена була – жах, але тепер на самокаті в транспорті – більше ніколи. Тільки на своїх двох».
Говорячи про штрафи, не можна не згадати про ПДР та все, що пов’язано з автомобілями. Українцям, які приїхали в Австрію на власному авто, дуже пощастило, на відміну від інших наших співвітчизників в інших країнах ЄС. Вони не зобов’язані розмитнювати свої авто і ставити на них місцеві номерні знаки, а це означає, що й обов’язковий техогляд проходити не потрібно. А з цим в Австрії жорстко. Поїздка з простроченим техоглядом (Pickerl, §57a) вважається серйозним правопорушенням, і штрафи можуть сягати кількох тисяч євро. І хоча в Австрії допускається затримка до 4 місяців, поліція все ж може оштрафувати, а в крайніх випадках вилучити документи й змусити пройти техогляд.
Випивши до 100 г улюбленого всіма в Австрії шнапсу і сівши за кермо, можна отримати штраф від 300 до 800 євро. Якщо вип’єте більше – готуйтеся до 4 400 євро і вище, а також вилучення прав.
Звичайне паркування в недозволеному місці, чи прострочений паркувальний квиток – 36 євро. І це пощастить, якщо не приїхав евакуатор. Тоді до штрафу потрібно буде доплатити близько 400 євро – за сам евакуатор і штрафний майданчик. Серйозним правопорушенням є паркування на місцях для інвалідів – це близько 700-800 євро.
Дмитро – учасник і один з адміністраторів групи «Авточат», у якій спілкуються українські власники авто в Австрії, розповідає про проблеми, з якими вони стикаються:
«Я навіть закріпив повідомлення у групі з інформацією про паркування. Кажу: звертайте увагу на таблички і знаки. Наш варіант «на аварійці, на хвилину-дві» тут не працює. Одразу штраф. У разі паркування на приватній землі (Privatgrund) штраф буде 250 євро. Тут дуже високі вимоги до технічного стану авто. І наявність українських номерів не звільняє від відповідальності, навіть якщо техогляд ми, українці з авто на українських номерах, не проходимо. Можуть виписати дуже великий штраф чи навіть зняти номерні знаки. Випадки були».
Я спитав, за що саме.
«За все. Покажчики поворотів, наприклад, повинні бути жовті або помаранчеві. У нас як було? – Купили бите авто з США, там більшість поворотників червоні, їх ніхто не міняв. Приїхали в Австрію – а тут за це штраф. Не відповідає нормам безпеки ЄС. Туди ж тонування. В Австрії не можна тонувати передні вікна та лобове скло – штраф від 85 євро. Також обов’язкова зимова гума з 1 листопада та дитячі крісла до 13 років. Не відповідаєш нормам – штраф або вилучення номерних знаків».
Щодо штрафів, пов’язаних з авто, не можу не згадати випадок, що стався у Зальцбурзі ще у 2021 році. Місцевий мешканець заплатив 540 євро за викинутий з вікна своєї машини недопалок. Штраф був 450 євро, проте порушник подав апеляцію, яку адміністративний суд відхилив і зобов’язав сплатити 90 євро судових зборів.
Відтоді – а минуло вже майже п’ять років – я більше не бачив жодних новин про викидання недопалків з автівок.
Штрафи працюють. Проте працюють вони, коли відсутня корупція. Жоден із моїх співрозмовників навіть не думав про «вирішення питання» якимось способом. Тут це просто не діє, та ще й тягне за собою наслідки.
Коли я розповідаю місцевим друзям, що в Україні досі діють штрафи за адміністративні правопорушення в розмірі менше 1 євро (51 грн) – наприклад, за непрацюючий таксометр у таксі чи невчасне подання декларації, – вони не вірять і навіть сміються.
Відповідальність за викинуте повз смітник сміття в українському Кодексі про адміністративні правопорушення є, проте штраф у 340 грн навряд чи зупинить від повторного засмічення, особливо коли за це майже ніколи не притягають до відповідальності. Навіть збільшені штрафи водіїв за порушення ПДР до 51 000 грн не дають відчутного ефекту, особливо коли сама держава дозволяє сплатити лише половину цієї суми, якщо порушник здійснює оплату в перші 10 днів після отримання постанови.
Та найголовніше – штрафи працюють не там, де вони великі, а там, де не можна «домовитися». А для цього потрібно не тільки переймати досвід інших країн, а й системно змінювати підхід і викорінювати «домовитися» ще в зародку.
PS
Може здатися, що правова і законотворча система Австрії ідеальна, але ще до 2001 року можна було підривати мертвих корів в Форарльбергу (Альпи). Наразі перейшли на інший, більш гуманний метод утилізації мертвих тварин у важкодоступних високогірних місцевостях. А з 2015 року, згідно з прийнятим законом, Федеральне міністерство транспорту, інновацій і технологій більше не накладає штраф за користування гусеничними візками без водійського посвідчення.