26 квітня 1986 року — день, коли сталася Чорнобильська катастрофа, на яку Кремль відповів мовчанкою. Чиновники приховували правду, а радянська пропаганда применшувала небезпеку радіації. Цей рефлекс зберігається й сорок років по тому.
Чорнобиль — це не просто історія. Це зразок того, як путінська Росія поєднує ядерний ризик із приховуванням правди — погрожує ядерною ескалацією, коли нова катастрофа може статися на Запорізькій АЕС. Це той самий сценарій часів холодної війни, адаптований до нової епохи.
Навіть коли Михаїл Горбачов запровадив гласність як політику відкритості та послаблення цензури, реальність Чорнобиля показала, наскільки порожньою були його обіцянки.
Перші три критичні дні після вибуху Кремль мовчав – керівництво думало, скільки правди оприлюднити. 28 квітня, коли державна інформаційна агенція ТАСС нарешті визнала факт аварії, це було зроблено у короткій, ретельно сформульованій заяві, в якій стверджувалося, що ситуація під контролем, попри все більше доказів протилежного – зокрема, виявлення радіації у Швеції. Евакуація розпочалася лише за півтори доби після першої заяви, а перші значущі попередження про загрозу здоров’ю населення УРСР з’явилися лише за кілька днів. Вперше Горбачов виступив на телебаченні аж 14 травня, і лише для того, щоб назвати кризу «антирадянською кампанією» та звинуватити західні ЗМІ у перебільшенні.
Коли масштаби катастрофи стали настільки очевидними, що їх уже не можна було приховати чи заперечити, радянські ЗМІ змінили тактику: вони применшували довгострокові ризики для здоров’я, звинувачували окремих осіб, а не всю систему, та називали західні репортажі «політичними нападками». ЦРУ зазначало тоді, що ця комбінація затримок, відволікання уваги та заперечень не тільки поглибила тривогу громадськості, а й підірвала довіру до режиму, викликавши критику всередині країни та протести в країнах Балтії.
Перенесімося у 2022 рік. Напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну кремлівські ЗМІ розповсюджували попередження про катастрофу «Чорнобиль 2.0» в Україні. У перший день вторгнення російські війська рушили захоплювати Чорнобильську АЕС. Ця мета була не лише стратегічною, а й психологічною. Кремль розумів, що спогади про 1986 рік досі відлунювали на Заході, і використав цей страх як важіль, перетворивши ядерний ризик на інструмент залякування.
Від самого початку російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року Кремль швидко ввів ядерну ескалацію в політичну риторику війни. Як попередження Заходу, Путін перевів російські ядерні сили в режим підвищеної бойової готовності, даючи зрозуміти, що втручання може мати катастрофічні наслідки. До вересня він прямо закликав західних лідерів сприймати його ядерні погрози серйозно — це попередження спонукало Джо Байдена публічно говорити про ризик «Армагеддону». Талсі Ґеббард пішла ще далі, стверджуючи, що бачення президента Зеленського щодо перемоги України потенційно може спричинити «Третю світову війну або навіть ядерну війну».
Чорнобиль почався з вибуху реактора, але перетворився на щось більше: демонстрацію того, що відбувається, коли держава боїться правди більше, ніж катастрофи.
Відтоді російська риторика неодноразово повторювала звичні теми: попередження про Третю світову війну, натяки на можливе застосування тактичної ядерної зброї в Україні та заяви про плани України щодо «брудної бомби». Офіційні особи, зокрема Марія Захарова, підхопили звинувачення у «терористичних загрозах» щодо Запорізької АЕС. А пропагандистський канал «Russia Today» навіть звинуватив Київ у підготовці провокації, пов’язаної з Чорнобилем. У листопаді 2024 року Путін оголосив про зміни в російській ядерній доктрині – тепер Москва розглядатиме агресію з боку будь-якої неядерної держави за участю ядерної держави як спільний напад на Росію.
Путін розуміє, що страх Заходу перед ядерною війною може обмежувати прийняття рішень і підтримку України, і цей розрахунок мав очевидний ефект. Путін надто добре усвідомлює страх ескалації, який панує у Вашингтоні.
Ця модель ядерного залякування підкріплюється тим, як Кремль продовжує використовувати спадщину Чорнобильської катастрофи як зброю в інформаційній війні.
Мінісеріал HBO про Чорнобильську катастрофу викликав бурхливу реакцію російської держави: Кремль заборонив доступ до серіалу на території країни. RT, «Спутник» та інші ЗМІ назвали його як спробою Заходу переписати російську історію. Москва також запустила власну, конкуруючу версію Чорнобильської катастрофи, спрямовану на переосмислення історії та звинувачення ЦРУ у причетності до неї.
«Чорнобиль» почався з вибуху реактора, але перетворився на щось більше: демонстрацію того, що відбувається, коли держава боїться правди більше, ніж катастрофи. Від затримки евакуації з Чорнобиля до нинішніх повідомлень про Запоріжжя – Кремль демонструє незмінний інстинкт: спочатку керувати сприйняттям, а вже потім — реальністю.
Серіал HBO «Чорнобиль» ілюструє, як розповідь може прорватися навіть крізь жорстко контрольоване медіа-середовище, формуючи суспільне розуміння там, де офіційні наративи зазнають поразки. З кінця Холодної війни західні уряди часто неохоче ставилися до інформації як до сфери стратегічної конкуренції, фактично залишаючи простір для наративу відкритим для Кремля.
У 40-ту річницю розширення доступу до серіалу HBO «Чорнобиль» у російськомовних просторах не просто дозволило би переглянути історію — це стало би викликом системі, яка перетворює катастрофу на пропаганду.
Погляди авторки статті не обов’язково збігаються з позицією Kyiv Post.