Згідно з конституційним календарем, Дональд Трамп залишатиметься президентом Сполучених Штатів ще протягом 1000 днів. Як нам їх пережити?
«Не звертайте на нього уваги» — порада, що звучить майже безглуздо, коли йдеться про найвпливовішу людину у світі. Але, можливо, у цьому щось є.
Передусім, для психічного здоров’я відверто шкідливо по кілька разів на день стежити за булінгом, маячнею, дикими й відверто дурними заявами, — вони просто ллються з його рота, наче потік нечистот із прорваної труби. Найбільше, чого прагне злоякісний нарцис Трамп, — це уваги. Тож, можливо, варто просто її йому не давати.
«Але ж його слова мають значення», — заперечують медіа. Та дедалі частіше його висловлювання звучать хаотично, незв’язно й суперечливо — інколи навіть у межах одного абзацу. І тоді постає цілком логічне запитання: чи є бодай якийсь сенс уважно відстежувати кожен черговий «вкид» Трампа.
«Слухайте, що вони зробили. Не слухайте, що вони сказали». Так писав Джеймс Фентон у своєму вірші «Кров і свинець». Це завжди добра порада — а в цьому випадку особливо.
Уявімо, що якесь медіа запроваджує нове редакційне правило: повідомляти лише про те, що Трамп насправді зробив. «Президент Трамп сьогодні наговорив чимало, але реальність така: Ормузька протока залишається заблокованою і Іраном, і США». І так далі. Чи стали б ми від цього менш поінформованими?
Ігнорувати Трампа — теж варіант політики. Європа вже фактично рухається в цьому напрямку щодо України. Звісно, європейські лідери й далі спілкуються з Вашингтоном і роблять обнадійливі заяви. Але що б не говорили посланці Трампа своїм співрозмовникам у Москві, Європа продовжує підтримувати Україну — і економічно, і військово.
Останній приклад — падіння Орбана в Угорщині (див. мій попередній текст «History of the Present»), що відкрило доступ до близько 90 мільярдів євро. Значна частина цих коштів піде на оплату озброєння, виробленого самою українською оборонною промисловістю.
Це, звісно, чортівськи складно. Розвідувальні дані та дані для наведення, які може надати лише США, ракети-перехоплювачі Patriot американського виробництва — фактично єдині, що здатні ефективно збивати російські балістичні ракети (і які зараз витрачаються в Перській затоці), — усе це непросто замінити.
Але якщо Україна змогла стримувати Росію чотири роки всупереч усьому, то й ми зможемо підтримувати Україну в цій боротьбі.
А як Європі — і ЄС, і НАТО — захищатися від російського нападу, якщо ми більше не можемо розраховувати на допомогу США? Як днями відверто визнав прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, на підтримку США більше не можна покладатися. Це ще складніше — з огляду на те, наскільки НАТО залежить від США: у командуванні, системах управління, стратегічних спроможностях, ядерному стримуванні тощо.
Та минулого тижня в Берліні я вперше почув від дуже високопосадовців у приватних розмовах: саме це нам і доведеться робити. За будь-яку ціну потрібно зробити так, щоб у Владіміра Путіна не залишалося сумнівів: Європа самотужки готова і здатна захистити Нарву в Естонії, чи острів у Балтійському морі, чи прикордонний район у Болгарії або Румунії.
Отже, є третій — і найвищий — рівень ігнорування.Перший — не слухати, що він говорить, а звертати увагу лише на його дії.Другий — діяти так, як вважаєш правильним і вигідним для себе, незважаючи на нього.
І третій — якнайшвидше поставити себе в таку позицію, де можна ігнорувати найвпливовішу людину у світі навіть у тих сферах, де зараз це неможливо.
Я розглянув це з європейської перспективи, але такий підхід можна застосувати будь-де — від Азії до Латинської Америки. У самих Сполучених Штатах це, звісно, складніше. Втім навіть там окремий штат, як-от Каліфорнія, має чимало можливостей діяти незалежно від президента — використовуючи як повноваження, надані федеральною системою, так і власну економічну та технологічну потугу.
Зрештою, після проміжних виборів у листопаді, особливо якщо демократи контролюватимуть і Палату представників, і Сенат, їм доведеться його стримувати, протидіяти йому та оголосити імпічмент. Але ми не можемо дозволити собі чекати до того часу.
Це, звісно, не цілісна політична програма, а радше думка, яку можна обміркувати цими вихідними — і, можливо, вона додасть вам трохи надії пережити наступні 1000 днів…
З найкращими побажаннями,ТГА
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.
Оригінал тексту дивіться в блозі автора tashecon.