Протягом останніх двох тижнів війна активно переходила у літній сезон. Відсутність листя та зимові холоди робили атаки та контратаки неефективними та надмірно небезпечними. Літо обіцяє бути динамічним і жорстоким.
Росія вже розпочала активні військові операції на Сумщині та Чернігівщині. Там не тільки посилилися обстріли, а й спостерігалися атаки бронетанкових груп і захоплення прикордонних сіл.
Тим часом у Білорусі за наказом президента Лукашенка поспіхом будуються дороги в напрямку українського кордону. Білорусь також переміщує системи протиповітряної оборони ближче до України.
Нещодавно, і не вперше, сам Лукашенко почав залякувати своїх європейських сусідів погрозами застосування російської ядерної зброї.
Чи є ці «підготовчі заходи» черговим блефом, щоб змусити Україну перекинути більше особового складу та техніки на північний схід, тим самим послабивши оборону на півдні та в Донбасі? Або ж російському президенту Путіну нарешті вдалося переконати Лукашенка активно долучитися до війни проти України?
Відповідь на це запитання ми дізнаємося в червні або липні, коли стане зрозумілим масштаб російського «літнього» наступу. За даними українських військових джерел, Путін встановив своїм військам новий термін захоплення всього Донбасу — вересень 2026 року.
Всередині Росії невдоволення тривалою війною, яке наростає, змушує Кремль шукати нові військові рішення. Росіяни протестують не проти агресії, а проти відключень інтернету та мобільного зв’язку, що, як усі розуміють, пов’язане з війною.
Обмеження доступу до інтернету допоможе Росії уникнути організованих протестів, якщо влада вдасться до примусової масової мобілізації, що зараз видається ймовірнішим, ніж раніше.
Все менше людей готові воювати за гроші, а для великого наступу знадобиться збільшення чисельності військ щонайменше на 300 - 400 тисяч осіб. Процес мобілізації та підготовки може зайняти два-три місяці. Це означає, що якщо Росія почне мобілізацію в травні, підкріплення надійде на фронт у липні, у розпал «літнього» військового сезону.
Угорський фактор
Ми ще нарадувалися з поразки партії Віктора Орбана на парламентських виборах в Угорщині, як пролунав новий удар — удар, який міг передбачити кожен, хто уважно стежив за подіями, але про який майже не згадували в українській пресі. Новий прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр зажадав, щоб Україна негайно відновила постачання російської нафти через українську територію трубопроводом «Дружба».
У березні Орбан намагався змусити Київ відновити постачання нафти, заблокувавши кредит ЄС для України, але президент Володимир Зеленський висловив свою особисту позицію з цього питання, сказавши: «Я не відкриватиму трубопровід».
Однак згодом він сказав канцлеру Німеччини Фрідріху Мерцу, що трубопровід частково відновить роботу до кінця квітня. Мадяр очікував, що російська нафта почне надходити до Угорщини одразу після його обрання, але цього не сталося. Тепер, коли транзит російської нафти через Україну відновився, серед багатьох українців панує гіркота.
Після відходу Орбана Україна, можливо, захоче зробити крок назустріч угорським інтересам. Однак транзит російської нафти до Угорщини через Україну на п’ятому році несправедливої та жорстокої війни, коли агресор посилює атаки, суперечить здоровому глузду. Росія зароблятиме гроші, продаючи нафту Угорщині, і ці гроші, безсумнівно, підуть на фінансування подальших звірств проти українського народу.
Інша проблема, яку ще ніхто не порушував, — це питання оплати Росією за транзит. Тепер, коли трубопровід відновив роботу, Росія, як і раніше, має платити Україні за його використання.
Гроші, зароблені Україною таким чином, будуть використані на потреби війни. Іншими словами, постачання нафти до Угорщини сприятиме ескалації бойових дій з обох боків. Однак ключовим питанням є те, що Росія зароблятиме гроші в ЄС, а ЄС опиниться в ситуації, коли частково фінансуватиме російську агресію проти України.
Залишається невирішеною суперечка щодо арешту угорськими прокурорами українських інкасаторських машин. Долари, євро та золото, які прямували з Австрії до українських банків, досі перебувають в Угорщині і, доки їх не буде звільнено, слугують ще одним інструментом тиску на українське керівництво.
Хоча Мадяр заявив, що не бачить вступ України до ЄС у найближчі 10 років, і попри очевидну рішучість Угорщини уникнути підтримки України в її оборонній війні проти Росії, Київ не втратив надії на нормалізацію відносин із Будапештом. «Нейтральна» щодо України Угорщина була би кращою, ніж ворожа.
Необхідно буде шукати певного роду взаєморозуміння та особливу спільну мову для підтримки відносин між нашими двома країнами. Це особливо важливо зараз, коли до влади в Болгарії прийшли проросійські сили, а це свідчить про те, що проросійська коаліція в Європейському Союзі аж ніяк не слабшає.
Погляди автора статті не обов’язково відображають позицію Kyiv Post.