Ізраїльська компанія-імпортер зерна Tzanifer повідомила SGM, постачальника партії пшениці, яка, як підозрюється, походить із окупованої Росією території на сході України, що не прийме російське судно з цим зерном у порту Хайфи.
«Російському постачальнику партії пшениці доведеться знайти інше місце для її розвантаження», – заявила компанія.
Це рішення було ухвалене після громадського резонансу, який викликало розвантаження зерна з аналогічного судна «Абінськ», а також серією дедалі більш публічних обмінів між українськими та ізраїльськими посадовцями — зокрема на X (раніше Twitter) — що вивело напругу на поверхню.
Громадський резонанс
Повідомлення про те, що судно «PANORMITIS» наближається до порту Хайфи, викликали негайну реакцію Києва: міністр закордонних справ України Андрій Сибіга публічно висловився з цього приводу, а президент Володимир Зеленський попередив про можливі санкції проти осіб та організацій, причетних до експорту зерна з окупованих територій. Європейський Союз також дав зрозуміти, що розглядає подібні заходи.
У відповідь міністр закордонних справ Ізраїлю Гідеон Саар відкинув таку «Twitter-дипломатію», стверджуючи, що Україна не подала офіційного запиту на арешт судна чи вантажу.
Генеральна прокуратура України офіційно подала скаргу за кілька днів після початку громадського резонансу.
Суперечка, яка в якийсь момент загрожувала перерости в ширшу дипломатичну кризу, коли Київ викликав ізраїльського посла Міхаеля Бродського, схоже, вплинула на рішення компанії Tzanifer.
За повідомленнями ізраїльських ЗМІ, компанія вирішила не відкладати, а взагалі скасувати розвантаження, не чекаючи, поки ізраїльський уряд дасть офіційні вказівки. Tzanifer визнала, що таке рішення може наразити її на юридичні позови від постачальників, додавши, що офіційна позиція уряду матиме значну вагу в будь-яких потенційних судових процесах.
Водночас Податкова служба Ізраїлю не може вживати заходів, доки судно не пришвартувалося і не подало офіційні документи на вантаж. На практиці це вимагає від імпортерів розпочати розвантаження до того, як зможуть втрутитися органи влади. У цьому випадку, однак, Tzanifer вирішила зупинити процес ще до його офіційного початку через дипломатичні наслідки та звинувачення України у крадіжці вантажу.
Сибіга привітав цей розвиток подій, зазначивши, що він продемонстрував ефективність правових і дипломатичних зусиль України.
Реакція Єрусалиму
Міністерство закордонних справ Ізраїлю заявило, що запит України про правову допомогу «містив значні фактичні прогалини та не містив жодних підтверджуючих доказів».
«Ізраїльська поліція звернулася до української прокуратури з проханням надати додаткову інформацію та підтверджуючі докази, як того вимагає ізраїльське законодавство», — йдеться у твіті міністерства, в якому також зазначається, що судно мало увійти в порт Хайфи наступного тижня, а не увійшло в нього, як повідомлялося раніше.
Джерела в Єрусалимі, обізнані з цим питанням, повідомили Kyiv Post, що цей епізод мав помітний вплив у політичних колах Ізраїлю.
Одне джерело, яке побажало залишитися анонімним через делікатність питання, зазначило, що деяких чиновників здивувала інтенсивність реакції Києва, особливо з огляду на те, що, за їхніми словами, перед публічною кампанією не було офіційного дипломатичного запиту.
У приватних розмовах деякі ізраїльські чиновники також розглядають цей епізод у ширшому геополітичному контексті. Один високопоставлений чиновник описав кампанію тиску як частково узгоджену із «замовним ударом ЄС» проти Ізраїлю, на тлі напружених відносин між Єрусалимом і Брюсселем — на їхню думку, приуроченим до затвердження пакету підтримки для України на суму 90 млрд євро.
Водночас залишаються питання щодо попереднього випадку з судном «Абінськ», коли зерно було дозволено розвантажити, хоча Україна надала відповідні документи і вимагала від ізраїльської влади затримати вантаж.
Судно «Абінськ» вийшло з порту Хайфи, і вантаж не був затриманий.
Більше ніж один пункт призначення
Інша лінія критики, яка зараз висловлюється ширше, стосується нібито «вибіркового правосуддя» Києва.
Як писала газета «Гаарец», за останні кілька років партії зерна з окупованих українських територій були доставлені в багато пунктів призначення, у тому числі в ізраїльські порти. Серед отримувачів називаються такі країни, як Туреччина, Ліван, Єгипет і Сирія.
У репортажі Türkiye Today також стверджується, що «незаконна торгівля зерном, яка була тимчасово припинена, коли наприкінці 2024 року до влади прийшов новий уряд Сирії, відновилася в обсягах, що відповідають тим, які спостерігалися за часів Башара аль-Асада».
З огляду на це деякі ізраїльські коментатори стверджують, що Єрусалим виокремлюють з політичних міркувань, особливо в час, коли Україна розширює зв’язки з державами Перської затоки — зокрема, з Катаром, який часто вважають політичним супротивником Ізраїлю.
Після рішення Tzanifer Сибіга написав: «Це чіткий сигнал усім іншим суднам, капітанам, операторам, страховикам та урядам: не купуйте крадене українське зерно. Не ставайте співучасниками цього злочину». Він додав, що Україна продовжуватиме відстежувати такі вантажі та наполягатиме на розширенні міжнародних санкцій проти російського «тіньового зернового флоту».
Виникають ширші напруження
Справа «PANORMITIS» викрила глибші приховані напруження у відносинах між Україною та Ізраїлем.
В Україні дедалі більше поширюється думка, що Ізраїль не надав достатньої підтримки у війні проти Росії. Це стосується деяких запитів на військову допомогу, які протягом років надсилав Київ, а іноді й Вашингтон.
Ізраїльські чиновники, зі свого боку, вказують на внесок своєї країни — зокрема, системи Patriot, системи раннього попередження та гуманітарну допомогу — і водночас наголошують на розбіжностях.
Одне з постійних зауважень у Єрусалимі стосується голосування України в ООН. У 2023 році посол Бродський заявив, що Київ підтримує антиізраїльські резолюції «у 90% випадків», назвавши ситуацію «аномальною», особливо з огляду на часті прохання України про допомогу з боку Ізраїлю.
Ізраїльські чиновники особливо критично ставилися до підтримки Україною резолюцій у листопаді 2022 року, що закликали до створення Близького Сходу, вільного від ядерної зброї, та до проведення в Москві міжнародної конференції з питань ізраїльсько-палестинського миру.
Результати голосування самого Ізраїлю щодо України також були неоднозначними. Хоча він загалом підтримував резолюції на користь Києва, у 2025 році він проголосував проти резолюції Генеральної Асамблеї ООН, що закликала до «прогресивного, всеосяжного, справедливого та тривалого миру в Україні», і утримався від голосування за ще одну резолюцію, яку запропонував Європейський Союз.
Джерела як у Києві, так і в Єрусалимі повідомили Kyiv Post, що попри ці напруження сторони залишаються відкритими до подальшої співпраці — особливо в таких сферах, як безпілотні технології, де бойовий досвід України може бути цінним для Ізраїлю в його протистоянні з терористичною групою «Хезболла».